Ухвала суду № 56614111, 15.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р. № 876/3976/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Гользбергер А.П.

представника позивача - Лемішка І.П.

представника відповідача - Холявка І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенство економічної безпеки «Ефорт» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

24.02.2015 ТОВ «Агенство економічної безпеки «Ефорт» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000032210, № 0000042210.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків викладених у акті перевірки про нереальність господарських операцій, оскільки у Товариства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Також вказує, що акт перевірки ґрунтується на даних інших актів перевірок, якими було зафіксовано факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки було встановлено відсутність реальності господарської операцій з ПП «ОС Сапсан», ТОВ «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ», ТОВ «Роял Пропертіс», ТОВ «Техно-Торг», оскільки за наслідками перевірок цих контрагентів така реальність не підтверджується. Крім цього, апелянт вказує на те, що позивачем не надано договорів поставки, хоча на такі є посилання у податкових накладних.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках та господарських операціях із ПП «ОС Сапсан» за травень 2012 року, ТОВ «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ» за січень 2012 року, ТОВ «Роял пропертіс» за березень 2014 року, ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ» за серпень 2012 року, результати якої оформлені актом від 15.10.2014 № 1758/13-05-22-10/32262103.

Згідно висновків цього акта, під час перевірки встановлено порушення позивачем:

1) пунктів 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» занижено податок на прибуток всього на суму 5441,55 грн в т.ч.: за 1-й квартал 2012 на суму 5289,06 грн, за 3-й квартал 2012 на суму 152,49 грн - придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ», ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ»;

2) пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» завищено суму податкового зобов'язання всього на суму 71313,16 грн в т.ч.: за червень 2012 на суму 69483,00 грн, за липень 2012 на суму 1830,16 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ДТГО «Львівська залізниця», завищено суму податкового кредиту за травень 2012 на суму 70551,68 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП "ОС Сапсан";

3) пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» завищено суму податкового кредиту всього на суму 8718,93 грн в т.ч.: за січень 2012 на суму 5037,20 грн, за серпень 2012 на суму 145,23 грн, за березень 2014 на суму 3536,50 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТОВ «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ», ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ», ТОВ «Роял пропертіс».

На підставі вказаного акта Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 03.11.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001642210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 078,39 грн., у т.ч. 8718,93 грн. за основним платежем і 4359,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00001652210 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8162,32 грн., у т.ч. 5441,55 грн. за основним платежем і 2720,77 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач 06.11.2014 подав первинну скаргу у Головне управління Міндоходів у Львівській області. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.01.2015 №202/10/13-01-10-08-05 частково задоволено первинну скаргу ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» та скасовано суми до сплати в частині 799,55 грн основного платежу по податку на прибуток та 399,77 грн штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню № 0001652210. Також частково задоволено вимоги позивача по податковому повідомленню-рішенню № 0001642210 на суму 761,47 грн основного платежу по податку на додану вартість та 380,74 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій. У решті вимог подану первинну скаргу залишено без задоволення. В результаті часткового задоволення вимог первинної скарги, ДПІ в Франківському районі м. Львова 22.01.2015 винесено податкові повідомлення-рішення № 000032210 та № 000042210.

Не погоджуючись із рішенням про результати розгляду первинної скарги від 15.01.2015 №№ 202/10/13-01-10-08-05 ГУ ДФС у Львівській області, ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» звернулось з повторною скаргою до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду повторної скарги ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 2793/6/99-99-10-01-01-25 від 12.02.2015, згідно якого ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» відмовлено в задоволенні повторної скарги та залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0001652210 та № 0001642210 від 03.11.2014 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентом підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Про дійсність правочинів позивача з вказаними контрагентами свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач мав господарські операції з ПП «ОС Сапсан», ТОВ «ФОТОМАГ КОМ ЮЕЙ», ТОВ «Роял пропертіс», ТОВ «ТЕХНО-ТОРГ».

Так, ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» придбавало комплектуючі до систем відеоспостереження у ПП «Сапсан». На підтвердження здійснення даних господарських операцій сторонами були підписані видаткові накладні: від 22.05.2012 № РН-0000123 на загальну суму 2486,09 грн, в тому числі ПДВ 414,35 грн, від 24.05.2012 № РН-0000124 на загальну суму 193520,00 грн в тому числі ПДВ 32253,33 грн, від 24.05.2012 № РН-0000125 на загальну суму 113310,00 грн в тому числі ПДВ 18885,00 грн, від 24.05.2012 № РН-0000126 на загальну суму 32420,09 грн в тому числі ПДВ 5403,35 грн, від 24.05.2012 № РН-0000127 на загальну суму 81573,87 грн в тому числі ПДВ 13595,65 грн.

На виконання своїх зобов'язань з купівлі-продажу позивач здійснив оплати за придбані товари, що підтверджується платіжними дорученнями, а також отримав внаслідок здійснених операцій податкові накладні, а саме: від 18.05.2012 № 29 на загальну суму 2486,09 грн, в тому числі ПДВ 414,35 грн, від 22.05.2012 № 32 на загальну суму 193520,00 грн в тому числі ПДВ 32253,33 грн, від 23.05.2012 № 36 113310,00 грн в тому числі ПДВ 18885,00 грн, від 23.05.2012 № 37 на загальну суму 32420,09 грн в тому числі ПДВ 5403,35 грн, від 23.05.2012 № 38 на загальну суму 81573,87 грн в тому числі ПДВ 13595,65 грн.

Згідно вказаних податкових накладним ним було віднесено до складу податкового кредиту за травень 2012 суму ПДВ в розмірі 70551,69 грн та відображено в декларації з ПДВ за травень 2012.

Здійснюючи свою господарську діяльність, придбані товари (комплектуючі до систем відео спостереження) у ПП «Сапсан» позивач реалізував Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» згідно договору підряду № Л/Л-121355/НЮ від 01.05.2012. За цим Договором позивач виступав підрядником та предметом договору було виконання робіт по об'єкту «Реконструкція приміщень головного вокзалу станції Львів. Система відеонагляду» за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1. Позивачем на підставі виконання цього договору нараховано податкове зобов'язання зі сплати ПДВ згідно податкової накладної від 31.07.2012 № 82.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Фотомаг Ком Юей», то 16.01.2012 ТОВ «Агентство економічної безпеки «Ефорт» придбало у останнього комп'ютерне обладнання. На підтвердження вказаної господарської операції позивачем надано видаткову накладну від 16.01.2012 № РН-0000100 на загальну суму 30223,22 грн в тому числі ПДВ 5037,20 грн. Виписками з рахунків банку підтверджено факт оплати за придбані товари. Внаслідок здійснених операцій позивач отримав від ТОВ «Фотомаг Ком Юей» податкову накладну від 16.01.2012 № 55 на загальну суму 30223,22 грн в тому числі ПДВ 5037,20 грн та включив дану суму ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2012, що відображено в декларації з ПДВ за січень 2012 року.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Техно-Торг», то 22.08.2012 ТОВ «Агенство економічної безпеки «Ефорт» здійснило купівлю фотоапаратів в останнього. На підтвердження вказаної господарської операції позивачем надано видаткову накладну від 22.08.2012 № РН-22458 на загальну суму 871,36 грн в тому числі ПДВ 145,23 грн. Виписками з рахунків банку підтверджено факт оплати за придбані товари. Внаслідок здійснених операцій позивач отримав від ТОВ «Техно-Торг» податкову накладну від 16.08.2012 № 2183 на загальну суму 871,36 грн в тому числі ПДВ 145,23 грн та включив цю суму ПДВ до складу податкового кредиту за серпень 2012, що відображено в декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

Згідно з довідкою позивача від 16.03.2015 № 97 придбаний у ТОВ «Техно-Торг» фотоапарат Olympus X-990 (VG-160) Black 874 перебуває на балансі підприємства на рахунку № 106.3 і використовується у господарській діяльності підприємства.

У березні 2014 ТОВ «Агенство економічної безпеки «Ефорт» купило обладнання у ТОВ «Роял Пропертіс». На підтвердження здійснення цієї господарської операції сторонами були підписані видаткові накладні від 14.03.2014 №РН-0000133 на загальну суму 11094,00 грн в тому числі ПДВ 1849,00 грн та від 25.03.2014 №РН-00269 на загальну суму 10125,00 грн в тому числі ПДВ 1687,50 грн. На виконання своїх зобов'язань з купівлі-продажу, позивач здійснив оплати за придбані товари, що підтверджують виписки з рахунків банку, а також отримав внаслідок здійснених операцій податкові накладні, згідно яких було віднесено до складу податкового кредиту за березень 2014 суму ПДВ в розмірі 3536,50 грн згідно податкових накладних від 14.03.2014 № 133 на загальну суму 111094,00 грн в тому числі ПДВ 1849,00 грн та від 25.03.2014 № 269 на загальну суму 10125,00 грн в тому числі 1687,50 грн.

Згідно з довідкою позивача від 16.03.2015 № 98 придбані в ТОВ «Роял Пропертіс», зокрема, Твіст ПВА-16 та Відеокамера MDC-6220TDN-20H знаходяться на товарних залишках підприємства.

Слід зазначити, що згідно вказаних вище видаткових накладних ТМЦ від імені позивача частково отримував генеральний директор Храмов О.С., а частково Романко М.Т. згідно довіреностей, які позивачем надано на вимогу суду апеляційної інстанції, а саме: від 23.05.2012 № 201448, від 06.01.2012 № 201308, від 23.05.2012 № 201436, від 23.05.2012 № 201446, від 16.08.2012 № 201554, від 23.05.2012 № 201447, від 22.05.2012 № 201433, які зареєстровані в книзі обліку довіреностей, що підтверджується її копією. Романко М.Т. згідно розпорядження генерального директора від 26.12.2011 № 138-р є відповідальною особою Товариства за закупівлю та ведення обліку і належного зберігання обладнання систем відеоспостереження.

Також на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано копії договорів оренди нежитлових приміщень, зокрема, від 01.01.2012 № Т/2-5-12/4, згідно якого ТОВ «Агенство економічної безпеки «Ефорт» орендує у ТОВ «Технопарк ЛЗТА» нежитлове приміщення загальною площею 89,20 м.кв., що розташоване по вул. Героїв УПА, 72 у м. Львові та використовується, зокрема, як склад для зберігання ТМЦ, у т.ч. тих, що були предметом перевірки.

Слід звернути увагу на те, що здійснення спірних господарських операцій узгоджується з видами господарської діяльності позивача, оскільки відповідно до довідки АА № 568532 такими видами є, зокрема: діяльність приватних охоронних служб, електромонтажні роботи, обслуговування систем безпеки. Відповідно до ліцензії серії АВ № 592039 виданої 03.08.2011 Міністерством внутрішніх справ України, ТОВ «Агенство економічної безпеки «Ефорт» має право на надання послуг з охорони власності та громадян.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем не надано договорів поставки на які є посилання у податкових накладних, оскільки як вказує позивач такі договори укладались в усній формі, що не суперечить цивільному законодавству України. А у податкових накладних зазначалися дата і номер рахунків фактур, копії яких позивачем надано на вимогу суду апеляційної інстанції. Суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів, оскільки відомості про контрагентів, як на час здійснення господарських операцій так і на час розгляду справи внесені до ЄДРЮОФО, що підтверджується інформацією з Реєстраційного порталу http://irc.gov.ua, який функціонує згідно Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2105/22417. На час здійснення спірних господарських операцій вказані контрагенти також були зареєстровані платниками ПДВ, а відтак вправі були виписувати позивачу податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів (продавців), не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, висновки викладені у актах про неможливість проведення зустрічних перевірок, не можна вважати достовірними та достатніми для збільшення податкового зобов'язання позивачу, оскільки з цих актів вбачається, що звірки не вдалось провести, а висновки, які викладені у них зроблено на основі поданої звітності, наявної інформаційної бази даних, без дослідження первинних документів.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, який містить форми Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не може бути достатньою підставою для збільшення податкового зобов'язання позивачу, коли останнім надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій.

Крім цього, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отримання податковим органом акта перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись тощо, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Однак, відповідачем під час розгляду цієї адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку у повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі № 813/921/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 21.03.2016.