Ухвала суду № 56614414, 17.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Справа № 876/6536/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Гандзюк О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом Снятинського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'якового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Снятинський РЦЗ 26.03.2015 року звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 кошти в сумі 16674,34 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Снятинського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття кошти в розмірі 16674 (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 34 копійки.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції винесену дану ухвалу без її участі та без надання можливості представити свої докази та пояснення, оскільки про слухання даної справи не повідомлено, чим порушено її законні права та інтереси.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити частково, а провадження у справі закрити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 3.06.2009 року ОСОБА_2 звернулася до Снятинського районного центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної відповідно до законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

При зверненні до Івано-Франківського міського центру зайнятості про надання статусу безробітного, відповідач у заяві від 10.06.2009 року повідомила, що на час звернення до позивача вона як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. В цій заяві відповідач також зобов'язувалася своєчасно повідомляти службу зайнятості про всі зміни своїх даних, які внесені у персональну картку.

Як видно з особової картки відповідача, 10.06.2009 року ОСОБА_2 надано статус безробітної. В особовій картці відповідача, заповненій на підставі її звернення до центру зайнятості, не має даних про те, що відповідач є зайнятою особою та отримує будь-який дохід.

Зі змістом особової картки відповідач ознайомлена під розписку в день подання заяви та надання їй статусу безробітної.

31.12.2014 року позивачем на підставі листа Управління ПФУ в Снятинському районі за № 4569/03 від 07.11.2014 року та інформації з ПАТ «Укртелеком» від 27.11.2014 року № 06-23/7, складено акт № 670 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким встановлено, що ОСОБА_2 не повідомила Снятинський районний центр зайнятості про те, що вона протягом усього часу перебування на обліку в Снятинському районному центрі зайнятості як безробітна, утримувала дохід на підставі договору про надання послуг від 02.03.2009 року № 6/05-09, що є порушенням пункту 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Одночасно, як вказано в акті, ОСОБА_2 приховуючи вказаний факт, з 10.06.2009 року по 31.01.2010 року незаконно отримувала допомогу по безробіттю (а.с. 16). Згідно запиту позивача № РЦЗ-1869/01-12/05 від 17.11.2014 року, ПАТ «Укртелеком» листом № 06-23/7 від 27.11.2014 року надав позивачу копії розрахункових листів за березень 2009 року по лютий включно 2010 року, з яких видно, що ОСОБА_2 отримувала у вказаний період винагороду по договору.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що справу про повернення надмірно сплачених відповідачу сум у вигляді допомоги по безробіттю належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано вимоги норм процесуального законодавства так як дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених Конституцією та законами України (п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, необхідними ознаками для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є безпосереднє зазначення в законі про можливість звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду та наявність публічно-правового спору.

Посилання Снятинського районного центру зайнятості на положення ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" як на підставі звернення до суду є необгрунтованим, оскільки в даному випадку має місце не публічно-правовий спір.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей Кодексу адміністративного судочинства України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Висновок у справі про стягнення з фізичної особи зайво виплачених сум допомоги по безробіттю висловлений колегією суддів Судової палати у цивільних справах та Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України 22.09.2015 р. у справі №21-2209а15 зводиться до того, що такий спір є не публічно-правовим, а приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

З урахуванням зазначених обставин та норм процесуального права, спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України до справ адміністративної юстиції відносяться лише публічно-правові спори.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч. 1 п. 4, 205 ч. 1 п. 4, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №809/1319/15 скасувати і провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 22.03.2016 року.