Рішення № 56613392, 14.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р.Справа № 922/6598/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Терновій М.П.

розглянувши справу

за позовом Лабнет Біомедлаб ЛТД, Республіка Кіпр до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика Плюс", м. Харків відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т.", м. Харків провизнання недійсним договоруза участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: ОСОБА_2 (дов. б/н від 20.01.2016 року); ОСОБА_3 (дов. б/н від 20.01.2016 року);

від відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Лабнет Біомедлаб ЛТД (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика Плюс" (відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т." (відповідач 2) про визнання недійсним договору та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем 1 корпоративних прав позивача при укладанні договору № 08/15-П від 1.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.12.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 2.02.2016 року.

У межах строків визначених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 22.02.2016 року продовжено строк розгляду справи відповідно до вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

1.02.2016 року відповідач 1 через канцелярію суду відзив у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

1.02.2016 року відповідач 2 через канцелярію суду надав заяву вх. № 2968 про визнання позову про визнання недійсним договору № 08/15-П від 1.02.2015 року.

Позивач у призначене судове засідання 14.03.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить телефонограма № 201 яка долучена до матеріалів справи.

Відповідач 2 у призначене судове засідання 14.03.2016 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи.

Присутні у судовому засіданні 14.03.2016 року представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував із підстав викладених у відзиві.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обовязку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.03.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення та заперечення відповідача 1, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Лабнет Біомедлаб ЛТД відповідно до статуту є учасником товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Б.А.Т.". Та власником 70 % частки статутного капіталу товариства (т. 1, а.с. 27-36).

Відповідно до статті 6 статуту, предметом діяльності товариства є, зокрема: загальна медична практика; спеціальна медична практика та інша діяльність у сфері охорони здоровя про що свідчить ліцензія видана Міністерством охорони здоровя України (дублікат ліцензії від 2.09.2010 року серія № АВ № 554900 (т. 1, а.с. 26-27).

Вищим органом товариства є збори учасників, вони формуються з учасників товариства або призначених ними представників (стаття 18 статуту).

Згідно статті 19 статуту, до компетенції зборів відноситься, зокрема:

о) вирішення питань, про вчинення правочинів, в здійсненні яких, згідно законодавства України має зацікавленість виконавчий орган та Учасники;

с) затвердження річних звітів та річних бухгалтерських балансі.;

Відповідно до статті 23 статуту товариства відповідача 2, виконавчим органом товариства є одноособовий - директор, який користується правом повного господарського ведення. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками (засновниками) товариства.

Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції директора. Директор може приймати рішення з питань діяльності товариства, не віднесеним до виключної компетенції зборів учасників товариства.

Директор діє від імені товариства в межах, встановлених діючим законодавством України, а також іншими законодавчими актами України, та установчими документами.

Директор має право, зокрема:

- без довіреності діє від імені товариства, представляє його на всіх підприємствах, установах та організаціях, розпоряджається майном товариства, укладає договори, видає довіреності, відкриває у банках розрахунковий та інші рахунки;

- здійснює інші повноваження, покладені на нього власниками;

- без довіреності діє від імені товариства, представляє його на всіх вітчизняних та закордонних підприємствах, установа/та організаціях, органах місцевої влади, судах, арбітражному та третейському суді, як всередині країни так і за її межами, укладати контракти, договори та угоди, здійснювати правочини від імені товариства та видавати довіреності на представлення інтересів товариства, в тому числі довіреності із правом передоручення;

- підготовлює річні звіти, бухгалтерські баланси, рахунки прибутків та збитків;

- виконує рішення які прийняті Учасниками;

- в випадку тимчасової відсутності директора (відпустки, хвороби, інших перешкоджають виконанню обов'язків) назначає із числа посадових осіб тимчасово Зв'язки Директора. Особа, яка тимчасово виконує обов'язки директора, в період його відсутності, має такий самий об'єм повноважень, які зазначені в Статуті товариства, що й Директор;

- здійснює допомогу в підготовці, скликанні та проведенні загальних зборів учасників товариства, у тому числі позачергових та інші.

Директор товариства має право виключно за окремим рішенням загальних зборів учасників товариства:

- укладати угоди, договори та правочини, пов'язані із придбанням, відчудження, обтяженням, дачею в оренду рухомого та нерухомого майна, вартість якого становить понад п'ятдесят відсотків балансової вартості активі на дату прийняття рішення про укладання таких угод;

- будь яким чином забезпечувати виконання зобов'язань товариства як і третіх осіб;

- здійснювати операції та/або укладати угоди до яких відповідно до законодавства України є зацікавленість Учасників або посадових осію товариства;

- укладати угоди, договори та правочини на суму, що перевищує еквівалент 10 000 доларів та інші визначених у статті 23 статуту.

Як зазначає позивач, станом на 1.02.2015 року директором товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т." був ОСОБА_1

Також позивач посилається на те, що 1.02.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Б.А.Т." (далі- відповідач 2, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Діагностика плюс» (далі відповідач -1, замовник) укладено договір № 08/15-11 (т. 1, а.с. 11-12).

Згідно пункту 1.2. договору, виконавець здійснює надання послуг по проведенню медичних діагностичних лабораторних досліджень на підставі свідоцтва про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності № 25609216, Статуту та ліцензії Міністерством охорони здоровя України АВ 554900 від 2.09.2010 року, Атестату акредитації № 100-008/2012 від 3.02.2012 року.

Загальна сума договору визначається сумою усіх наданих послуг за період дії (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пунктом 3.1.3. договору, забезпечити дослідження отриманого Біологічного матеріалу відповідно до переліку досліджень (спектру), вказаному у додатку № 1 до договору, який є невідємною частиною договору, на сертифікованому устаткуванні з високою чутливістю та специфічністю та видати результат у вигляді заключення у формі встановленого зразка або в іншій погодженій формі.

Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що вартість наданих послуг визначається тарифами викладеними додатком № 1 до договору. Замовнику за цим договором надається знижка у розмірі 50 % при виконанні одного з наступних умов: - передплата; - обєм досліджень на суму по прейскуранту не менше ніж 5 000, 00 грн.; - забір та доставка виконується замовником.

Спірний договір № 08/15-11 від 01.02.2015 року зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т." підписаний директором ОСОБА_1, а зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика плюс" підписаний директором ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 11-12).

Як зазначає позивач, вищезаначений договір було підписано директором товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т.", а саме ОСОБА_1 який станом на 1.02.2015 року був учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т." та одночасно учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика плюс". На думку позивача вказана особа, під час укладання спірного договору скориставшись своїм посадовим становищем та зменшила ціну послуг для товариства з обмеженою відповідальністю "Діагностика плюс". Статтею 19 Статуту товариства, визначено виключну компетенцію загальних зборів відповідача 2. Зокрема до виключної компетенції загальних зборів відповідача 2 відноситься вирішення питання про вчинення правочинів, у здійсненні яких згідно Законодавства України має зацікавленість виконавчий орган або учасники товариства. В порушення вищезазначених норм статуту, відповідачем 2 при прийнятті рішення про укладання спірного договору № 08/15-11 від 1.02.2015 року було порушено вищезазначені вимоги статуту, а саме відповідне рішення не виносилось на погодження загальними зборами учасників товариства відповідача 2.

Також позивач зазначає, що укладаючи договір відповідач 1 не мав ліцензії на здійснення медичної практики. А тому не мав проводити забір біологічного матеріалу людини з метою передачі його відповідачу 2 для здійснення подальших лабораторних досліджень, що і стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частин 2, 3 статті 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про господарські товариства», вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За приписом статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про господарські товариства», статті 82 Господарського кодексу України, статті 143 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю створюється та діє на підставі статуту.

Відповідно до статті 18 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т." вищим органом товариства є збори учасників, вони формуються з учасників товариства або призначених ними представників.

До виключної компетенції зборів учасників товариства з-поміж іншого належить: н) вирішення питань, про вчинення значних правочинів, пов'язаних із придбанням, відчуженням, здачею в найм або можливістю відчуження прямо або побічно рухомого і нерухомого майна, вартість якого складає більше 50% балансової вартості активів на дату прийняття рішення про заключення таких правочинів; о) вирішення питань, про вчинення правочинів, в здійсненні яких, згідно законодавства України мас зацікавленість виконавчий орган та Учасники (стаття 19 статуту, т. 1, а.с. 114).

Однією з підстав для визнання спірного договору недійсними, за твердженнями позивача, є те, що відповідач 2 не володів необхідним обсягом прав щодо укладання спірного договору, а саме під час укладення договору діяв із перевищенням наданих йому статутом повноважень. На думку позивача, загальні збори учасників Товариства відповідача 2 з порядком денним, до якого включені питання щодо укладення спірного договору не відбувались, то, на думку позивача, вказане свідчить про перевищення директором товариства своїх повноважень щодо укладення спірного договору.

Як вбачається зі спірного договору, останній зі сторони відповідача 2 підписано директором - ОСОБА_1 який на момент його укладання діяв відповідно до наданих статутом повноважень, а саме відповідно до статті 23 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т." - виконавчим органом товариства є одноособовий - директор, який користується правом повного господарського ведення. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками (засновниками) товариства.

Зокрема директор може приймати рішення з питань діяльності товариства, не віднесені до виключної компетенції зборів учасників товариства;

- без довіреності діє від імені товариства, представляє його на всіх підприємствах, установах та організаціях, розпоряджається майном товариства, укладає договори, видає довіреності, відкриває у банках розрахунковий та інші рахунки; - при заключенні договорів на суму більше 10 000 доларів підпис фінансового менеджера обов'язковий поряд із підписом директора.

Згідно із пунктом "і" частини 5 статті 41 та статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, статутом відповідача 2, а саме у статті 23 визначено певну суму договору, перевищення якої потребує затвердження договорів загальними зборами учасників - укладати угоди, договору та правочини на суму, що перевищує еквівалент 10 000 доларів.

Відповідно до умов спірного договору, а саме у пункті 5.2. договору визначено обєм досліджень на суму по прейскуранту не менше ніж 5 000, 00 грн.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим АТ, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів АТ, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 року №13, акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством (пункт 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

За приписами статті 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Згідно статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до пункту 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Відповідно до пункту 3 абзацу 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.04.2015 року № 01-06/631/15 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»", вiдповiдно до положень частин першої, другої статтi 16 , частин першої, другої статтi 203 Цивільного кодексу України, статтi 167 Господарського кодексу України (далi - Господарського кодексу України), пункту 4 частини першої статтi 12 Господарського процесуального кодексу України (далi - Господарського процесуального кодексу України) та з урахуванням положень статуту господарського товариства акцiонер (учасник) цього товариства має право оспорити договiр, вчинений товариством, якщо обґрунтовує вiдповiднi позовнi вимоги порушенням його корпоративних прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при укладанні спірного договору № 08/15-11 від 1.02.2015 року від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.А.Т." директор - ОСОБА_1 діяв відповідно до наданих йому статутом товариства повноважень та відповідно до чинного законодавства України, що не є підставою для визнання правочину недійсним.

Щодо тверджень позивача, що під час укладання спірного договору відповідач 1 не мав ліцензії на здійснення медичної практики. А тому не мав проводити забір біологічного матеріалу людини з метою передачі його відповідачу 2 для здійснення подальших лабораторних досліджень, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач посилається в обґрунтування наявності порушеного корпоративного права позивача.

В абзаці 5 пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законі інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 26.12.2013 року у справі №6-94ЦС13 зазначено про те, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних інтересів позивача.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача, оскільки відсутнє порушення його корпоративних прав.

Відповідач 2 у заяві від 1.02.2016 року вх. № 2968 визнав позов у повному обсязі (т.1, а.с. 71-72). Щодо вищезазначеної заяви відповідача, суд керується положенням статті 78 Господарського процесуального кодексу України, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що зазначені у заві про визнання позову посилання відповідача 2 спростовуються матеріалами справи, а тому суд не приймає заяву відповідача 2 про визнання позову.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не порушують корпоративних прав позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що не впливає на права позивача, як учасника, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 70% та такими що не підлягають до задоволення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у разі відмові у позові покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_5