Ухвала суду № 56614134, 17.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № я810/5835/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківського національного аграрного університету до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем екологічного податку, за результатами якої було складено акт перевірки № 000383/10-02-15-02.

За результатами проведеної перевірки податковий органи прийшов до висновку про порушення позивачем: п. 57.1 ст. 57, п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі ПК України), а саме порушено строки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з екологічного податку у сумі 23512,72 грн.

На підставі висновків акту №000383/10-02-15-02 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2015 р. № 0011621502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 274,23 грн. за платежем збір за спеціальне використання води.

12 червня 2015 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем збору за спеціальне використання води, за результатами якої у цей же день було складено акт перевірки № 000382/10-02-15-02.

У розділі «Висновок» названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 57.1 ст. 57, п. 328.4 ст. 328 ПК України, а саме порушено строки сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води у сумі 2749,32 грн.

На підставі висновків акту № 000382/10-02-15-02 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 р. а саме: № 0011631502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 41 грн. 79 коп. за платежем надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; № 0011641502, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 2309,48 грн. за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган не мав права здійснювати видаткові операції по рахунках Білоцерківського НАУ, а університет об'єктивно із незалежних від нього підстав не міг перерахувати кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань, при цьому вжив усіх залежних від нього заходів із метою здійснення оплати такого грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляд на таке.

Так, за правилами п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язується сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням у п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація (розрахунок) - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України врегульовано, що грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового боргу та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За визначенням у п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У п. 126.1 ст. 120 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За визначенням п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки» від 4 лютого № 87-р (розміщеного на урядовому порталі лише 17 лютого 2015 року - а.с.19), передано із сфери управління Міністерства аграрної політики і продовольства до сфери управління Міністерства освіти і науки цілісні майнові комплекси навчальних закладів та державної установи, зокрема, і Білоцерківський національний аграрний університет.

17.02.2015 року Міністерством освіти і науки України внесено зміни до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, а саме - додано (КВК 220) на програму 2201160 «Підготовка кадрів вищими навчальними закладами І-ІУ рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики».

18.02.2015 року Білоцерківський НАУ відкрив рахунки у Білоцерківському управлінні Державної казначейської служби України, але повідомлення про взяття на облік рахунків від Державної фіскальної служби України одержано лише 21.02.2015 року (у суботу). У перший робочий день, 23.02.2015 року, було дозволено здійснення видаткових операцій по рахунках університету.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 17.02.2015 р. позивач подав до Білоцерківського управління державної казначейської служби України Київської області платіжні доручення від 17.02.2015 р., зокрема: № 140 на суму 2865,22 грн. для оплати грошових зобов'язань зі збору за спеціальне використання води за 4-й квартал 2014 р.; № 165 на суму 419,06 грн. для оплати грошових зобов'язань з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених місцях за 4-й квартал 2014 р.; № 164 на суму 23098,08грн. для оплати грошових зобов'язань з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за 4-й квартал 2014 р.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що зважаючи, що до 21.02.2015 року Білоцерківське управління державної казначейської служби України Київської області не мало права здійснювати видаткові операції по рахунках Білоцерківського НАУ, а університет об'єктивно із незалежних від нього підстав не міг перерахувати кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань, при цьому вжив усіх залежних від нього заходів із метою здійснення оплати такого грошового зобов'язання, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо вирішення питання про судові витрати, колегія суддів зазначає наступне.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 року № 484-VIII (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону (в останній редакції) судовий збір справляється з апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є стягнення грошового зобов'язання в розмірі 2625,5 грн., позовні вимоги є вимогами майнового характеру, оскільки таке рішення змінює майновий стан особи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

Оскільки 1,5 відсотки розміру майнових вимог є меншими від однієї мінімальної заробітної плати, розмір судового збору за подання апеляційної скарги щодо вимог майнового характеру становить 1339,8 грн. (1218*110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового збору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року - без змін.

Стягнути з Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 1339 грн. (одну тисячу триста тридцять дев'ять) 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.