Рішення № 56613324, 14.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р.Справа № 922/267/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Югавіа", с. Кисличувата до ПСП "Нива", с. Друге Жовтневе про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, директор;

відповідача - ОСОБА_2 дов. б/н від 04.01.16 р.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Югавіа" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" основний борг в сумі 24140,00 грн., пеню в сумі 3649,44 грн. за період з 10.09.15 р. по 09.01.16 р., втрати від інфляції в сумі 895,70 грн., 3% річних в сумі 242,00 грн. та судовий збір в сумі 1378,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором на виконання агрохімічних робіт № 25-08/15 від 25.08.15 р.

11.03.16 р. відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 54 ГПК України, оскільки позивачем не вказано формул при підрахунку пені та втрат від інфляції.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свій відзив, просив в задоволенні позову відмовити, втім основний борг в сумі 24140,00 грн. визнав.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

25 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Югавіа" (позивач, виконавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нива" (відповідач, замовник) був укладений договір про виконання авіаційних агрохімічних робіт №25-08/15 (далі - договір, а.с. 11), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і за свій рахунок виконати авіаційні агрохімічні роботи з обробки посівів (далі - роботи) у порядку і строки, передбачені цим договором.

Зі змісту п. 1.2 договору випливає, що замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

Сторони дійшли згоди, що фактичний обсяг робіт може коригуватися сторонами в процесі виконання цього договору і відображається в акті здачі-приймання виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.5 договору).

Пунктами 3.5, 3.6 вказаного договору встановлено, що вартість виконаних робіт фіксується сторонами у актах виконаних робіт, а підписаний сторонами акт приймання-здачі виконаних робіт є належною підставою для проведення розрахунків.

Згідно положень п. 3.3, 3.7 договору, замовник зобов'язаний здійснити передоплату в розмірі 50 % від загальної вартості робіт, що складає 94800,00 грн. а також за фактично виконані роботи протягом 2 (двох) банківських днів з дня підписання акту приймання-здачі виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця.

На виконання умов договору, у період з 25 серпня 2015 року по 08 вересня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Югавіа" були виконані передбачені спірним договором авіаційні агрохімічні роботи з оброблення посівів на загальну суму 171240,00 грн., що підтверджується підписаними відповідачем та позивачем актами виконаних робіт, зокрема, актом від 29.08.2015 р. на суму 84000,00 грн. та актом від 08.09.2015 р. на суму 87240,00 грн. (а.с. 24-25).

25 вересня 2015 р. позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою (а.с. 28) про погашення простроченої дебіторської заборгованості (лист за вих. №25/09-2 від 25.09.15) та запропонував звірити взаємні розрахунки.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі не виконав, сплативши 147100,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 20-23), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 24140,00 грн., яка була визнана відповідачем в судовому засіданні.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В частині 1 статті 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи за спірним договором виконані позивачем без зауважень, що свідчить про наявність зобов'язання відповідача сплатити за виконані роботи в обумовлений сторонами строк.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже було зазначено, згідно положень п. 3.3 договору, замовник зобов'язаний здійснити оплату за фактично виконані роботи протягом 2 (двох) банківських днів з дня підписання акту приймання-здачі виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ГПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 24140,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи умови спірного договору, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт з 02.09.15 р. за актом від 29.08.2015 р. на суму 84000,00 грн. та з 11.09.15 р. за актом від 08.09.2015 р. на суму 87240,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 24140,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно п. 6.2 договору, за порушення замовником строків оплати вартості робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 3613,72 грн. за період з 11.09.15 р. по 09.01.16 р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних збитків позивачем, суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків такими, що підлягають частковому задоволенню в сумах 240,08 грн. та 893,18 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору відшкодовуються за рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива" (91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 5, код ЄДРПОУ 35306609) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 24140,00 грн., пеню в сумі 3613,72 грн., втрати від інфляції в сумі 893,18 грн., 3% річних в сумі 240,08 грн. та судовий збір в сумі 1376,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_3