Постанова № 56613603, 21.03.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2016 року Справа № 904/2661/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, керівник, довідка з ЄДР №798917 від 20.12.2012 року; ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 25.03.2015 року; ОСОБА_3, представник, довіреність №б/н від 25.04.2015 року;

від відповідача: ОСОБА_4, представник, довіреність №4/10-29 від 16.01.2016 року;

від третьої особи-1: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином;

від третьої особи-2: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 181 "Металург-2" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі №904/2661/15

за позовом Житлово-будівельного кооперативу № 181 "Металург-2", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Житлово-будівельний кооператив №181 "Металург-2" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання в порядку набувальної давності права власності на нежитлове приміщення №79 загальною площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі №904/2661/15 (головуючий колегії ОСОБА_5, судді Суховаров А.В. та Загинайко Т.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами. Місцевий господарський суд зазначив, що в позовній заяві позивач вважає себе власником спірного нерухомого майна, адже воно збудовано за кошти членів кооперативу, тому у останнього не виникає права визнавати право власності на нежитлове приміщення № 79 загальною площею 261,8 кв.м. в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську за набувальною давністю в порядку статті 344 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Житлово-будівельний кооператив №181 "Металург-2" звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі №904/2661/15 та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати в порядку набувальної давності за Житлово-будівельним кооперативом №181 "Металург-2" право власності на нежитлове приміщення № 79 загальною площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірним майном позивач користується з моменту прийняття житлового будинку в експлуатацію (з 30.06.1970 року). На момент створення кооперативу чинним законодавством не дозволялось житлово-будівельним кооперативам будувати нежитлові приміщення для особистих потреб членів кооперативу та для підприємницької діяльності. Апелянт зазначає, що на даний час не збереглися документи, які б підтверджували хто саме фінансував будівництво приміщення №79 в цокольному поверсі загальною площею 261,8 м2. Скаржник зазначає, що в його управлінні знаходиться весь житловий пятиповерховий будинок №29, однак в момент прийняття житлового будинку в експлуатацію кооператив не міг бути власником спірного нежитлового приміщення в силу чинного на той час законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 181 "Металург-2" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі №904/2661/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 24.02.2016 року.

Розгляд справи був відкладений з 24.02.2016 року на 21.03.2016 року.

У судових засіданнях, які відбулися 24.02.2016 року та 21.03.2016 року, представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник Дніпропетровської міської ради у судове засідання з'явився, однак письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представники Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради та Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 21.03.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 10.02.1965 року виконкомом Жовтневої райради депутатів трудящих прийнято рішення № 96 § 5 "Про затвердження житлово-будівельного кооперативу при металургійному інституті", яким було затверджено, в тому числі, й Житлово-будівельний кооператив №88 "Металург", та надано дозвіл на будівництво житлового будинку на 70 квартир.

30.05.1967 року виконкомом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих прийнято рішення №348 "Про виділення ділянки землі УКБу міськвиконкому по вул. Кірова №27-33 для будівництва 70-квартирного будинку ЖБК №88 "Металург", яким для будівництва 70-квартирного житлового будинку житлово-будівельного кооперативу №88 "Металург" в 1968 році виділено УКБу міськвиконкому ділянку землі за рахунок повного відчуження садиб особистого користування по вул. Кірова № 27-33, частини ділянки пл. 100 м2 по вул. Кірова №27.

07.12.1971 року виконкомом Дніпропетровської міськради депутатів трудящих прийнято рішення №734 "Про поділ Житлово-будівельного кооперативу №88 Металург" на 3 самостійних кооперативи та часткову зміну рішення №404 від 16/VІ-70 р.", яким задоволено прохання Житлово-будівельного кооперативу №88 "Металург" та розділено його на три самостійні кооперативи. Зокрема, Житлово-будівельному кооперативу, будинок якого здано в експлуатацію в 1970 році по вул. Кірова 29, присвоєно номер 181 "Металург-2".

Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що статут Житлово-будівельного кооперативу №181 "Металург-2" підлягає реєстрації в міському житловому управлінні.

Статут Житлово-будівельного кооперативу №181 "Металург-2" зареєстровано у повній відповідності до чинного на той час законодавства Союзу РСР (а.с. 17-24, том 1).

Реєстрація позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (з датою первинної реєстрації 24.01.1972 року) підтверджується довідкою серії АА № 798917.

На виконання рішень органів державної влади Української РСР Управлінням капітального будівництва виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих за рахунок грошових коштів членів Житлово-будівельного кооперативу №181 "Металург-2" було зведено 5-ти поверховий житловий будинок на 78 квартир корисною площею 3512,98 м2 та житловою площею 2381,25 м2, що підтверджується Актом державного приймання будівлі (споруди) житловий будинок ЖБК "Металург" по вул. Кірова, який було затверджено рішенням виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих №425 § 19 від 30.06.1970 року (а.с. 27-30, том 1).

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради XXIV скликання від 22.01.2003 року №14/6 вулиця Кірова у Жовтневому районі перейменована у вулицю Гончара, що підтверджується листом Міського комунального підприємства "Земград" Дніпропетровської міської ради від 19.01.2004 року за № 57. Таким чином, адресою житлового будинку збудованого для членів Житлово-будівельного кооперативу №181 "Металург-2" є: м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 29.

Як вбачається з інвентаризаційної справи домоволодіння №29 по вул. Кірова в м. Дніпропетровську крім житлових приміщень в зазначеному житловому будинку наявні і нежитлові приміщення, зокрема, приміщення №79 в цокольному поверсі загальною площею 261,8 м2, яке з моменту будівництва мало певне призначення, а саме, для культ-просвітницької роботи та в якості "червоного кутка".

Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій цокольного поверху в осях 1-2 житлового будинку (Літ А-5 по вул. Олеся Гончара (бувша вул. Кірова), 29 в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, виконаного інженером-будівельником ОСОБА_6, в результаті візуально-інструментального обслідування стану цокольного поверху в осях 1-2 житлового будинку (Літ. А-5) розташованого по вул. Олеся Гончара (бувша вул. Кірова), 29 встановлено, що несучі, огороджувальні конструкції та вироби знаходяться в нормальному і задовільному стані. Згідно з нормативною класифікацією по несучій здатності і експлуатаційним характеристикам конструкції та вироби відносяться до категорії К1 та К2. Конструкції та вироби відповідають державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам пожежної безпеки та санітарному законодавству. Всі інженерні комунікації, що підведені до цокольного поверху знаходяться в робочому стані. Цокольний поверх є невідємною частиною житлового будинку (а.с. 41-54, том 1).

Згідно відповіді Управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради від 14.04.2008 року за №3/899 неможливо підтвердити, що будівництво будинку № 29 по вул. Олеся Гончара (вул. Кірова, 29) було здійснено за рахунок власних коштів кооперативу, тому що документи про фінансування об'єкта не збереглися.

Згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу №181 "Металург-2" від 25.03.2015 року про залишкову вартість нежитлових приміщень, які знаходяться в житловому будинку, залишкова вартість нежитлового приміщення №79 площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську складає 102 426,63 грн.

Позивач посилається на те, що на даний час, а ні житловий будинок № 29 по вул. Олеся Гончара, а ні спірне нежитлове приміщення площею 261,8 м2 в даному будинку, не зареєстровані у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", тому постала об'єктивна потреба в належному оформленні права власності на нежитлове приміщення площею 261,8 м2 в будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

Позивач зазначає, що оформити іншим чином, окрім як через рішення суду, за позивачем право власності на вищевказане нежитлове приміщення немає можливості, оскільки пунктом 13 Додатку № 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР ОСОБА_7 31.01.1966 року (Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР) до правовстановлюючих документів віднесено зареєстрований у виконкомі місцевої Ради депутатів трудящих статут кооперативу (для огляду), рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки та затверджений виконкомом акт про прийняття будинку (будинків) в експлуатацію.

Всі перелічені в пункті 13 Додатку № 1 до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР документи є у наявності в позивача, однак пунктом 37 чинного на даний час Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 рок №868 в переліку документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, згадані вище документи не значаться.

Причиною виникнення спору є необхідність оформлення в установленому законом порядку права власності на нежитлове приміщення №79 площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську, яким позивач відкрито, безперервно володіє більше десяти років. Позивач вважає, що єдиним законним способом та підставою для визнання права власності за ним та реєстрації права власності на вищевказане приміщення є чинні норми Цивільного кодексу України, якими передбачено підставу для набуття у власність як "Набувальна давність".

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004 року, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, перебіг строку володіння майном для визнання права власності на нього за набувальною давністю слід рахувати після 01.01.2001 року.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Матеріалами справи підтверджується, що Житлово-будівельний кооператив №181 "Металург-2" дійсно тривалий час володіє нежитловим приміщенням площею 261,8 м2 в будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську. Таке володіння розпочалося з 1970 року з моменту введення будинку в експлуатацію, тобто значно більше 10-ти років. (в матеріалах справи містяться докази проведення ремонту та здача в оренду спірного приміщення протягом тривалого часу).

Позивач вказаним нежитловим приміщенням володіє добросовісно, оскільки, станом на даний час не знає і не може знати, що володіє річчю незаконно, а жодна особа не виявила наміру визнати дану нерухому річ своєю.

Позивач, як володілець, володіє нежитловим приміщенням площею 261,8 м2 в будинку №29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську відкрито, без таємниць. Протягом означеного в Цивільному кодексі України строку позивач не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути нежитлове приміщення будь-якій особі, як власнику, а також йому не пред'являвся будь-якою правомочною особою позов про повернення майна.

Набувальна давність за правилами статті 344 Цивільного кодексу України поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном.

Фактично у позивача немає жодних підстав для виникнення певного юридичного титулу володіння спірним нерухомим майном, оскільки не існує жодних цивільно-правових угод (правочинів) чи інших актів на підставі яких би спірний об'єкт нерухомості передавався у володіння позивача. Таким чином, є всі підстави стверджувати про безтитульне володіння позивачем спірним нежитловим приміщенням.

Відповідно до Типового статуту житлово-будівельних кооперативів, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 10.09.1962 року №1065 та пункту 3 статуту Житлово-будівельного кооперативу № 181 "Металург-2" житлово-будівельний кооператив утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей в житловій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку/будинків за власні кошти кооперативу, а також подальшої експлуатації та управління цим будинком.

В період будівництва будинку №29 по вул. Олеся Гончара (вул. Кірова) у м. Дніпропетровську умови фінансування визначались постановою Ради Міністрів СРСР від 19.11.1964 року №943 "Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва".

Пунктами 3 та 4 Постанови встановлювалось, що за згодою житлово-будівельних кооперативів в їх будинках можуть розміщуватись підприємства торгівлі, громадського харчування та інші, які фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Будбанку СРСР наказувалось посилити контроль за використанням за призначенням коштів, які вносились громадянами на кооперативне будівництво та не допускати фінансування за рахунок коштів кооперативу позаквартальних споруд та інженерних комунікацій, приміщень для підприємств торгівлі, громадського харчування та інші.

Таким чином, на момент створення кооперативу діючим законодавством не дозволялось житлово-будівельним кооперативам будувати нежитлові приміщення для особистих потреб членів кооперативу та для підприємницької діяльності. Прийнятим в подальшому Житловим кодексом УРСР 1984 року закріплювалось, що до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Про фінансування нежитлових приміщень в будинках ЖБК за рахунок держаних капітальних вкладень свідчать і Правила кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджених Будбанком СРСР 12.06.1965 року № 153.

Зазначені Правила кредитування кооперативного житлового будівництва встановлювали, що:

- при визначенні розміру власних коштів житлово-будівельного кооперативу, які підлягають внеску в банк на будівництво будинків, а також розміру кредиту треба виходити із вартості будівництва з урахуванням різниці в цінах і тарифах, за відрахуванням вартості затрат по вбудованим приміщенням (пункт 3 Правил);

- установи Держбуду СРСР при оплаті актів та рахунків за виконані роботи та інші затрати по кооперативному житловому будівництву повинні перевіряти, щоб в ці документи не включалися затрати по будівництву приміщень, призначених для інших організацій та не допускати оплати вказаних затрат із особових та кредитних рахунків кооперативів; роботи, пов'язані із будівництвом вбудованих приміщень, оплачуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідними державними або громадськими підприємствами і організаціями, із віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості вказаних робіт на баланс підприємств і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень, оплата актів та рахунків підрядних організацій за виконані роботи по будівництву будинку в частині вбудованого приміщення здійснюється із рахунку відповідного управління виконкому по фінансуванню капітальних вкладень по державному плану пропорційно кошторисної вартості вбудованого приміщення до загальної кошторисної вартості житлового будинку (п. 11 Правил).

Таким чином, Житлово-будівельний кооператив №181 "Металург-2", в управлінні якого знаходиться весь житловий п'ятиповерховий будинок №29 по вул. Олеся Гончара у м. Дніпропетровську, не міг бути, у відповідності із чинним на час будівництва та введення в експлуатацію законодавством, власником вбудованих нежитлових приміщень.

Як зазначено у статті 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність (або давність володіння) відноситься до первісних способів набуття права власності, тому що права набувача основані не на минулій власності чи відносинах правонаступництва, а на обовязковій сукупності обставин, передбачених частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що право власності належить до числа таких субєктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного факту, а то й їх сукупності. Тому, виходячи зі змісту статті 344 Цивільного кодексу України, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач, є: законний обєкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Таким чином, особою, яка володіє чужим майном при зазначених обставинах, у всіх випадках є не власник і, тим більше, власник ні в якому випадку не може набути майно у власність за давністю володіння.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в частині 1 статті 344 Цивільним Кодексом України (особа заволоділа чужим майном).

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (стаття 3 Цивільного кодексу України ).

Для визнання володільця добросовісним вважається достатнім, щоб він не набув майно злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі.

Ще однією важливою обставиною, яка підлягає доведенню за позовом про визнання права власності за набувальною давністю, є відкритість володіння, тобто очевидне для третіх осіб, які повинні мати можливість це бачити, не перешкоджати доступу до нього інших осіб, які мають право отримувати про це майно інформацію.

Матеріалами справи підтверджується, що Житлово-будівельний кооператив №181 "Металург-2" володіє нежитловим приміщенням №79 загальною площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську добросовісно, відкрито безперервно протягом більше ніж 10 років.

Місцевим господарським судом відмовлено у задоволені позовних вимог з тих підстав, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту своїх прав, а позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як зазначено у рішенні, з тексту позовної заяви вбачається, що позивач вважає себе власником спірного нерухомого майна, адже воно збудовано за кошти членів кооперативу, тому у останнього не виникає права визнавати право власності на нежитлове приміщення №79 загальною площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську за набувальною давністю.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з таких підстав.

Дійсно, на другій сторінці позовної заяви (а.с. 4) позивач посилається на те, що спірне нежитлове приміщення збудоване за кошти членів кооперативу.

Однак, матеріалами справи не підтверджується, що будівництво спірних нежитлових приміщень здійснювалось за кошти членів кооперативу.

З метою з'ясувати питання щодо фінансування та розподілу права власності 70-квартирного будинку зданого в експлуатацію в 1970 році по вул. Кірова 29 (теперішня адреса вул. Олеся Гончара, 29), ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року витребувано вказану інформацію в Департаменті комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради.

Згідно відповіді Департаменту комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради від 11.03.2016 року №3/761 надати копію документів не є можливим, у звязку зі строком давності (1970 рік) документи не збереглися.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки матеріали справи не містять доказів будівництва спірного нежитлового приміщення за кошти членів кооперативу, підтвердити або спростувати за чиї кошти збудовано спірне приміщення неможливо, оскільки документи знищені за терміном зберігання, а також враховуючи, що згідно чинного на час будівництва законодавства, будівництво нежитлових приміщень за рахунок членів кооперативу не здійснювалось, місцевий господарський суд вважає, що Житлово-будівельний кооператив №181 "Металург-2" не є власником нежитлового приміщення №79 загальною площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

За викладеного апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу №181 "Металург-2" про визнання в порядку набувальної давності права власності на нежитлове приміщення №79 загальною площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції про відмову у позові та прийняття нового рішення про задоволення позову.

За викладеного апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу № 181 "Металург-2" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі №904/2661/15 підлягає задоволенню.

Враховуючи відсутність неправомірних дій відповідача, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд позову та за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 181 "Металург-2" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі №904/2661/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року у справі №904/2661/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати в порядку набувальної давності за Житлово-будівельним кооперативом №181 "Металург-2" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 29, ідентифікаційний код 23644042) право власності на нежитлове приміщення № 79 загальною площею 261,8 м2 в цокольному поверсі будинку № 29 по вул. Олеся Гончара в м. Дніпропетровську.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Повна постанова складена 22.03.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко