Постанова № 56614448, 17.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук М.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

ПОСТАНОВА

іменем України

"17" березня 2016 р. Справа № 284/25/15-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Єфремовій О.С. ,

за участю представника відповідача Скрит С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Олевського районного суду Житомирської області від "18" січня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, в якому просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовну заяву обґрунтовував тим, що він має право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як факт його постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше трьох років, підтверджується довідкою Білокоровицької сільської ради Олевського району від 11.09.2015 року №1479 про періоди проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 року по 13.09.1997 року та з 03.08.1999 року по даний час, посвідченням громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони гарантованого добровільного відселення 3-ї категорії.

Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 18 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що позивач в період з 01.09.1984 року по 13.06.1990 року навчався в університеті аграрних наук в м. Геделле (Угорська Республіка), яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому відсутні правові підстави для забов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні посиленого радіологічного контролю і станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше трьох років.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Зазначив що він є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою Білокоровицької сільської ради за №1479 від 11.09.2015 року, які є дісними та ніким не оспорювались.

Крім того, суд не взяв до уваги те, що він дійсно проживав в населеному пункті Білокоровичі, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, там знаходяться його дім, проживають батьки. На навчання до Угорської Республіки виїжджав на тимчасове проживання. На всі канікули приїжджав додому на постійне місце проживання, що підтверджено білетами. Період проживання з урахуванням перебування на канікулах складає більше трьох років на 01.01.1993 року і судом не було надано належної оцінки цій обставині.

Позивач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що у вересні 2015 року ОСОБА_4. звернувся до Управління Пенсійного фонду в Олевському районі Житомирської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа, що постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення і проживав в цій зоні станом на 01 січня 1993 року не менше 3-х років.

До заяви позивачем додано: посвідчення громадянина, віднесеного до 3-ї категорії осіб, який постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення серії Б №496202, копію трудової книжки, копію паспорта та довідку Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області від 11.09.2015 року №1479 про періоди проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 року по 13.09.1997 року та з 03.08.1999 року по даний час.

Листом № 4682/03 від 11.09.2015 року року відповідач роз'яснив порядок призначення пенсії на підставі приписів ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядок подачі документів для призначення пенсії і зазначив, що подані позивачем до заяви документи не підтверджують факту його постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року не менше 3-х років.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що позивач в період з 01.09.1984 року по 13.06.1990 року навчався в м. Геделле (Угорська Республіка) в університеті аграрних наук, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому відсутні правові підстави для забов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала в зоні посиленого радіологічного контролю і станом на 01 січня 1993 року прожила в цій зоні не менше трьох років.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є помилковими, виходячи з таких підстав.

Стаття 46 Конституції України закріпила, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Згідно з положеннями частини 3 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за кожні 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Частиною 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 15 січня 1994 року отримав посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б №496202 (категорія 3). Вказане посвідчення відповідає вимогам абз.3 ст.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Згідно ст.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 видача посвідчень провадиться зокрема іншим потерпілим обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення. У разі встановлення цими комісіями факту необгрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Окрім того, відповідно до п.29 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25.11.05 р. (з наступними змінами), за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування.

Таким чином, основними документами, що підтверджують право позивача на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку є паспорт громадянина України серії ВМ 1312672, довідка Білокоровицької сільської ради Олевського району Житомирської області від 11.09.2015 року №1479 про періоди проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 року по 13.09.1997 року та з 03.08.1999 року по даний час, посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії Б №496202 (категорія 3).

Судом також враховуються надані позивачем та оглянуті в судовому засіданні білети на проїзд з м. Будапешт в Україну та у зворотньому напрямку за період з 1986 по 1990 роки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач у відповідності до пункту 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку для чоловіків на 6 років, оскільки народився 5-го жовтня 1960 року.

Враховуючи те, що для призначення пенсії позивачу із зниженням пенсійного віку, як особі, яка проживала на території гарантованого добровільного відселення понад 3 роки станом на 1 січня 1993 року, були наявні всі необхідні для цього документи, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про безпідставність позовних вимог за наявності підстав для задоволення позову.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Олевського районного суду Житомирської області від "18" січня 2016 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області призначити ОСОБА_4 пенсію за віком як потерпілому від Чорнобильської катастрофи третьої категорії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 11 вересня 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору у розмірі 1087 (одна тисяча вісімдесят сім) грн. 12 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" березня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області вул.Свято-Миколаївська,31,м.Олевськ,Житомирська область,11002

4-третій особі: - ,