Постанова № 56614204, 16.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 876/1523/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Проектування «Комфортбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У грудні 2014 року позивач ТзОВ «Інститут Проектування «Комфортбуд» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.10.2014 р. № 0002592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 54975 грн. (в т.ч. за основним платежем 36650 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 18325 грн.).

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 р. № 0002592201.

З цією постановою суду не погодився відповідач ДПІ у Сихівському районі м. Львова і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції суперечить чинному законодавству, прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт в апеляційній скарзі та у доповненні до апеляційної скарги зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0002592201 від 14.10.2014 року винесено відповідачем на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укрметалтрейдінг» за вересень 2013 року та ТзОВ «Інтербуд-центр» за січень 2014 року. Вказує апелянт, що за результатами перевірки було встановлено факти господарських відносин між ТзОВ «Інститут Проектування «Комфортбуд» та ТОВ «Інтербуд-центр», а саме укладення договорів на виконання проектних робіт. Однак, реальність укладення і виконання цих договорів не підтверджується належними документами, що засвідчують транспортування, зберігання товару та не встановлено можливості надання послуг. Таким чином, відповідачем було встановлено, що позивач порушив п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме завищив податковий кредит за січень 2014 року на суму 36650 грн., що призвело до заниження ПДВ на цю суму. Крім цього, в доповненнях до апеляційної скарги, звертає увагу апелянт на те, що фіктивність господарської діяльності ТОВ «Інтербуд-центр» підтверджується вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 року у справі № 524/10551/14-к.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 21.01.2015 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити.

Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 18.09.2014 року по 24.09.2014 року відповідачем ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Інститут Проектування «Комфортбуд» з питань достовірності нарахування ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Укрметалтрейдінг» за вересень 2013 року та ТзОВ «Інтербуд-центр» за січень 2014 року. За наслідками перевірки складено акт № 1083/22-10/34259862 від 30.09.2014 року (а.с. 18-38).

У вказаному акті перевірки зазначено, що підприємством порушено вимоги п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за січень 2014 року по встановлених безтоварних операціях з ТзОВ «Інтербуд-центр» на загальну суму 36650 грн..

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 30.09.2014 року відповідачем винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 р. № 0002592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 54975 грн. (в т.ч. за основним платежем 36650 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 18325 грн.) (а.с. 39).

За результатами адміністративного оскарження залишено без задоволення скаргу ТзОВ «ІП «Комфортбуд» про скасування вказаного вище податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 року (а.с. 40-50).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено відсутність фактичних господарських відносин позивача з ТзОВ «Інтербуд-центр», а тому на думку суду, позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ нарахованих ТзОВ «Інтербуд-центр» у зв'язку з виконанням проектних робіт (наданням послуг).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Пунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар чи роботи до складу податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого виконання будівельних робіт, поставка матеріалів для їх виконання тощо повинні підтверджуватись первинними документами, які властиві для цих операцій.

Відтак, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, необхідно надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв'язку між фактом придбання товарів та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 30.09.2014 року видно, що між ТзОВ «Інститут Проектування «Комфортбуд» та ТзОВ «Інтербуд-центр» було укладено договори на виконання проектних робіт : № 2712131 від 27.12.2013 р.; № 0501141 від 05.01.2014 р.; № 1601141 від 16.01.2014 р.; № 1601142 від 16.01.2014 р.; № 1701141 від 17.01.2014 р. (а.с. 51-55, 58-61, 65-69, 72-75, 79-82).

Суд апеляційної інстанції враховує, що реальність укладення і виконання договірних зобов'язань контрагентом ТзОВ «Інтербуд-центр за розглядуваними господарськими договорами і об'єктивність інформації в первинних документах за цими договорами, не підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, в актах приймання-передачі виконаних робіт не конкретизовано змісту та обсягу проектних робіт, що виконані ТзОВ «Інтербуд-центр», відсутня інформація про використані матеріали, кількість залучених працівників, а також не зазначено, в чому виражено їх результат.

Крім цього, відсутні докази про дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, наявність зв'язку між фактом придбання робіт (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку, про використання отриманих позивачем робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що наявні у справі первинні документи, якими позивач обґрунтовує реальність існування розглядуваних договірних зобов'язань, а саме договори на виконання проектних робіт, протоколи про ціну, графіки фінансування, плани виконання робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, від імені виконавця робіт ТзОВ «Інтербуд-центр» підписані директором ОСОБА_2 (а.с. 51-97).

Однак, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 року у справі № 524/10551/14-к, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво).

Цим вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 упродовж листопада 2011 року - жовтня 2013 року за попередньою змовою з невстановленими особами, за грошову винагороду, зареєстрував суб'єктом підприємницької діяльності ТзОВ «Інтербуд-центр» (код 38950646), з метою здійснення фіктивного підприємництва. Після реєстрації ТзОВ «Інтербуд-центр» ОСОБА_2 самостійно підприємницької діяльності не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печатками підприємства не користувався, фактичного проведення фінансово-господарської діяльності Товариством не було, а реєстраційні та установчі документи були передані невстановленим особам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість тверджень податкового органу про те, що вказані господарські операції позивача з контрагентом ТзОВ «Інтербуд-центр» фактично не відбувались і такі договори носять нереальний характер, а тому позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ за вказаними договірними відносинами із ТзОВ «Інтербуд-центр».

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанова суду винесена із порушенням норм матеріального права, а тому постанову суду першої інстанції від 21.01.2015 р. слід скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Проектування «Комфортбуд» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Проектування «Комфортбуд» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.03.2016 року.