Постанова № 56613652, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 910/30244/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Власова Ю.Л.

За участі представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Мазуркевич М.А. (адвокат);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №910/30244/15 (суддя: Демидов В.О. )

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про виселення з нерухомого майна та демонтаж тимчасової огороджувальної конструкції

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 в справі № 910/30244/15 задоволено позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, а саме:

- виселено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нерухомого приміщення (частини переходу), визначеного належними їй тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Кловська" (частина переходу), загальною площею 12,0 кв.м.

- зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) демонтувати належні їй тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), розташовані за адресою: м. Київ, станція метро "Кловська" (частина переходу), загальною площею 12,0 кв.м.

- стягнуто 2 436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що строк дії договору оренди закінчився у зв'язку із спливом строку на який його було укладено та наявності заперечень орендодавця щодо його продовження. Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що не можуть також бути доказами правомірності користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії Договору оренди, Додаткові угоди №№3, 4 та 7 від 26.12.2014 до Договору про користування електроенергією, №6 від 26.12.2014 до Договору про обслуговування електрообладнання тощо, укладені між адміністрацією КП "Київський метрополітен" та відповідачем, оскільки як встановлено судом, відповідач не звільнив добровільно орендоване майно після закінчення строку дії Договору, а згідно умов Договору оплата по Договору сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі, втому числі і в частині комунальних послуг. Також, суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача про те, що Договір оренди №154-У(Ор)-11 від 27.09.2011 є дійсним до 30.09.2017, у зв'язку з тим, що позивач не повідомив її про відмову у продовженні дії спірного Договору, оскільки умовами цього Договору не передбачено автоматичного продовження терміну його дії, навпаки, у п. 9.3 Договору передбачено, що продовження його терміну дії можливе лише за наявності відповідного рішення Київської міської ради.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 в справі № 910/30244/15, відповідач - ФОП ОСОБА_3 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 в справі № 910/30244/15 - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суперечить нормам матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також судом було зроблено невірні висновки щодо правовідносин сторін спору, у зв'язку з чим необґрунтовано задоволено позовні вимоги КП «Київський метрополітен».

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наголошує на тому, що

суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач отримав лист КП «Київський метрополітен» від 10.10.2013 № 11-03/949 з повідомленням про те, що договір оренди продовжуватись не буде. Крім того, ФОП ОСОБА_3 вважала, що договір оренди є автоматично пролонгованим згідно з законом, про що зокрема свідчать і дії орендодавця по укладанню договорів про обслуговування електрообладнання, забезпечення електроенергією. До того ж, апелянт вказував на те, що лист орендодавця від 10.10.2013 на ім'я ФОП ОСОБА_3 підписаний не уповноваженою особою (начальником управління), і в наведеному листі відсутнє посилання на документ, який би надавав право начальнику управління приймати рішення про те, що укладений договір оренди не може бути продовжений.

Також, апелянт наголошував на тому, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовано редакцію п. 14 Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради № 34/91 від 28.09.2006, яка передбачала необхідність повідомлення орендодавцем орендаря про намір не продовжувати договір оренди за 2 місяці.

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №910/30244/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 18.02.2016 по справі №910/30244/15 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №910/30244/15 було прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження та призначено до розгляду справу на 15.03.2016.

В судовому засіданні 15.03.2016 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 в справі № 910/30244/15 - скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2016 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 27.09.2011 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - орендодавець) та Фізично особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - орендар) укладено Договір оренди №154-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 27.05.2010 №822/4260 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Кловська", для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 1.2 Договору цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками орендаря), загальною площею 12,0 кв.м. згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 04.08.2011 звітом про експерту незалежну оцінку станом на 28.02.2011 становить 96 600,00 грн. без ПДВ (п. 2.2 Договору).

За умовами п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і перебуває на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Відповідно до п. 4.14 Договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю. У разі невиконання п. 4.14 в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Крім того п. 7.5 Договору сторони погодили, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду.

Відповідно до п. 8.5.6 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 27.09.2011, у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Кловська" в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіоском).

Згідно з п. п. 9.1, 9.3 Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 27.05.2010 №822/4260 діє з 01.10.2011 по 30.09.2013.

Пунктом 9.3 Договору визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Також, сторонами Договору було погоджено розрахунок місячної плати по договору на суму 4 830,00 грн.

Згідно акту прийому-передачі майна в оренду від 01.10.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв визначене договором майно, а саме: частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками орендаря), загальною площею 12,0 кв.м.

Листами №11-03/949 від 10.10.2013 та №55 від 31.10.2014 КП "Київський метрополітен" повідомило відповідача про закінчення терміну дії договору та неможливість його автоматичного продовження, та вимагав повернути об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Вказані повідомлення було відправлено відповідачу 10.10.2013 та 31.10.2014, що підтверджується копіями розрахункових документів відділення зв'язку від 10.10.2013 № 5762 та від 31.10.2014 .

Доказів повернення орендодавцю орендованого майна матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що оскільки термін дії договору оренди №154-У(Ор)-11 від 27.09.2011 закінчився та на новий термін не продовжувався, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зобов'язана повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі.

Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди №154-У(Ор)-11 від 27.09.2011 в частині своєчасного звільнення орендованої частини приміщення переходу станції метро "Кловська".

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

В пункті 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

При цьому, відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, волевиявлення орендодавця відносно припинення Договору в зв'язку з закінченням строку його дії 30.09.2013 і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується його листом від 10.10.2013 №11-03/949, який в межах встановленого Законом місячного терміну надіслано відповідачеві, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 5762 від 10.10.2013, який приймається судом апеляційної інстанції як належний та допустимий доказ в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України надіслання позивачем відповідачу повідомлення про закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, у наведеному листі №11-03/949 від 10.10.2013 позивач повідомив відповідача про те, що договір оренди може бути продовжений на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності та за умови відповідності розміщення об'єкта оренди вимогам пожежних та санітарних норм, що узгоджується і з приписом п. 9.3 Договору, який містить умову, що ставлять процедуру продовження дії Договору в залежність від наявності прийнятого Київською міською радою відповідного рішення, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України прийняття Київською міською радою такого рішення.

Так, апелянтом було подано до матеріалів справи копію протоколу засідання постійної комісії з питань власності Київської міської ради від 10.03.2015 та 13.03.2013, у п. 1.1.12 якого було доручено Департаменту комунальної власності м.Києва надати інформацію щодо об'єктів, які перебувають у господарському віданні КП «Київський метрополітен» та які не відповідають нормам пожежної безпеки (зокрема в контексті питання щодо повторного розгляду питання щодо продовження строку дії договору оренди ФОП ОСОБА_3.)., проте, рішення про надання згоди на продовження Договору - на даному засіданні не приймалось.

Довод апелянта про те, що лист орендодавця № 1-03/949 від 10.10.2013 на ім'я ФОП ОСОБА_3 підписаний не уповноваженою особою (начальником управління з організації договірної роботи ОСОБА_4.), і в наведеному листі відсутнє посилання на документ, який би надавав право начальнику управління приймати рішення про те, що укладений договір оренди не може бути продовжений - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявні надані позивачем Посадова інструкція начальника управління з організації договірної роботи, затверджену начальником КП «Київський метрополітен» 04.04.2012, згідно якої начальник управління здійснює зокрема організацію договірної роботи (п. 2.1), організацію договірних відносин з питань надання в оренду майна (п. 2.8), представляє підприємство в межах своїх повноважень (п. 3.2), а також довіреність КП «Київський метрополітен» від 07.02.2013 № 30-Н (зі строком дії до 06.02.2014) на здійснення дій, зокрема з правом підписання листів.

До того ж, суд апеляційної інстанції враховує і те, що КП «Київський метрополітен» жодним чином не заперечувало наявність у начальника управління з організації договірної роботи ОСОБА_4 повноважень на підписання листів, зокрема і листа від 10.10.2013 №11-03/949.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції необґрунтовано не застосовано редакцію п. 14 Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року N 34/91, яка передбачала необхідність повідомлення орендодавцем орендаря про намір не продовжувати договір оренди за 2 місяці - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Так, дійсно, рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року N 34/91 було затверджено Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва, проте, вказаний Порядок втратив чинність внаслідок втрати чинності наведеного рішення Київської міської ради згідно з рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року N 34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва».

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що Договір оренди було укладено між сторонами 27.09.2011, і строк його дії було узгоджено сторонами до 30.09.2013, тобто, Договір оренди закінчувався 30.09.2013, тобто коли Порядок передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затверджений згадуваний апелянтом рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року N 34/91 - вже втратив свою чинність згідно з рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року N 34/6250 «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва».

В свою чергу, наведене Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року N 34/6250, яке вже було чинним на момент закінчення строку дії Договору (30.09.2013) не містить умову, аналогічну умові, викладеній у п. 14 Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року N 34/91, яка передбачала необхідність повідомлення орендодавцем орендаря про намір не продовжувати договір оренди за 2 місяці.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обумовлених законом підстав для застосування до правовідносин сторін п. 14 Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 вересня 2006 року N 34/91, оскільки наведений порядок втратив чинність на момент закінчення строку дії Договору.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що за умови відсутності рішення Київради з питання користування відповідачем об'єктом оренди, а також відсутністю будь-яких інших документів, які б надавали відповідачеві право оренди об'єкту оренди після закінчення строку оренди - 30.09.2013, у відповідача відсутні правові підстави користуватися орендованим раніше за Договором об'єктом оренди після закінчення строку дії Договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що не можуть бути належними та допустимими доказами правомірності користування відповідачем орендованим майном після закінчення строку дії Договору оренди, Додаткові угоди №№3, 4 та 7 від 26.12.2014 до Договору про користування електроенергією, №6 від 26.12.2014 до Договору про обслуговування електрообладнання тощо, укладені між адміністрацією КП "Київський метрополітен" та відповідачем, оскільки як вірно встановлено судом, відповідач не звільнив добровільно орендоване майно після закінчення строку дії Договору, а згідно умов Договору (п. 4.14) оплата по Договору сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 7.5 Договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду.

Відповідно до п. 8.5.6 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 27.09.2011, у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Кловська" в термін, визначений п. 4.14 цього договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіоском).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 продовжує користуватись спірним майном, в той же час, орендодавець спірного майна повідомив відповідача про припинення дії Договору оренди №154-У(Ор)-11 від 27.09.2011 та необхідність повернути орендоване майно Комунальному підприємству "Київський метрополітен" за актом приймання-передачі, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України прийняття Київською міською радою рішення про продовження строку дії Договору, а тому позовні вимоги КП "Київський метрополітен" щодо виселення відповідача з орендованого приміщення та повернення орендованого майна, яке перебуває на балансі метрополітену, після закінчення дії Договору та є законними, обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню..

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №910/30244/15 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №910/30244/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 по справі №910/30244/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/30244/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

Ю.Л. Власов