Ухвала суду № 56615217, 17.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15495/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба Плюс» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києві від 22 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альба-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Альба-Плюс» пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134. пп.135.5.5 п.135.5 ст.135, п. 149.1 ст.149, пп. 159.1.2 п. 159.1 ст.159 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 2 736 565 грн, у тому числі: за 2012 рік (1-й квартал 2012 року) на суму 237 623 грн; за 2013 рік на суму 505 780 грн; за 2014 рік на суму 1 993 162 грн.

За результатами перевірки складено Акт №447/26-54-22-02/30683050 від 21.05.2015 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Альба-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014» (далі - Акт перевірки №447/26-54-22-02/30683050 від 21.05.2015) (а.с. 22-73) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0003502202, яким позивачу збільшено суму грошового з зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 420 706 грн, у тому числі за основним платежем: 2 736 565 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 684 141 грн (а.с. 75).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки факт реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується належним чином оформленою первинною документацією, тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення №88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Щодо заниження податку на прибуток за 2012 рік (1-й квартал 2012 року) на суму 237 623 грн - завищення задекларованих ТОВ «Альба-плюс» показників придбаних та реалізованих товарів за 1-й квартал 2012 року на суму 1 113 536 грн колегія зазначає наступне.

У результаті дослідження матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між позивачем та ЗАТ «Торговий дім «УГБ» укладено договір поставки товару №17/01 від 17.01.2006. На підставі вказаного договору здійснено авансовий платіж за поставку товару у сумі 1 080 622 грн 38 коп., однак товар не був поставлений, відтак у позивача виникла дебіторська заборгованість по взаємовідносинам з ЗАТ «Торговий дім «УГБ».

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.08.2010 у справі №4/093/10 зобов'язано стягнути з ЗАТ «Торговий дім «УГБ» на користь ТОВ «Альба-Плюс» борг в сумі 1 080 622 грн 38 коп. (а.с. 106-107). 16.08.2010 на виконання вказаного рішення видано наказ.

Постановою відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ від 30.12.2010 по №ВП 21460746 припинено чинність арешту майна ЗАТ «Торговий дім «УГБ» та скасовано інші заходи примусового виконання рішення суду у зв'язку з тим,що майно, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, відсутнє, кошти на розрахункових рахунках відсутні, встановити місцезнаходження боржника неможливо (а.с. 108-109).

Отже, вказана заборгованість набула статусу безнадійної з 31.12.2010. Вказане підтверджується і висновками, викладеними в Акті перевірки №447/26-54-22-02/30683050 від 21.05.2015.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Юніонгласс» укладено договір поставки товару № 1 від 12.09.2006. На підставі вказаного договору позивачем здійснено авансовий платіж за поставку товарів у сумі 50 913 грн 36 коп., однак товар поставлений не був. Заходи з врегулювання та примусового стягнення заборгованості позивачем не здійснювалися. Таким чином, строк позовної давності по вказаній заборгованості сплинув у 2010 році.

Отже, дебіторська заборгованість позивача по взаємовідносинам з контрагентами - ЗАТ «Торговий дім УГБ» і ТОВ «Юніонгласс» - набула статусу безнадійної у 2010 році.

На час здійснення господарських правовідносин позивача з контрагентами - ЗАТ «Торговий дім УГБ» і ТОВ «Юніонгласс» чинним був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, при настанні першої події - внесенні суми передоплати за товар (авансових платежів) - 1 080 622 грн 38 коп. і 50 913 грн 36 коп. відповідно віднесені позивачем до валових витрат, як того вимагають вказані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до пп. 5.2.8. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Відтак посилання відповідача на пп. 12.1.5. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки положення цієї норми Закону стосуються правовідносин, у яких платник податку покупець отримав товар і не розрахувався за нього, тобто має непогашену кредиторську заборгованість. У спірних же правовідносинах має місце дебіторська заборгованість покупця, де покупець оплатив товар, але не отримав його.

Таким чином, відповідач у Акті перевірки №447/26-54-22-02/30683050 від 21.05.2015 посилається на ті норми податкового законодавства, які даний вид правовідносин не регулюють, що суперечить приписам ст. 19 Конституції України та ст.21 Податкового кодексу України.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що в спірних правовідносинах відповідач втратив право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків у зв'язку із спливом строку давності в 1095 днів, який згідно з п.102.1. ст. 102 ПК України почав перебіг з 08.02.2011 - дня подачі ТОВ «Альба-Плюс» до ДПІ в Оболонському районі м. Києва декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік - та закінчився 08.02.2014.

Згідно з п. 102.1. ст. 102 ПК України якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про порушення позивачем пп. 159.1.2. п. 159.1. ст. 159 ПК України шляхом завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 1-й квартал 2012 року, на суму 1 131 536 грн. не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Стосовно заниження позивачем доходів за 2013 рік на суму 557 447 грн 41 коп. та за 2014 рік на суму 1 993 162 грн, колегія відзначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Гомельскло - Україна» укладено договір на поставку товару №000044 від 03.01.2012, відповідно до якого позивач здійснював оптову закупівлю товару - скла листового полірованого для подальшої оптової/роздрібної його реалізації (а.с. 110-114).

За умовами договору поставка товару здійснювалась залізничним транспортом до станції МЧД Київ-Дніпровський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 15.

Відповідно до укладених договорів зберігання б/н від 30.12.2013 та №376 від 31.12.2014, між позивачем (поклажожавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (зберігач), зберігач здійснював відповідальне зберігання товару, придбаного позивачем у ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» - «скла в ящиках», на належному зберігачу майданчику, розташованому на станції МЧД Київ-Дніпровський за адресою: м. Київ, пр-т Визволителів, 15 (а.с. 122-125).

Крім того, згідно до умов договору від 30.12.2013 про виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, укладеного між позивачем та Державним територіально- галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» виконувалися навантажувально-розвантажувальні роботи під час приймання товару (скла) від постачальника та при відвантаженні його покупцям, що оформлялося відповідними нарядами (а.с. 126-127).

Серед покупців скла листового полірованого за перевіряємий період з 01.01.2012 по 31.12.2014 контрагентами позивача (покупцями) були ТОВ «Преміум-Дон» і ТОВ «ТВК Скло».

Як свідчать обставини, між позивачем та ТОВ «Преміум-Дон» (покупець) укладений договір поставки №000093 від 20.09.2013 (на поставку товару - скла листового полірованого (код УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000) (а.с. 3-4 додатку №5).

Згідно п. 7.1. договору № 000093 строк його дії встановлений до 31.12.2015.

За умовами договору кількість та асортимент товару визначаються у рахунках - фактурах (п. 1.2), а розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом 100% передоплати суми, яка вказана в рахунку - фактурі на окрему поставку (п. 2.2).

Відповідно до пункту 4 договору, строк поставки становить 14 календарних днів з моменту одержання передоплати. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Факт реального здійснення поставки за вказаним договором підтверджується видатковими накладними: від 23.09.2013 №РН-0000734, від 25.09.2013 №РН-0000735, від 26.09.2013 №РН-0000736, від 21.10.2013 №РН-0000840, від 21.10.2013 №РН-0000841, від 13.11.2013 №РН-0000872, від 14.11.2013 №РН-0000876, від 15.11.2013 №РН-0000882, від 18.11.2013 №РН-0000885, від 21.11.2013 №РН-0000902 та від 22.11.2013 №РН-0000903; рахунками - фактурами: №СФ-0000821 від 20.09.2013, №СФ-0000841 від 24.09.2013, № СФ-1000854 від 25.09.2013, №СФ-0000963 від 17.10.2013, №СФ-0000964 від 17.10.2013, №СФ-1001028 від 31.10.2013, №СФ-0001049 від 05.11.2013, №СФ-0001070 від 11.11.2013, №СФ-0001071 від 11.11.2013, №СФ-0001105 від 18.11.2013, №СФ-0001112 від 20.11.2013; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2): № 153 від 23.09.2013, №157 від 24.09.2013, №162 від 26.09.2013, №178 від 21.10.2013, № 179 від 21.10.2013, №189 від 13.11.2013, №193 від 14.11.2013, №201 від 15.11.2013, № 206 від 18.11.2013, №212 від 21.11.2013, №215 від 22.11.2013; нарядами на навантажувально - розвантажувальні роботи: №018419 від 23.09.2013, №018423 від 25.09.2013, №018424 від 25.09.2013, №018425 від 26.09.2013, №018471 від 22.10.2013, №018495 від 13.11.2013, № 018497 від 13.11,2013, №018498 від 14.11.2013, №018499 від 14.11.2013, №018044 від 15.11.2013, №018500 від 15.11.2013, № 018043 від 18.11.2013, № 017284 від 22.11.2013 (а.с. 43-104 додатку №5).

При цьому, проведення оплати поставленого товару на умовах, визначених договором поставки №000093 від 20.09.2013 (100% передоплата), підтверджується банківськими виписками АТ «Укрсиббанк» від 23.09.2013 № БВ-0000178, від 25.09.2013 № БВ-0000180, від 26.09.2013 № БВ-0000181, від 21.10.2013 № БВ-0000198, від 13.11.2013 № БВ-0000215, від 14.11.2013 № 0000216, від 15.11.2013 № БВ-0000217, від 18.11.2013 № БВ-0000218, від 21.11.2013 № БВ-0000221, від 22.11.2013 № БВ-0000222 (а.с. 20-42 додатку №5).

На виконання операцій за договором з ТОВ «Преміум-Дон» виписані податкові накладні №120 від 23.09.2013, №137 від 25.09.2013, №147 від 26.09.2013, №96 від 21.10.2013, №97 від 21.10.2013, від 13.11.2013, №42 від 14.11.2013, №52 від 15.11.2013, №58 від 18.11.2013, №80 від 21.11.2013, №88 від 22.11.2013.

Дослідивши вказані матеріали справи, судова колегія приходить до висновку про те, що у матеріалах справи містяться усі податкові накладні по операціям позивача з ТОВ «Преміум-Дон», такі податкові накладні мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, між позивачем (постачальник) та ТОВ «ТВК Скло» (покупець) укладений договір поставки № 000109 від 03.12.2013 на поставку товару - скла (код УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000) (а.с. 132).

Згідно з п. 7.1. договору строк його дії встановлений до 31.12.2015.

За умовами договору кількість та асортимент товару визначаються у рахунках - фактурах (п. 1.2.), а розрахунки здійснюються в безготівковому порядку шляхом 100% передоплати суми, яка вказана в рахунку-фактурі на окрему поставку (п. 2.2.).

Відповідно до пункту 4 договору строк поставки становить 14 календарних днів з моменту одержання передоплати. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Факт реального здійснення поставки за вказаним договором протягом грудня 2013 року - 2014 року підтверджується: видатковими накладними: від 03.12.2013 №РН-0001002, від 12.12.2013 №РН-0001003, від 16.12.2013 №РН-0001005, від 19.12.2013 №РН-0001004, від 30.12.2013 №РН-0001044, від 30.12.2013 №РН-0001046, від 23.01.2014 №РН-0000039 0000058, від 21.02.2014 №РН-0000056, від 17.03.2014 №РН-0000145, від 09.04.2014 №РН-0000162, 09.04.2014 №РН-0000163, від 14.04.2014 № РН-0000175, від 30.04.2014 №РН- 0000221, від 08.05.2014 № РН-0000251, від 13.05.2014 №РН-0000255, від 13.05.2014 № РН-0000263, від 13.05.2014 № РН-0000265, від 15.05.2014 № РН-0000268, від 19.05.2014 № РН-0000271, від 19.05.2014 № РН-0000272, від 26.05.2014 № РН-0000285, від 26.05.2014 № РН-0000286, від 28.05.2014 № РН-0000299, від 30.05.2014 № РН-0000305, від 30.05.2014 № РН-0000306, від 30.05.2014 № РН-0000307, від 12.06.2014 № РН-0000338, від 12.06.2014 № РН-0000339, від 12.06.2014 № РН-0000340, від 12.06.2014 № РН-0000341, від 18.06.2014 № РН-0000348, від 18.06.2014 № РН-0000349, від 18.06.2014 № РН-0000350, від 20.06.2014 № РН-0000357, від 20.06.2014 № РН-0000358, від 20.06.2014 № РН-0000359, від 23.06.2014 № РН-0000364, від 23.06.2014 № РН-0000365, від 23.06.2014 № РН-0000366, від 26.06.2014 № РН-1000378, від 26.06.2014 № РН-0000379, від 27.06.2014 № РН-0000408, від 01.07.2014 № РН-0000411, від 01.07.2014 № РН-0000412, від 01.07.2014 № РН-0000413, від 07.07.2014 № РН-0000428, від 10.07.2014 № РН-0000434, від 15.07.2014 № РН-0000441, від 15.07.2014 № РН-0000442, від 18.07.2014 № РН-0000455, від 18.07.2014 № РН-0000456, від 18.07.2014 № РН-0000457, від 23.07.2014 № РН-0000476, від 23.07.2014 № РН-0000477, від 29.07.2014 № РН-0000497, від 04.08.2014 № РН-0000536, від 04.08.2014 № РН-0000537, від 06.08.2014 №РН-0000543, від 06.08.2014 № РН-0000544, від 13.08.2014 № РН-0000573, від 13.08.2014 № РН-0000574, від 15.08.2014 № РН-0000586, від 15.08.2014 № РН-0000587, від 22.08.2014 № РН-0000618, від 22.08.2014 № РН-0000619, від 28.08.2014 № РН-0000632, від 02.09.2014 № РН-0000666, від 02.09.2014 № РН-0000667, від 08.09.2014 №РН-0000674, від 08.09.2014 № РН-0000675, від 09.09.2014 № РН-0000678, від 12.09.2014 № РН-0000695, від 12.09.2014 № РН-0000696, від 18.09.2014 № РН-0000706, від 18.09.2014 № РН-0000707, від 29.09.2014 № РН-0000737, від 30.09.2014 № РН-0000765, від 01.10.2014 № РН-0000770, від 06.10.2014 № РН-0000789, від 06.10.2014 № РН-0000790, від 17.10.2014 № РН-0000825, від 29.10.2014 № РН-0000883, від 29.10.2014 № РН-0000884, від 17.11.2014 № РН-0000954, від 17.11.2014 № РН-0000955, від 17.11.2014 № РН-0000956, від 27.11.2014 № РН-0001001, від 27.11.2014 № РН-0001002, від 27.11.2014 № РН-0001003; рахунками - фактурами: №СФ-0000023 від 20.01.2014, №СФ-0000061 від 07.02.2014, №СФ-0001271 від 21.02.2014, №СФ-0000120 від 06.03.2014, № СФ-0000121 від 06.03.2014, №СФ-0000143 від 14.03.2014, № СФ-0000146 від 17.03.2014, №СФ-0000225 від 09.04.2014, №СФ-0000259 від 16.04.2014, №СФ-0000307 від 30.04.2014, №СФ-0000153 від 19.03.2014, №СФ-0000171 від 25.03.2014, №СФ-0000243 від 14.04.2014, №СФ-0000258 від 16.04.2014, №СФ-0000308 від 30.04.2014, № СФ-0000318 від 07.05.2014, №СФ-0000338 від 15.05.2014, №СФ-0000345 від 19.05.2014, №СФ-0000352 від 20.05.2014, №СФ-0000362 від 22.05.2014, №СФ-0000366 від 22.05.2014, №СФ-0000370 від 23.05.2014, №СФ-0000373 від 26.05.2014, №СФ-0000399 від 02.06.2014, №СФ-0000403 від 03.06.2014, №СФ-0000409 від 30.05.2014, №СФ-0000422 від 11.06.2014, №СФ-0000423 від 11.06.2014, №СФ-0000432 від 05.06.2014, №СФ-0000450 від 19.06.2014, №СФ-0000453 від 19.06.2014, №СФ-0000459 від 13.06.2014, №СФ-0000462 від 23.06.2014, №СФ-0000465 від 25.06.2014, №СФ-0000479 від 23.06.2014, №СФ-0000488 від 27.06.2014, №СФ-0000491 від 01.07.2014, №СФ-0000492 від 25.06.2014, №СФ-0000497 від 01.07.2014, №СФ-0000498 від 01.07.2014, №СФ-0000506 від 03.07.2014, №СФ-0000509 від 03.07.2014, №СФ-0000520 від 07.07.2014, №СФ-0000526 від 07.07.2014, №СФ-0000537 від 10.07.2014, №СФ-0000544 від 14.07.2014, №СФ-0000548 від 15.07.2014, №СФ-0000578 від 22.07.2014, №СФ-0000584 від 22.07.2014, №СФ-0000585 від 22.07.2014, №СФ-0000648 від 05.08.2014, №СФ-0000676 від 11.08.2014, №СФ-0000700 від 14.08.2014, №СФ-0000705 від 15.08.2014, №СФ-0000719 від 19.08.2014, №СФ-0000720 від 19.08.2015, №СФ-0000731 від 21.08.2014, №СФ-0000736 від 21.08.2014, №СФ-0000747 від 27.08.2014, №СФ-0000802 від 09.09.2014, №СФ-0000817 від 11.09.2014, №СФ-0000820 від 11.09.2014, №СФ-0000834 від 17.09.2014, №СФ-0000851 від 19.09.2014, №СФ-0000891 від 29.09.2014, №СФ-0000900 від 30.09.2014, №СФ-0000921 від 03.10.2014, №СФ-0000929 від 07.10.2014, №СФ-0001006 від 20.10.2014, №СФ-0001049 від 27.10.2014, №СФ-0001083 від 03.11.2014, №СФ-0001104 від 05.11.2014, №СФ-0001129 від 12.11.2014, №СФ-0001156 від 19.11.2014, №СФ-0001168 від 20.11.2014; довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: №0312 від 03.12.2013, №2301 від 23.01.2014, №702 від 07.02.2014, №2101 від 21.02.2014, №1703 від 17.03.2014, №904 від 09.04.2014, №105 від 01.05.2014, №106 від 01.06.2014, №207 від 26.06.2014, №107 від 01.07.2014, №108 від 01.08.2014, №109 від 01.09.2014, №111 від 01.11.2014; товарно-транспортними накладними: №218 від 03.12.2013, №219 від 12.12.2013, №220 від 16.12.2013, №221 від 19.12.2013, №222 від 30.12.2013, №223 від 30.12.2013, №148 від 23.01.2014, №149 від 14.02.2014, №150 від 21.02.2014, №151 від 17.03.2014, №151 від 09.04.2014, №152 від 09.04.2014, №152 від 14.04.2014, №153 від 30.04.2014, №154 від 08.05.2014, №155 від 13.05.2014, №156 від 13.05.2014, №157 від 13.05.2014, №158 від 15.05.2014, №159 від 19.05.2014, №160 від 19.05.2014, №161 від 26.05.2014, №162 від 26.05.2014, №163 від 28.05.2014, №164 від 30.05.2014, №165 від 30.05.2014, №166 від 30.05.2014, №167 від 12.06.2014, №168 від 12.06.2014, №169 від 12.06.2014, №170 від 12.06.2014, №171 від 18.06.2014, №172 від 18.06.2014, №173 від 18.06.2014, №174 від 20.06.2014, №175 від 20.06.2014, №176 від 20.06.2014, №177 від 23.06.2014, №178 від 23.06.2014, №179 від 23.06.2014, №180 від 26.06.2014, №181 від 26.06.2014, №182 від 27.06.2014, №183 від 01.07.2014, №184 від 01.07.2014, №185 від 01.07.2014, №186 від 07.07.2014, №187 від 10.07.2014, №188 від 15.07.2014, №189 від 18.07.2014, №190 від 18.07.2014, №191 від 18.07.2014, №192 від 23.07.2014, №193 від 23.07.2014, №194 від 29.07.2014, №195 від 04.08.2014, №196 від 04.08.2014, №197 від 06.08.2014, №198 від 06.08.2014, №199 від 13.08.2014, №200 від 13.08.2014, №201 від 15.08.2014, №202 від 15.08.2014, №203 від 22.08.2014, №204 від 22.08.2014, №205 від 28.08.2014, №206 від 02.09.2014, №207 від 02.09.2014, №208 від 08.09.2014, №209 від 08.09.2014, №210 від 09.09.2014, №211 від 12.09.2014, №212 від 12.09.2014, №213 від 18.09.2014, №214 від 18.09.2014, №215 від 29.09.2014, №216 від 30.09.2014, №217 від 01.10.2014, №218 від 06.10.2014, №219 від 06.10.2014, №220 від 17.10.2014, №221 від 29.10.2014, №222 від 29.10.2014, №223 від 17.11.2014, №224 від 17.11.2014, №225 від 17.11.2014, №226 від 27.11.2014, №227 від 27.11.2014, №228 від 27.11.2014 (а.с. 13-225 додатку №1, а.с.3-166 додатку №2).

Проведення оплати поставленого товару на умовах, визначених договором поставки №000109 від 03.12.2013 (100% передоплата), підтверджується банківськими виписками АТ Укрсиббанк» за період з 03.12.2013 по 28.11.2014 (а.с. 3-177 додатку №3).

Дослідивши вказані матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що у матеріалах справи містяться усі податкові накладні по операціям позивача з ТОВ «ТВК Скло», такі податкові накладні мають усі реквізити згідно Наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», а первинні документи відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Разом з тим, Актом перевірки №447/26-54-22-02/30683050 від 21.05.2015 встановлено, що грошові кошти в сумі 2 104 551 грн 30 коп., які надійшли позивачу від ТОВ «Преміум-Дон» у 2013 році, та грошові кошти в сумі 11 630 568 грн 29 коп., які надійшли від ТОВ «ТВК Скло», зокрема, у грудні 2013 року в сумі 557 447 грн 41 коп. та у 2014 році в сумі 11 073 120 грн 88 коп., відносяться не до доходів від операційної діяльності, а до інших доходів, оскільки, є безповоротною фінансовою допомогою.

Крім того, відповідач не виключає суму в розмірі 13 735 120 грн із рядка Декларації 02 «Доходи від операційної діяльності», зазначаючи, що товар відвантажений не тим замовникам, які вказані у договорах, видаткових накладних та іншій первинній документації, «невстановленим» замовникам. Тобто, податковий орган не заперечує і, навпаки, визнає той факт, що операції з поставки товару відбулися.

Однак, колегія не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар (п. 13 7.1.)), на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається в розмірі договірної контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) (пп. 135.4.1.); інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України інші доходи включають: суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

У відповідності до пп.14.1.257. п.14.1. ст.14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Крім того, відповідач зазначає у Акті перевірки №447/26-54-22-02/30683050 від 21.05.2015, що при аналізі ланцюга продажу товарів відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено подальшої реалізації скла (код товару згідно УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000) ТОВ «Преміум-Дон» та ТОВ «ТВК Скло».

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України по вдосконаленню окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VІ внесені зміни до п. 201.1. ст. 201 ПК України, відповідно до яких, зокрема, перелік обов'язкових реквізитів, які має містити податкова накладна, доповнений новим реквізитом «код товару згідно з УКТ ЗЕД» (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)». До форми податкової накладної були внесені відповідні зміни, затверджені наказом Мінфіну України від 01.11.2011 №1379.

З урахуванням викладеного, починаючи з 06.08.2011, при реалізації раніше придбаного імпортованого чи підакцизного товару платники податку - продавці, які не являються безпосередніми імпортерами чи виробниками вказаних товарів, у випадку, коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить код згідно УКТ ЗЕД по таких товарах, самостійно визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД і зазначають його в податковій накладній.

Таким чином, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для імпортованих та підакцизних товарів) повинен вказуватись по всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар або стають частиною нового внаслідок виробництва, обробки, переробки тощо. У випадку, коли внаслідок такого виробництва, обробки, переробки тощо створений новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до п. 1 ст. 40 Митного кодексу України, у разі, якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки, достатні для того, щоб товар отримав основні характерні риси повністю виготовленого товару, що відповідають критеріям достатньої переробки згідно з положеннями цієї статті.

Одним із критеріїв достатньої переробки є виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

Тобто, якщо товар перероблено, внаслідок чого змінився його код згідно з УКТ ЗЕД він вже не вважається ввезеним в Україну, а тому вказувати при його реалізації код УКТ ЗЕД у податковій накладній не вимагається згідно з чинним законодавством України.

З аналізу наведених норм слідує висновок про те, що код імпортованого або підакцизного товару згідно з УКТ ЗЕД залишається незмінним та, відповідно, може бути відслідкований по ланцюгу продажу товару на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних лише за наявності наступних умов: такий товар реалізований покупцем далі, іншому покупцю, без здійснення його обробки, переробки, перетворення тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у податкових накладних коду товару згідно УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000 не виключає того факту, що придбане у позивача скло (код УКТ ЗЕД 7005293590, 7005103000) могло бути реалізоване ТОВ «Преміум-Дон» і ТОВ «ТВК Скло» у переробленому вигляді, відповідно, з іншими кодами УКТ ЗЕД, або ж взагалі знаходиться на складах, наприклад, на підставі договорів схову, відповідального зберігання тощо, укладених з іншими суб'єктами господарювання.

Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає доводи відповідача про відсутність у ТОВ «Альба-Плюс» документів, що підтверджують фактичне перевезення товару в пункти призначення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Таким чином, договір поставки не включає в себе зобов'язання постачальника з доставки товару покупцю.

Згідно з п. 4.1. договорів поставки №000093 від 20.09.2013 та №000109 від 03.12.2013 перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткових накладних.

Тобто, умовами договорів не передбачено обов'язку постачальника ТОВ «Альба- Плюс», доставити товар.

Таким чином, твердження відповідача про ненадання позивачем під час перевірки товарно - транспортних накладних на підтвердження реальності операцій по договорах поставки, не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

У даному випадку достатніми доказами поставки позивачем товару покупцям за договорами поставки №000093 від 20.09.2013 та №000109 від 03.12.2013 є належним чином оформлені рахунки-фактури, видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах судової справи.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про визнання ТОВ «Преміум-Дон» банкрутом та анулювання свідоцтва ПДВ, з огляду на таке.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.01.2015 у справі №908/5531/14 ТОВ «Преміум-Дон» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Крім того, згідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (чинної на час здійснення правовідносин сторін) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до частини другої ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На момент здійснення правовідносин товариство-контрагент позивача ТОВ «Преміум-Дон» був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 0003502202 є таким, що порушує охоронювані права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Частиною шостою статті 187 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції Закону від 16.07.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

За правилами підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1218 гривень.

Відтак ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 5359 грн 20 коп. (1218х4)х110).

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений у повному обсязі, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом його стягнення з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києві від 22 жовтня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві судовий збір у розмірі 5359 грн 20 коп. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень двадцять копійок) за наступними реквізитами: р/р 31211206781007, Банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ- 38004897, МФО 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, Символ звітності - 206, Призначення платежу: Судовий збір Київський ААС, пункт таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору, ПІБ позивача, номер справи. Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.