Ухвала суду № 56614094, 17.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11028/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Киш С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Етрекс» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство «Будівельні технології», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

У поданій до суду у червні 2015 року позовній заяві товариство з обмеженою відповідальністю «Етрекс» (надалі за текстом - «ТОВ «Етрекс») зазначало, що ним було подано до Центру надання адміністративних послуг м. Києва усі необхідні документи для отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва адміністративно-розважального комплексу з паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва.

Посилаючись на те, що всупереч положенням Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі за текстом - «Департамент») відмовив у видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення № 625/14/12/27-14 від 12.12.2014 р.; зобов'язати Департамент видати приватному акціонерному товариству «Будівельні технології» та ТОВ «Етрекс» містобудівні умови і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва адміністративно-розважального комплексу з паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту про відмову у видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки № 625/14/12/27-14 від 12.12.2014 р. та зобов'язано повторно розглянути заяву ТОВ «Етрекс» про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва адміністративно-розважального комплексу з паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 грудня 2014 року ТОВ «Етрекс» та ПрАТ «Будівельні технології» звернулись до Центру надання адміністративних послуг м. Києва із заявою про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва адміністративно-розважального комплексу з паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва.

До заяви, серед іншого, були додані документи щодо ТОВ «Етрекс»: нотаріально копія договору оренди земельної ділянки із змінами; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; актуальний черговий кадастровий план; фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

За результатами розгляду цієї заяви, Департаментом складено лист № 625/14/12/27-14 від 12 грудня 2014 р., яким повідомлено, що звернення позивача залишено без розгляду.

Таке рішення вмотивовано тим, що серед поданих документів відсутні засвідчені копії документів про право власності (користування) земельними ділянками, а саме витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI (надалі за текстом - «Закон № 3038-VI») управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 2 частини 1 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження віднесено до основних складових вихідних даних.

Згідно частини 3 названої статті Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

За приписами частини 5 статті 29 Закону № 3038-VI розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

За змістом частини 7 статті 29 Закону № 3038-VI склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Процедуру надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст визначено Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07.07.2011 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 р. за № 912/19650 (надалі за текстом - «Порядок»).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом семи робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви разом із документами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу, у порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно пункту 2.2 Порядку для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовником додаються: засвідчена в установленому порядку копія документа про право власності (користування) земельною ділянкою; ситуаційний план (схема) щодо місцезнаходження земельної ділянки (у довільній формі); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; кадастрова довідка з містобудівного кадастру (у разі наявності); черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру - за умови відсутності містобудівного кадастру); фотофіксація земельної ділянки (з оточенням); містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками запланованого об'єкта будівництва.

Пунктом 2.4 Порядку визначено, що підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

З огляду на наведені правові норми та враховуючи, що до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки позивачем були додані усі необхідні документи передбачені Порядком, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірного рішення та про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на ст. 125 Земельного кодексу України є помилковим.

Із матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:82:005:0021 було укладено між Київською міською радою та ТОВ «Етрекс» 12 листопада 2004 р.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за № 1098 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис № 8-6-00245 від 15.11.2004 р.

На період укладання договору оренди ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України передбачалось, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 5 березня 2009 р. № 1066-VI ст. 125 Земельного кодексу України викладено у новій редакції.

За цією редакцією право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України, зі змінами внесеними Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 р. № 3613-VI право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

При цьому, пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень право власності або право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації земельної ділянки.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. №1952-IV (надалі за текстом - «Закон № 1952-IV»), (тут та надалі норми Закону у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

За змістом частини 4 статті 3 Закону № 1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умови якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що оскільки ТОВ «Етрекс» набуло право користування земельною ділянкою до внесення змін до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України і це право було зареєстроване відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладання договору оренди землі, воно визнається дійсним в силу Закону № 1952-IV.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач зареєстрував право оренди названої земельної ділянки, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис за № 202892380000 від 12 листопада 2013 р.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 22 березня 2016 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.