Ухвала суду № 56615378, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/11966/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Шипуліної Т.М.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: Кудіна М.В.

відповідача: Богів Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року

у справі № 804/7542/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі по тексту - позивач, ПАТ ««Південний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ПАТ ««Південний гірничо-збагачувальний комбінат» посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ ««Південний гірничо-збагачувальний комбінат» з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2014 року № 14/28-01-51-03/00191000.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 11, 23 підрозділу 2 розділу XX, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 22, пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44 пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.4,198.5, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо завищення сум від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий на суму 1 265 423,63 грн., а також у зв'язку із завищенням суми заявленого бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на суму 985 619,56 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 15.05.2014 року № 000255103, яким ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» зменшено суму бюджетного відшкодування у сумі 985 619,56 грн. та за штрафною санкцією в розмірі 492 809,78 грн., № 0000265103, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 1 526 828,25грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відсутність переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів у період з 01 січня по 17.02.2014 року за умови наявності відповідної норми ПК України, що регулює питання звільнення від оподаткування операцій з постачання зазначених товарів в той самий період, не дає підстав вважати операції з реалізації металобрухту такими, що підлягають оподаткуванню, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК (в редакції, яка діяла до 01.01.2014 року, тимчасово, до 01.01.2014 року), від оподаткування податку на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00). Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України 12.01.2011 року прийняв постанову № 15, якою з урахуванням змін і доповнень, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 року № 9, затвердив переліки відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2014 року, звільняються від обкладення податку на додану вартість.

Відповідно до Законом України від 19.12.2013 року № 713-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих товарів», який набрав чинності 01.01.2014 року, внесено зміни до пункту 23 підрозділу 2 розділу ХХ ПК, згідно з якими пролонговано пільговий режим оподаткування податку на додану вартість, запроваджений щодо операцій з постачання окремих груп товарів, до 01.01.2015 року.

Згідно з постановою № 43, що набрала чинності 18.02.2014 року, внесено зміни до постанови № 15, зокрема у назві та пункті 1 цієї постанови цифри і слово « 1 січня 2014» замінено цифрами і словом « 1 січня 2015».

Таким чином, протягом спірного періоду (з 01 січня по 17.02.2014 року) були чинними норми ПК України, згідно з якими операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість. Інших переліків зазначених відходів та брухту чорних металів, ніж ті, що містяться у додатках 1 та 2 до постанови № 15, Кабінетом Міністрів України затверджено не було. Натомість постановою № 43 були внесені зміни до постанови № 15, згідно з якими, зокрема, термін звільнення таких операцій від обкладення податком на додану вартість продовжувався до 01.01.2015 року.

Отже, протягом зазначеного періоду операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, коди та найменування яких містяться у переліках, затверджених постановою № 15, звільнялися від оподаткування податком на додану вартість.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 року.

Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанцій з підстав завищення платником податків сум податкового кредиту та сум від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2014 року, слід зазначити наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Торговий дім ВЕТЕК» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 23.12.2013 року № 267-23/12/13/2013/N/ОМТС/1539, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець оплатити та прийняти нафтопродукти, що узгоджені сторонами до постачання відповідно до специфікацій до даного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Прогрессор», ТОВ «Фітнес Трейдінг» укладено договори від 12.12.2013 року № 2013/д/ОГЄ/1464, від 16.10.2013 року № 2013\п\олетес\1224 з метою здійснення господарської діяльності платника податків.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання, прибутковими ордерами, банківськими виписками, актами здачі-прийняття робіт, розрахунком вартості матеріалів, виробів і конструкцій №2-02-1-2 (смета: монтаж автоматичної пожарної сигналізації і системи оповіщення), розрахунком вартості обладнання; довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року а ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Т.М. Шипуліна