Ухвала суду № 56615618, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/16775/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Мазура В.В.

відповідача: Григорєва Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року

у справі № 810/7194/14

за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі по тексту - позивач, ДП «Укрспирт») звернулось з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року в задоволенні позовних вимог ДП «Укрспирт» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 480 865,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 370 216,25 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено, в іншій частині - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2014 року скасовано Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанцій - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ДП «Укрспирт» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд (далі - КАС України) касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ДП «Укрспирт» у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 23.01.2013 року № 31/15-209/37199618.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення податкового кредиту на суму 8 885 189,00 грн., ДП «Укрспирт» сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані контрагентами позивача та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму 1 480 865,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 12.02.2013 року № 0000341502, яким ДП «Укрспирт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 480 865,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 70 216,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення ДПС у Київській області прийнято рішення від 22.04.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податкового повідомлення-рішення від 12.02.2013 року № 0000341502 у частині нарахування штрафних санкцій на 370 216,25 грн.

ОДПІ за результатами розгляду первинної скарги прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 року № 0003381502, яким ДП «Укрспирт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1 480 865,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 740 432,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДПС у Київській області про відмову у задоволенні первинної скарги, позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України із повторною скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013 року повторна скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишено - без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог підпункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів / послуг.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 48 ПК України передбачено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пункту 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2012 року ДП «Укрспирт» разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2012 року подано додаток 8 «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)».

22.11.2012 року ДП «Укрспирт» (згідно листа від 22.11.2012 року №04-12/371) подано до ОДПІ копії відповідних податкових накладних, на підтвердження факту сплати податку на додану вартість за вказаний період.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що платником податків правомірно сформовано податковий кредит, оскільки позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року подано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». В свою чергу, відповідачем не надано доказів щодо проведення документальної позапланової перевірки контрагентів позивача для з'ясування достовірності та повноти нарахування податкових зобов'язань.

Крім того, слід зазначити, що ДП «Укрспирт» надав ДПІ вищевказані первинні бухгалтерські документи в жовтні 2011 року, тобто до початку проведення контролюючим органом перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Т.М. Шипуліна