Ухвала суду № 56615410, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/14665/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Бродської А.В.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року

у справі № 804/5971/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбел» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інбел») звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Інбел» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ «Інбел» з питання визначення правомірності формування залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт від 19.12.2013 року № 40/222/31970823.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого неправомірно завищено значення рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 2 649 186,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 року № 0000102202, яким ТОВ «Інбел» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 649 186,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.3 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Інбел» подано до контролюючого органу податкову декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, де у рядку 24 декларації вказано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі - 2 649 186,00 грн. (період виникнення суми залишку від'ємного значення є травень 2013 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ в листі від 02.10.2013 року № 4179/10/04-08-15-01-06 не визнала податкову декларацію ТОВ «Інбел» з податку на додану вартість за травень 2013 року, як податкову звітність, що в свою чергу, викладено відповідачем в акті камеральної перевірки від 17.01.2014 року № 2/222/31970823.

Проте, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі № 804/13530/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року, позов ТОВ «Інбел» задоволено в частині щодо визнання податкової звітності позивача такою, що подана у день її фактичного отримання, в тому числі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності відображення платником податків в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі - 2 649 186,00 грн.

Щодо висновку судів попередніх інстанцій про обов'язок позивача відобразити суму зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість на підставі раніше винесених податкових повідомлень-рішень в рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року зі знаком «-», слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 000162201, від 20.09.2013 року № 0002162201, від 07.11.2013 року № 0002462203, від 28.11.2013 року № 0002792202, прийняті на підставі актів перевірок та на які посилається контролюючий орган, оскаржені платником податків в адміністративному та судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі № 804/14773/13-а скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.09.2013 року № 0001622201, №0002162201.

Крім того, ТОВ «Інбел» оскаржило до Дніпропетровського окружного адміністративного суду податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 року № 0002462203 у справі № 804/16543/13-а, рішенням якого зупинено провадження у справі.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.12.2013 року ТОВ «Інбел» оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 28.11.2013 року № 002792202 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, за наслідками адміністративного оскарження, вищевказане рішення скасовано.

Податкові повідомлення-рішення від 28.11.2013 року № 0003272202, № 0003272202, прийняті на підставі акту камеральної перевірки від 19.11.2013 року № 31/22/31970823, позивачем не отримані та є неузгодженими.

Таким чином, суми неузгоджених податкових зобов'язань правомірно не враховано платником податків при розрахунку податкових зобов'язань, податкового кредиту, визначення від'ємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість наступного податкового звітного періоду до моменту їх узгодження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Т.М. Шипуліна