Рішення № 56612980, 17.03.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2016 р.Справа № 921/1059/15-г/15

Господарський суд Тернопільської області у складі колегії суддів: головуючого судді Охотницької Н.В. , судді Гирили І.М. , судді Хоми С.О.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 фінансова інспекція в Тернопільській області, 46021, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8

до відповідача ОСОБА_2 підприємства" Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів", м. Кременець, Тернопільська область

про стягнення збитків в розмірі 3 398 300,00 грн.

За участі представників:

позивача: ОСОБА_3, довіреність №875 від 28.12.2015 р.;

відповідача: не прибув;

третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №5 від 11.01.2016 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22,27, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом про cтягнення з дочірнього підприємства "Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" збитків в розмірі 3 398 300,00 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2015р. (суддя Галамай О.З.) порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.11.2015 р., який відкладався на 25.11.2015 р., 23.12.2015 р., а також на 04.01.2015 р.

04.01.2015 р., у звязку з перебуванням судді Галамай О.З. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

04.01.2016 р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання (вх. № 3016 від 04.01.2016 р.) про розгляд справи № 921/1059/15-г/15 колегіально у складі трьох суддів у звязку із її складністю.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 11.01.2015 р. ОСОБА_5 для розгляду справи № 921/1059/15-г/1 призначено судову колегію (за допомогою автоматизованого розподілу) у складі трьох суддів: головуючий суддя Галамай О.З., суддя Гирила І.М., суддя Хома С.О.

Ухвалою від 11.01.2016 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Галамай О.З., суддя Гирила І.М., суддя Хома С.О. справу № 921/1059/15-г прийнято до провадження та, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 25.01.2016 р., призначено до її розгляду в судовому засіданні на 27.01.2016 р.

В той же час, Указом Президента України №21/2016 "Про переведення суддів" від 23.01.2016 р. суддю господарського суду Тернопільської області Галамай Олесю Зеновіївну переведено на роботу на посаді судді господарського суду Львівської області.

Згідно з п.п. 2.3.50., 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматичного розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату, що додається до матеріалів справи.

27.01.2016 р. розпорядженням керівника апарату, відповідно до пунктів 2.3.50. та 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 921/1059/105-г/18, за результатами якого головуючим суддею у даній справі визначено суддю Охотницьку Н.В.

Відповідно до п. 3.8 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р., у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново.

Враховуючи правові норми викладені в зазначених вище постановах пленуму ВГСУ, 27.01.2016 р. розгляд даної справи розпочався заново.

Ухвалою від 27.01.2016 р., у зв'язку з необхідністю колегії суддів ознайомитися з матеріалами справи, не переходячи до розгляду справи по суті, судом призначено судове засідання на 11.02.2016 р. о 10:00 год., яке відкладалося на 22.02.2016 р. о 12:00 год.

В судовому засіданні 22.02.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Відповідно до ухвали від 22.02.2016 р., розгляд справи відкладено на 17.03.2016 р. о 10:00 год. Також, даною ухвалою зобов'язано позивача направити повноважного представника за адресою відповідача для огляду складських приміщень підприємства для встановлення факту наявності/відсутності продукції, про що скласти відповідний двосторонній акт, копію якого надати суду. Відповідача ухвалою від 22.02.2016 р. зобов'язано подати обґрунтований відзив на позов, книгу кількісно якісного обліку майна на зерновому складі (загальну та на кожного власника окремо), а також копію акту, складено за результатами огляду складського приміщення, яким встановлено факт наявності/відсутності продукції.

Присутній в судовому засіданні 17.03.2016 р. повноважний представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях № 2-4-10/27 від 22.01.2016 р. (вх. № 4026 від 25.01.2016 р.) та № 2-4-10/90 від 19.02.2016 р. (вх. № 5735 від 22.02.2016 р.). Також, представником ПАТ "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" в судовому засіданні 17.03.2016 р., згідно усних та додаткових письмових пояснень (вх. № 6997 від 17.03.2016 р.) повідомлено, що позивачем вимоги ухвали суду від 22.02.2016 р. в частині надання суду двохстороннього акту огляду складських приміщень підприємства відповідача для встановлення факту наявності/відсутності спірної продукції, не виконані у зв'язку з тим, що після прибуття представника позивача на підприємство відповідача, останнім, зі слів охорони, з'ясовано що жодних працівників та посадових осіб на території Кременецького комбінату хлібопродуктів немає. Дана обставина унеможливила скласти акт огляду.

Крім того, позивачем, відповідно до заяви № 2-4-10/150 від 15.03.2016 р. (вх. № 6983 від 17.03.2016 р.), на підтвердження факту завдання відповідачем збитків, стягнення яких є предметом розгляду у даній справі, долучено копію листа голови правління Державної акціонерної компанії "Хліб України" адресованого ПАТ "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" із пропозицією, з метою компенсації завданих збитків, надавати позивачеві послуги зберігання зерна із відшкодуванням тільки собівартості таких послуг.

Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник в судове засідання 17.03.2016 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином, в порядку визначеному ст. ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштового відправлення.

В процесі розгляду справи відповідачем було подано клопотання № 74 від 24.11.2015 р., підписане директором Вільгельмом Кольмбауер, про зупинення провадження у справі № 921/1059/15-г/15 до вирішення кримінального провадження № 12015210120000462, відкритого за фактом розтрати чужого майна директором дочірнього підприємства ОСОБА_1 акціонерна компанія "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_6, вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, однак судом, у зв'язку з відсутністю підстав визначених ст. 79 ГПК України, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі було відмовлено.

Повноважний представник третьої особи, присутній в судових засіданнях 22.02.2016 р. та 17.03.2016 р. зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, викладених ОСОБА_1 фінансовою інспекцією в Тернопільській області в поясненнях №19-25-19-14/1965 від 19.02.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях повноважних представників учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

02 квітня 2015 р. та 22 квітня 2015 року між ПАТ "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" (Покупець) та ТОВ "Вімексім" (Продавець) укладено договори поставки № ТЕР0001К-С та № ТЕР0005К-С, відповідно до яких Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити кукурудзу 3 класу українського походження врожаю 2014 року ("Продукція"), на умовах ЕХW ("Франко завод") (у редакції Інкотермс 2010 ДП "Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький КХП" (далі "Зерновий склад"). Кількість проданої ТОВ "Вімексім" продукції згідно договорів поставки № ТЕР0001К-С та № ТЕР0005К-С складає 1051 тонн на загальну вартість 3 398 300,00 грн (п.1.1, п.2.1, п.3.2 Договорів поставки).

На виконання умов договорів поставки № ТЕР0001К-С від 02.04.2015 р. та № ТЕР0005К-С від 22.04.2015 р. ТОВ "Вімексім" передало ПАТ "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" товар, а саме: зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1051 тонн на суму 3 398 300,00 грн, про що свідчать видаткові накладні №7 від 02.04.2015 р. та №35 від 22.04.2015р., які скріплені підписами та печатками обох сторін (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

З метою зберігання придбаного у ТОВ "Вімексім" товару 31 липня 2014 року між дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" (надалі Зерновий склад) та публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" (надалі ОСОБА_7) укладено договір складського зберігання №3107/14-зб, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передає зерно, а саме: зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1051 тонн (надалі "Продукція" або "Зерно"), а Зерновий склад приймає зерно на зберігання на умовах, зазначених в цьому Договорі. Зерновий склад надає послуги щодо операцій по зберіганні та доробки зерна. У свою чергу, ОСОБА_7 зобов'язується оплатити послуги, надані Зерновим складом у порядку, в строки та на умовах, визначених Договором (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору кількість зерна, що передасться на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом ОСОБА_7 відповідно до цього Договору.

Пунктами 2.1, 2.6, 2.7, 2.8 Договору зберігання визначено, що приймання та відвантаження Продукції проводиться у відповідності з порядком і правилами приймання і методами підбору проб для відповідного виду Продукції, передбачених інструкцією про ведення обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 13 жовтня 2008 року № 661 (далі по тексту інструкція), діючими ГОСТ-ами та/або ДСТУ. Продукція, що передається на зберігання, повинна бути доведена до наступних показників якості: назва культури - кукурудза, вологістю 14%, об'ємом 1500 тонн. Доставка Продукції на зберігання проводиться транспортом ОСОБА_7, його силами, засобами та за його рахунок.

При поступленні зерна на зберігання, ОСОБА_7 зобов'язаний надати супровідну товарно-транспортну накладну на кожну машину зерна, що надходить, зі штампом чи печаткою ОСОБА_7. Складський документ на продукцію видається ОСОБА_7 із зазначенням фізичної ваги та фактичних показників якості продукції, зданої на зберігання, а також залікової ваги.

Ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється Зерновим складом згідно з Інструкцією та Технічним регламентом Зернового складу, затвердженого наказом Мінагрополітики від 15.06.2004 року № 228, якщо інше не передбачено цим Договором. Зерно на Зерновому складі зберігається знеособлено. (п.п.3.1, 3.4 Договору).

Згідно п.4.1 Договору Зерновий склад зобов'язаний прийняти на зберігання у ОСОБА_7 продукцію за фізичною масою, визначити якість та довести її до якісних показників, зазначених п.2.1 даного договору, а також забезпечити її якісне зберігання. ОСОБА_7 складські документи на зерно (реєстр, складську квитанцію, складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво, тощо) не пізніше доби після прийняття зерна на зберігання. Після закінчення строку зберігання або після отримання вимоги ОСОБА_7 про повернення Продукції зобов'язаний повернути Поклажодавцеві Продукцію у стані, передбаченому даним Договором, з урахуванням зменшення кількості Продукції в результаті: - доробки та сушіння при прийманні; природних втрат при довготерміновому зберіганні; поліпшення якості Продукції при виконанні оздоровчих заходів.

Згідно п.4.2 Договору, ОСОБА_7 зобов'язався за власний рахунок здійснити доставку зерна Зерновому складу автотранспортом (камази, мази 20-ти тонні з причепом, без причепа, довгоміри). ОСОБА_7 зобовязався своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, вентилювання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних зі зберіганням Продукції, відшкодувати вартість складських документів по тарифах у Договорі та Додатках до нього. По закінчені строку зберігання забрати Продукцію з Зернового складу. Допускається дострокове повернення продукції на вимогу ОСОБА_7.

Також, 31 липня 2014 року між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" (надалі ОСОБА_7) укладено додаток №1 до договору №3107/14-зб від 31.07.2014р., яким сторони домовились про види та тарифи послуг.

Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" визначено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно до статті 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складську квитанцію.

При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем на зберігання зерна кукурудзи 3 класу, свідчать складські документи: складська квитанція на зерно серії АХ № 749718 № 18 від 02.04.2015р. на 851 000 кг кукурудзи 3 класу, 2014 року урожаю; складська квитанція серії АХ № 749721 № 21 від 22.04.2015р. на 200 000 кг кукурудзи 3 класу, 2015 року урожаю та трьохсторонні акти приймання передачі зерна від 02.04.2015р. та від 22.04.2015р. підписані повноважними представниками сторін та завірені печатками юридичних осіб (копії знаходяться в матеріалах справи).

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, зокрема Загальної довідки № 07-21/45 від 24.09.2015 р., оригінал якої оглянуто в судовому засіданні 22.02.2016 р., на виконання доручення Прем'єр-міністра України ОСОБА_8 від 23.04.2015 р. № 17507/0/1-15 та відповідно до наказу Держфінінспекції України від 15.05.2015 р. № 104, ОСОБА_1 фінансовою інспекцією України призначено перевірку фінансово-господарської діяльності ПАТ "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" за період з 01.04.2014 р. по завершальний звітній місяць 2015 р.

Так, в процесі здійснення вищезазначеної перевірки, відповідно до наказу Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 26.05.2015р. № 43, в період з 18.06.2015 р. по 01.07.2015 р., відповідно до Порядку проведення перевірки робочими групами центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2006 р. № 886, проведено комісійну перевірку кількості зерна та його якості, що зберігається на ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів", якою встановлено недостачу зерна кукурудзи З класу, що належить ПАТ "ДПЗКУ" в кількості 1051,00 тонн на суму 3 398 300,00 грн, про що складено відповідний ОСОБА_8 від 22.06.2015р.

Також, факт недостачі зерна в кількості 1051,00 тон, що належить ПАТ "ДПЗКУ" підтверджує директор ДП ДАК "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_6 в поясненнях на імя в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Тернопільській області від 22.06.2015 р.

Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у розмірі 3 398 300,00 грн.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна (ст.27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").

Пунктом 8.1 Договору сторони домовились, що строк зберігання Продукції становить до 30.04.2015 року. Відлік строку зберігання починається з дня передачі Продукції Зерновому складу на зберігання, а при переоформленні Продукції - з дня зарахування Продукції на особовий рахунок ОСОБА_7. Зберігання Продукції понад строк, встановлений цим Договором, можливе тільки за взаємною домовленістю Сторін та оформлюється додатковою угодою до Договору.

30 квітня 2015 року між Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кременецький комбінат хлібопродуктів" та Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" укладено додаток № 2 до договору №3107/14-зб від 31.07.2014р. яким сторони дійшли згоди внести зміни у договір, а саме: п.8.1. виклали у новій редакції: "строк зберігання Продукції становить до 01.07.2015 року".

Разом з тим, як вбачається із складських квитанцій на зерно серії АХ № 749718 № 18 від 02.04.2015 р. та серії АХ № 749721 № 21 від 22.04.2015 р., зерновий склад зобов'язався зберігати зерно в строк до 31.12.2015 р.

З огляду на що, суд зазначає, що договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У свою чергу, істотними умовами договорів зберігання в господарському обігу є умови про річ, ціну та строк дії договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору №3107/14-зб від 31.07.2014р., укладеного сторонами 30.04.2015 р., строк зберігання Продукції становить до 01.07.2015 року.

Згідно із п. 3 згаданого вище правочину, додаткова угода № 2 від 30.04.2015 р. вступає в законну силу з моменту її підписання сторонами і являється невід'ємною частиною Договору № 3107/14 від 31.07.2014 р.

Тоді як, складська квитанція, відповідно до Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. № 198, видається тільки на підставі угоди про зберігання зерна, укладеної між зерновим складом і поклажодавцем і є документом, який засвідчує факт прийняття зерна на зберігання.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд констатує, що строк зберігання продукції, зазначений у складських квитанціях на зерно серії АХ № 749718 № 18 від 02.04.2015 р. та серії АХ № 749721 № 21 від 22.04.2015 р. не може перевищувати строк, на який укладено договір складського зберігання та, відповідно до додаткової угоди № 2 від 30.04.2015 р. до Договору № 3107/14 від 31.07.2014 р., у даному випадку становить до 01.07.2015 року.

Пунктом 6.9. договору сторони передбачили, що у випадку втрати Продукції, Зерновий склад повинен повернути ОСОБА_7 таку ж кількість Продукції такої ж якості, як передана на зберігання або відшкодувати вартість Продукції за ринковою ціною, визначеною ДП "Держзовнішінформ" на дату предявлення ОСОБА_7 Зерновому складу вимоги про повернення Продукції.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, зокрема додаткових письмових пояснень позивача № 2-4-10/27 від 22.01.2016 р. (вх. № 4026 від 25.01.2016 р.) та № 2-4-10/90 від 19.02.2016 р. (вх. № 5735 від 22.02.2016 р.) до звернення до господарського суду із позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" Кременецький комбінат хлібопродуктів" збитків в сумі 3 398 300,00 грн, публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" не пред'являло відповідачу вимогу про повернення 1051 т зерна кукурудзи, оскільки останньому стало відомо про недостачу продукції відповідно до ОСОБА_8 перевірки кількості зерна та його якості, що зберігається на ДП ДАК "Хліб України" Кременецький комбінат хлібопродуктів від 22.06.2015 р.

Як вбачається із змісту договору складського зберігання від 31.07.2014 р., зокрема п.6.9., останній не містять конкретних вимог щодо порядку пред'явлення такої вимоги та її форми.

Оскільки ні законом, ні договором зберігання не визначено форми пред'явлення вимоги поклажодавця про повернення речі, тому суд вважає, що позивач правомірно реалізував своє право шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (згідно з поштовим штемпелем на конверті, позовну заяву було надіслано до суду 15.10.2015 року).

Аналогічна правова позиція встановлена у постанові ВГС України № 5004/1424/12 від 20.06.2013 р.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до приписів ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до приписів ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Протиправною вважається така поведінка особи, яка порушує приписи закону чи іншого нормативного акта, або виявилася у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання.

Протиправність поведінки боржника або кредитора полягає в порушенні договірного зобов'язання. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стягнення збитків є заходом цивільної відповідальності. Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір. Застосування принципу вини як умови відповідальності за порушення зобов'язання, пов'язане також з необхідністю з'ясування таких обставин, як вина кредитора або вина обох сторін.

Вказаної правової позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 07 серпня 2012 року у справі № 5009/102/12.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із пояснень директора Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_6, наданих 22.06.2015 р. ОСОБА_1 фінансовій інспекції в Тернопільській області, спірна продукція (зерно кукурудзи 3 класу в кількості 1051 тонн) була ним реалізована, а одержані від реалізації кошти витрачені на покращення фінансового - господарського стану підприємства.

За даним фактом розтрати чужого майна директором дочірнього підприємства ОСОБА_1 акціонерна компанія "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів", вчиненого в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, слідчим управлінням УМВС в Тернопільській області, 08.07.2015 р. порушено кримінальне провадження № 12015210120000462 та відповідно витягу із кримінального провадження № 12014210120000265 від 05.01.2016 р. у даній справі Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області проводиться досудове розслідування.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо зберігання зерна, а саме втрати зерна, позивачу завдано збитків на суму 3 398 300,00 грн, що дорівнює фактичній вартості зерна кукурудзи 3 класу в кількості 1051 тонн придбаного позивачем у ТОВ "Вімексім" згідно договорів поставки № ТЕР0001К-С від 02.04.2015 р. та № ТЕР0005К-С від 22.04.2015 р. та видаткових накладних №7 від 02.04.2015р. та № 35 від 22.04.2015р.

У свою чергу, відсутність своєї вини у втраті переданого на зберігання майна відповідачем не доведено.

Також, суд зазначає, що відсутність зерна на складі станом на дату розгляду справи є доведена позивачем. Так, даний факт, окрім іншого, підтверджується листом голови правління Державної акціонерної компанії "Хліб України" адресованого ПАТ "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України", у якому відповідач визнає обставини з приводу нестачі зерна кукурудзи 3 класу в кількості 1051 тонн та пропонує в майбутньому, з метою здійснення компенсації завданих збитків, надавати останньому послуги зберігання зерна із відшкодуванням тільки собівартості таких послуг.

При цьому, відповідно до пояснень представника позивача (вх. № 6997 від 17.03.2016 р.), будь-яких інших договірних зобов'язань, невиконання яких призвело б до завдання відповідачем збитків, між учасниками спірних правовідносин немає.

Відповідачем протилежного суду не доведено.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначається в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи, що в процесі розгляду справи встановлено кількість та вартість фактично переданого зерна на зберігання відповідачеві, з'ясовано відсутність зерна на складі, належного позивачеві, враховуючи те, що відповідачем доводів позивача про відсутність зерна на зерноскладі не спростовано, а також відповідачем не доведено, що шкоду завдано не з вини Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів", отже встановлено наявність усіх складових цивільного правопорушення, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" про cтягнення з дочірнього підприємства "Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" збитків в розмірі 3 398 300,00 грн, слід задоволити.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 27, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з дочірнього підприємства" Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Кременецький комбінат хлібопродуктів" (вул. Симона Петлюри, 37, м. Кременець, Тернопільська область, ідентифікаційний код 00956112) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 37243279):

- 3 398 300 (три мільйони триста дев'яносто вісім тисяч триста) грн 00 коп. збитків;

- 50 974 (п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн 50 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 21 березня 2016 р. через місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Н.В. Охотницька

Суддя І.М. Гирила

Суддя С.О. Хома