Постанова № 56613656, 16.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 910/26710/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Денисенко О.В. - представник за довіреністю від 06.01.2016 року;

від відповідача: Ковалюк С.В. - представник за довіреністю від 25.02.2016 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року

у справі № 910/26710/15 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»

про стягнення 14 551, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діадем" про стягнення 14 551, 15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно та в не повному обсязі здійснював платежі за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1631 від 01.12.2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/26710/15 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в сумі нарахування пені та прийняти нове.

Апеляційна скарга тим, що нарахування пені повинно здійснюватися у відповідності до п. 2.3.7 договору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" по справі № 910/26710/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, справу № 910/26710/15 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю, Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю, Коршун Н.М. та призначено до розгляду на 03.02.2016 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року, у зв'язку з виходом судді Руденко М. А. з відпустки, справу № 910/26710/15 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю, Руденко М.А.

У судовому засіданні 03.02.2016 року оголошено перерву до 16.03.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.03.2016 року заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.03.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2008 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (споживач) уклали договір № 1631 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (далі - договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: проспект Маяковського, 15 літ. А.

Порядок розрахунків сторони погодили у додатку 2 до договору.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що за період з березня 2014 року по серпень 2015 року відповідач заборгував йому 6900,63 грн., проти чого відповідач не заперечує.

Станом на день розгляду справи 6900,63 грн. заборгованість відповідач не погасив.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6900,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 1 637, 04 грн. та 3% річних у розмірі 123, 44 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

Так, здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції у повному обсязі.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату наданих послуг.

Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій встановлює Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999, № 686-ХІV, відповідно до абзацу 3 статті 1 якого суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, визначена вищевказаним Законом пеня є законною неустойкою, розмір якої може бути змінено (збільшено або зменшено) угодою сторін.

Пунктом 2.3.7 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежу за кожен день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

При підписанні додатку № 2 до договору сторони змінили розмір пені, передбачивши у п. 3.4 вказаного додатку, що у випадку несплати за користування послугами, вказаними у цьому договорі, до кінця розрахункового періоду підприємство нараховує споживачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу по день фактичної сплати.

Враховуючи, що додаток № 2 є частиною договору і укладений пізніше ніж договір, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийщов до обгрунтованого висновку, що при визначенні розміру пені слід керуватись саме положеннями додатку № 2 як документу, який фіксує остаточні за часом прийняття домовленості.

Так, здійснивши перерахунок пені наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у повному обсязі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/26710/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2015 року у справі № 910/26710/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/26710/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко