Постанова № 56614378, 16.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/114/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

16 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідача: Мельник Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державна казначейська служба про визнання незаконною постанови державного виконавця, її скасування, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року у справі №802/1442/15-а ухвалено визнати бездіяльність управління МВС України у Вінницькій області щодо розгляду скарги ОСОБА_3 від 27 лютого 2015 року та повторної скарги від 06 квітня 2015 року протиправною та зобов'язати управління МВС України у Вінницькій області розглянути повторно та надати відповідь відповідно до чинного законодавства по скаргах ОСОБА_3 від 27 лютого 2015 року та від 06 квітня 2015 року.

На підставі зазначеної постанови Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 802/1442/15-а від 07 грудня 2015 року, який разом із заявою про примусове виконання постанови суду позивач подала 08 грудня 2015 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

09 грудня 2015 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа, а боржнику запропоновано самостійно виконати згадане судове рішення у строк до 16 грудня 2015 року (а.с. 22).

Листом УМВС України у Вінницькій області за підписом голови ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_4 від 15 грудня 2015 року вих. №484/01/14-2015 повідомлено державного виконавця про те, що працівниками Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області 28 лютого 2015 року виконано ухвалу Вінницького міського суду від 16 січня 2015 року.

Крім цього, на виконання постанови державного виконавця про розшук майна боржника від 14 жовтня 2014 року УДАІ УМВС України у Вінницькій області виставлено розшукові картки на транспортні засоби, зареєстровані за гр. ОСОБА_5, та інформацію про них поміщено до автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Відеоконтроль-Рубіж".

Розшук зазначених транспортних засобів здійснюється підрозділами ДАІ під час нагляду за дорожнім рухом у рамках виконання функціональних обов'язків. Також повідомлено, що УМВС України у Вінницькій області розглянуто скарги гр. ОСОБА_3 від 27 лютого 2015 року та 06 квітня 2015 року. На зазначені скарги надано відповіді про вжиті заходи за вих. №6/К-57 від 25 березня 2015 року та №1/К-1047 від 30 квітня 2015 року (а.с.24).

Листом державного виконавця від 17 грудня 2015 року №9689/02.2-27/7 повідомлено позивача про те, що УМВС України у Вінницькій області добровільно виконало постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 грудня 2015 року, винесену на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду №802/1442/15-а від 07 грудня 2015 року та запропоновано протягом трьох днів з дня отримання даного листа повідомити чи виконано боржником у повному обсязі виконавчий лист Вінницького окружного адміністративного суду №802/1442/15-а від 07 грудня 2015 року, а у разі якщо боржником рішення суду не виконано - обґрунтувати позицію (а.с.25).

Листом від 21 грудня 2015 року гр. ОСОБА_3 повідомила державного виконавця, що УМВС України у Вінницькій області не виконало постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року та пояснила, що будь-яких листів чи повідомлень від УМВС України у Вінницькій області щодо розгляду її скарг вона не отримувала (а.с.26).

22 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника - УМВС України у Вінницькій області виконавчого збору у розмірі 2040 грн., оскільки останнім у наданий державним виконавцем строк станом на 22 грудня 2015 року виконавчий лист не виконано (а.с.27).

Також, 22 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника - УМВС України у Вінницькій області штрафу в розмірі 680 грн. (а.с.29).

Крім того, 22 грудня 2015 року державним виконавцем винесено вимогу, відповідно до якої УМВС України у Вінницькій області надано строк до 28 грудня 2015 року виконати у повному обсязі виконавчий лист Вінницького окружного адміністративного суду №802/1442/15-а від 07 грудня 2015 року та роз'яснено, що у разі повторного невиконання ним рішення без поважних причин державний виконавець змушений накласти на нього штраф у подвійному розмірі та звернутись до правоохоронних органів із повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (а.с.30).

Вказані постанови від 22 грудня 2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору та про накладення штрафу, а також вимогу державного виконавця боржник отримав 24 грудня 2015 року, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.31).

29 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 1360 грн. (а.с.33).

11 січня 2016 року державним виконавцем направлено на адресу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області повідомлення про кримінальне правопорушення посадовими особами управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (а.с.34-35).

20 січня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що державним виконавцем вжито усіх заходів примусового виконання рішення суду, передбачених ст. ст. 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця від 20 січня 2016 року ВП №49593244, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд І інстанції виходив з того, що державним виконавцем вчинені всі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження відкрито на виконання рішення суду зобов'язального характеру.

Статтею 75 вказаного Закону визначено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до частини 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Згідно з частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

З матеріалів справи встановлено, що боржником згідно виконавчого листа №802/1442/15-а від 07 грудня 2015 року є Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

06 листопада 2015 року набув чинності Закон України "Про національну поліцію". Одночасно, відповідно до п. 5 прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, Закон України "Про міліцію" втратив чинність.

Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06 листопада 2015 року втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України, у тому числі, що стосується боржника.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року ліквідовано як юридичну особу публічного права Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

Незважаючи на вищезазначені та нормативні акти державним виконавцем після відкриття 09 грудня 2015 року виконавчого провадження ставились вимоги та вживались заходи спрямовані на виконання рішення суду стосовно боржника - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, яке вже було ліквідовано як суб'єкт публічного права та в своєму штаті не мала працівників, які б могли виконати рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Не зважаючи на те, що боржник - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, як суб'єкт публічного права, не мав реальної можливості виконати рішення суду, державний виконавець не звернувся до суду про заміну сторони виконавчого провадження.

Посилання представника відповідача на те, що Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області не ліквідовано і тому правонаступник відсутній судом відхиляються з огляду на таке.

Є відмінності цивільного та публічного правонаступництва. Виконання державних функцій не може бути припинено через ліквідацію організації, установи, підприємства тощо яке ці функції реалізовувало.

Так, публічне правонаступництво - це повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно-правові відносини нового суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) на місце суб'єкта, що або припинив своє існування, або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Таким чином у даному випадку необхідно розглядати саме публічне правонаступництво.

Крім того, вирішення питання щодо заміну сторони виконавчого провадження покладено на суд, державний виконавець повинен лише звернутись із відповідною пропозицією до суду.

Таким чином державним виконавцем не вжито всіх можливих заходів спрямованих на виконання судового рішення.

Крім того, 11 січня 2016 року відповідачем направлено повідомлення про кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Статтею 216 КПК України встановлено, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державних службовців, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті.

Згідно з частиною 1 Розділу XІ Перехідних положень КПК України до дня введення в дію положень частини 4 статті 216 КПК України повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу.

Таким чином, державним виконавцем не дотримано вимог підсудності при направленні повідомлення про кримінальне правопорушення.

Враховуючи викладене, державним виконавцем не вжито всіх заходів для виконання судового рішення визначених частиною 3 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова головного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Тетяни Петрівни про закінчення виконавчого провадження від 20 січня 2016 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот гривень) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5 зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачем не зазначено, в чому полягає нанесена їй моральна шкода і відповідних доказів на її підтвердження не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Мельник Тетяни Петрівни про закінчення виконавчого провадження від 20 січня 2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 березня 2016 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.