Рішення № 56612751, 17.03.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р. Справа № 911/725/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібохавод», с.Нові Петрівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край -1», с.Бузова

про стягнення 229645,08 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників:

Позивача ОСОБА_1

Відповідача не зявився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібохавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край -1» про стягнення 229645,08 грн.

Провадження у справі № 911/725/16 порушено ухвалою суду від 03.03.2016 року та призначено розгляд справи на 17.03.2016 року.

В судовому засіданні 17.03.2016 року позивач позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 17.03.2016 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно до п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце і місце розгляду справи судом. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 25.12.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (Покупець) було укладено Договір поставки № 2134 (далі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник постачає та передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Товари згідно з замовленнями Покупця та товаросупровідною документацією, які складають невідємну частину цього Договору, на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.1 Додатку №3 до Договору поставки № 2134 від 25.12.2013 року Покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій Покупця) на адресу Покупця, яка вказана в статті 9 Договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо у Постачальника є борги по документам, Покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Позивач зазначає, що він, як Постачальник зі своєї сторони виконав всі умови Договору, здійснював поставки Покупцю хлібобулочної продукції протягом дії Договору в період по 12.05.2015 року, що підтверджується доданими до позову накладними (оригінали яких оглянуті судом, копії долучені до матеріалів справи).

Однак, Покупець в порушення умов Договору своєчасно та в повному обсязі поставлену позивачем продукцію не оплачував, заборгувавши 175 578,23 грн.

11.10.2014 року до Договору поставки № 2134 від 25.12.2013 року була укладена Додаткова угода б/н про заміну сторони в зобовязанні, згідно якої відбулась заміна сторони Покупця з ТОВ «Край-2» на ТОВ «Край-1» у зобовязаннях по Договору поставки з дати підписання цієї додаткової угоди і всі права (як кредитора у зобовязанні по Договору поставки) і обовязки (як боржника у зобовязанні по договору поставки) сторони Покупця по Договору поставки переходять від Первісного покупця до Нового покупця, Первісний покупець вибуває із зобовязання по Договору поставки як Сторона. Отже, боржником перед ТОВ «Перший Столичний Хлібозавод» по Договору поставки виступає саме ТОВ «Край-1» (відповідач).

09.07.2015 року позивачем була відправлена претензія відповідачу про необхідність сплати коштів для погашення існуючої заборгованості за придбану продукцію в сумі 175 578,23 грн., яка залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами Договору в п.5.4. передбачено, що за порушення термінів оплати Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Оскільки поставка хлібобулочних виробів носила періодичний характер, відповідач постійно розраховувався з запізненням за придбаний товар і в платіжних дорученнях не зазначав саме за яку партію товару здійснює розрахунок, позивач в розрахунку датою виникнення заборгованості визначив 01.06.2015 року, оскільки останньою датою поставки продукції було 12.05.2015 року, яка мала бути оплачена протягом 10 банківських днів.

У звязку з простроченням виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.06.2015 року по 30.11.2015 року (183 дні прострочення у відповідності до п. 6 ст.232 Господарського Кодексу України) 46 852,93 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, згідно зі ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 247,00 грн. за період з 01.06.2015 року по 11.01.2016 року та інфляційні за період червень-грудень 2015 року в сумі 3 966,92 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства. Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Бузова, вулиця Леніна, будинок 215А, кімната 3, код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Столичний Хлібозавод» (07354, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці , вул.Ворошилова, буд.85, код 31484879) 175578,23 грн. основного боргу, 46 852,93 грн. пені, 3 247,00 грн. 3% річних, 3 966,92 грн. інфляційних та 3444,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик