Постанова № 56613696, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 910/23326/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко О.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від прокуратури: Кузьміна К.Г. - за посвідченням;

від позивача: не з'явились;

від відповідача-1: Горбачевська О.О. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача-2: Геращенко І.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Етернум" на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року

у справі № 910/23326/15 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Етернум"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватний нотаріус Немм Олена Володимирівна

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Етернум" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі головного корпусу, літ. Ж, по просп. Академіка Глушкова, 10 у місті Києві загальною площею 2592,10 кв.м, укладеного 16.07.2010 року між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та ТОВ „Етернум".

Рішенням від 07.12.2015 року господарський суд міста Києва позов задовольнив, визнав недійсним договір купівлі-продажу будівлі головного корпусу літ. Ж по просп. Академіка Глушкова, 10 у місті Києві, загальною площею 2592,10 кв.м, укладений 16.07.2010 року між ГУ комунальної власності міста Києва та ТОВ „Етернум".

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ „ Етернум " звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року у справі № 910/23326/15 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити Заступнику прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване Рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що прокурор відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститу цією та законами України, то прокурор не наділений повноваженнями подавати позов в інтересах Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування.

Також, скаржник зазначає, що Київською міською радою, як Позивачем по справі, пропущено трьохрічний строк позовної давності та Заступником Прокурора міста Києва також пропущено усі можливі строки позовної давності, а це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Етернум" вважає, що публікація оголошення про проведення аукціону з продажу Об'єкта приватизації в газеті "Дивіденди-Інформ" здійснена без порушень вимог абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року у справі № 910/23326/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Коротун О.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етернум" на рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2015 року у справі № 910/23326/15 прийнято до провадження, розгляд прави призначено на 23.02.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року № 09-52/159/16 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Гаврилюка О.М. на лікарняному, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/23326/15.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Етернум" у справі № 910/23326/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Гончарова С.А., суддів Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 року прийнято, у визначеному складі суддів, вказану апеляційну скаргу, розгляд справи призначено на 16.03.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.03.2016 року у зв'язку з перебування судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 року прийнято, у визначеному складі суддів, розгляд справи призначено на 16.03.2016 року

Позивач та третя особа до судового засідання, що відбулось 16.03.2016 року, не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача та третьої особи є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Слідчим відділом прокуратури міста Києва здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені № 42015100000000160 від 10.02.2015 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що впродовж 2007-2010 років службові особи Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації організували незаконне, за завідомо заниженою вартістю, привласнення майна територіальної громади міста у вигляді об'єктів нерухомості, чим завдали збитків бюджету міста у сумі понад 255000000,00 грн.

Зокрема встановлено, що рішенням Київської міської ради від 17.09.2009 року № 17/2086 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 року № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" включено до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу на аукціоні Головним управлінням комунальної власності м. Києва, нежилого будинку по вул. Академіка Глушкова, 10, літ. "Ж" в м. Києві.

У подальшому, наказом Головного управління комунальної власності м. Києва (на даний час змінено назву на Департамент комунальної власності м. Києва) від 30.11.2009 року № 665/1-ПР визначено провести приватизацію вказаного будинку шляхом продажу на аукціоні, забезпечити проведення його оцінки.

Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Консалтингова компанія Бі.Еф.Сі" вартість будинку визначена у розмірі 6492030,00 грн. з ПДВ.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 29 102010 року № 32-ПР затверджено вказаний висновок суб'єкта оціночної діяльності.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 03.06.2010 року № 426-ПР, вирішено провести повторний продаж на аукціоні будинку та встановити початкову ціну продажу у сумі 5453305, 00 грн. з ПДВ.

У подальшому 04.06.2010 року в газеті "Дивіденди-Інформ" опубліковано оголошення про проведення аукціону.

Відповідно до протоколу № 22 про хід торгів на аукціоні, 06.07.2010 року відбувся аукціон з продажу вказаного будинку, за результатами якого 16.07.2010 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та ТОВ "Етернум" укладено договір купівлі-продажу будівлі головного корпусу літ. Ж по просп. Академіка Глушкова, 10 у м. Києві загальною площею 2592,10 кв.м., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 4475.

Згідно поданого на розгляду суду позову, прокуратура та позивач посилаються на те, що під час приватизації вказаного будинку порушено встановлений законодавством порядок приватизації, що відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, внаслідок чого прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради просила суд визнати недійсним договір від 16.07.2010 року про купівлю-продаж будівлі головного корпусу літ. Ж по просп. Академіка Глушкова, 10 у м. Києві загальною площею 2592,10 кв.м., укладений між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Етернум".

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі головного корпусу літ. Ж, по просп. Академіка Глушкова 10 у м. Києві, загальною площею 2592,10 кв.м, укладений 16.07.2010 року між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Етернум".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що під час приватизації вказаного будинку порушено встановлений законодавством порядок приватизації, що відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економічно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Водночас Київська міська рада не вживає заходів щодо визнання недійсним вказаного незаконного договору, що є підставою для пред'явлення позову згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

На підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою Києва повідомлено Київську міську раду про звернення до суду з вказаним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що прокурор відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, то прокурор не наділений повноваженнями подавати позов в інтересах Київської міської ради, як органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на державне або комунальне майно у разі його приватизації в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на дату проведення аукціону) приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Разом, з цим встановлено, що підготовку будинку до приватизації розпочато лише 30.11.2009 року згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва № 665/1-ПР, в той час, як рішення про приватизацію прийнято 17.09.2009 року, чим порушено імперативні норми щодо строків підготовки об'єкта малої приватизації до продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону, підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які, зокрема, визначають початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

Водночас, згідно умов договору від 07.08.2007 року № 149/2, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та Українською універсальною товарною біржею на реалізацію майна з аукціонів, інформаційні бюлетені та місцеву пресу, інші друковані видання у яких публікують інформацію про об'єкти малої приватизації не визначено.

Так, оголошення про проведення аукціону з продажу вказаного майна опубліковано в газеті "Дивіденди-Інформ", у визначеному Українською універсальною товарною біржею виданні, в порушення вимог абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки вказане видання не було визначено органом приватизації, що в результаті звузило коло потенційних покупців у аукціоні щодо продажу цього об'єкту приватизації.

Враховуючи вказане, не приймаються твердження апелянта стосовно того, що публікація оголошення про проведення аукціону з продажу Об'єкта приватизації в газеті "Дивіденди-Інформ" здійснена без порушень вимог абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Вищий господарський суд України у постанові від 22.11.2011 року по справі № 2/21 чітко визначив правову позицію, щодо порушення вимог законодавства про приватизацію у разі відсутності визначених органом приватизації інформаційних бюлетенів та місцевої преси, інших друкованих виданнях, в яких необхідно було опублікувати інформацію про об'єкт приватизації за аналогічних обставин.

Крім того, зі змісту протоколу про хід торгів на аукціоні від 06.07.2010 року вбачається, що початкову ціну об'єкта визначено у розмірі 5453305,20 грн. з ПДВ., а з боку TOB "Етернум" запропоновано ціну 5453305,20 грн. з ПДВ, при цьому пропозицій від ТОВ "Ларго Груп" не надходило.

Водночас, відповідно до ст. 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Частиною 4 ст. 17 Закону визначено, що у разі, коли протягом трьох хвилин після оголошення не буде запропоновано вищу ціну, ліцитатор робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. При цьому кожна наступна ціна, запропонована покупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10 відсотків початкової вартості продажу об'єкту.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 4 та п. 34 ч. 4 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007 року № 803 визначено, що аукціон це спосіб продажу майна, за яким його власником стає покупець, що в ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, при цьому коли після оголошення початкової вартості продажу учасники не висловлюють бажання придбати об'єкт за оголошеною початковою вартістю, аукціон вважається таким, що не відбувся, проте в порушення вказаних норм чинного законодавства, аукціон фактично не проводився, оскільки майно продано за початковою ціною та жодним з покупців не запропоновано вищої ціни, проте договір купівлі-продажу спірного майна все ж таки було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. ст. 4, 10, 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що аукціон з продажу вказаних нежилого будинку проведено з порушенням порядку, встановленого Законом України "Про приватизацію державного майна", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", договір купівлі-продажу, укладений 16.07.2010 року між Головним управлінням комунальної власності м. Києва та TOB "Етернум", підлягає визнанню недійсним в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно з виписками з рахунку Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) грошові кошти, які надійшли від ТОВ "Етернум" у якості оплати за договором купівлі-продажу, повернуто на розрахункові рахунки вказаного підприємства 19.08.2010 року в сумі 545330,52 грн. та 2453987,34 грн. та 20.08.2010 року у сумі 2453987,34 грн. як помилково перераховані та у зв'язку з відсутністю договору купівлі-продажу в управлінні.

У даному випадку порушення інтересів держави пов'язано з тим, що наслідками укладення спірного договору відбулося незаконне відчуження майна територіальної громади міста Києва та порушені майнові інтереси держави.

Представник відповідача 2 заперечував проти позову, посилаючись на те, що прокуратурою пропущено строк позовної давності, так як прокуратурою ще у 2010 році було здійснено виїмки документів у Київській міській раді та нотаріуса, який посвідчував спірний договір, а тому прокурату знала про вказані вище обставини ще у 2010 році, а тому пропустила строк позовної давності згідно ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України. крім того, представник відповідача 1 посилався у своїх запереченнях також і на те, що Київській міській раді теж було відомо про укладення спірного договору, так як відповідач 1 підпорядковується Київській міській раді, а тому звітує останній про проведення аукціонів.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, враховуючи які суд відмовляв застосуванні строку позовної давності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що прокуратурі стало відомо про обставини проведення спірного аукціону та, як наслідок укладення спірного договору купівлі-продажу, лише під час проведення досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42015100000000160 від 10.02.2015 року, про що в матеріалах справи наявні відповідні письмові докази (листи, запити).

Натомість відповідачем 2 та його представниками не було підтверджено факт того, що у 2010 році прокуратурою було здійснено виїмки по спірному аукціону у Київській міській раді, Департаменті та у нотаріуса, який посвідчив спірний договір, який до того ж залучений судом до розгляду даної справи у якості третьої особи без самостійних вимог, надав письмові пояснення та повідомив суд про те, що жодних виїмок, в рамках розслідування по обставинам, що є предметом розгляду у даній справі, не проводилось.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про хибність доводів апелянта стосовно того, що відповідач 1 підпорядковувався Київській міській раді, а тому остання знала про спірні обставини ще у 2010 році, оскільки згідно Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.12.2012 року № 2383 "Про затвердження Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, з визначеними його основними завданнями.

Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Департамент перейменовано відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 N 198/7535 "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації)" з Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке є правонаступником Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації та, в частині приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва, регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Згідно з Положенням Департамент здійснює контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах оренди.

Департамент очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Київської міської державної адміністрації за поданням заступника голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків.

Директор Департаменту звітує перед головою Київської міської державної адміністрації про виконання покладених на Департамент завдань та затверджених планів роботи.

Виходячи з вищевикладеного, Департамент комунальної власності м. Києва не повідомляє Київську міську раду про результати проведення аукціону, а отже Київській міській раді не були повідомлені обставини допущення порушень при проведенні спірного аукціону та укладення спірного договору купівлі-продажу, отже у даному випадку у судів також відсутні підстави застосування стоків позовної давності.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Враховуючи викладене, вимоги прокуратури про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі головного корпусу літ. Ж, по просп. Академіка Глушкова 10 у м. Києві, загальною площею 2592,10 кв.м, укладений 16.07.2010 року між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю „Етернум" вірно задоволенні судом першої інстанції в повному обсязі.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року у справі № 910/23326/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „Етернум", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Етернум" на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року у справі № 910/23326/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Етернум" на рішення господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року у справі № 910/23326/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року у справі № 910/23326/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/23326/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді В.В. Куксов

О.В. Тищенко