Рішення № 56612697, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/33008/15 15.03.16 р.

За позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКО УКРАЇНА"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Державна фіскальна служба України

2) Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"

про стягнення 77 100,56 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гандзюк А.Ю. за довіреністю № б/н від 17.12.2015 р.;

Шаловінський О.В. за довіреністю № б/н від 17.12.2015 р.;

від відповідача: Додух О.О. за довіреністю № б/н від 11.01.2016 р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Калениченко П.А. - керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКО УКРАЇНА" (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України (третя особа-1) про стягнення 1 378,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем імпортуються товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати відрахування за ввезення таких товарів відповідно до ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», проте таких відрахувань відповідач не сплачує.

Ухвалою суду від 30.12.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.01.2016 р.

26.01.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.01.2016 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі.

Ухвалою суду від 26.01.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 25.02.2016 р.

10.02.2016 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшла інформація по справі.

19.02.2016 р. через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.02.2016 р. через відділ діловодства суду від Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" надійшло клопотання про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні 25.02.2016 р. представник відповідача подав клопотання про відкладення судового розгляду.

У судовому засіданні 25.02.2016 р. представник Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 25.02.2016 р. залучено до участі у справі Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (третя особа-2) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача; розгляд справи відкладено на 15.03.2016 р.

11.03.2016 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Зазначена заява являється заявою про збільшення позовних вимог, оскільки відповідно до останньої позивач просить суд стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 77 100,56 грн., з урахуванням переліку ввезених на митну територію України товарів, за інформацією Державної фіскальної служби України.

Дослідивши зазначену заяву, суд приймає її до розгляду та здійснює подальший розгляд справи з урахуванням збільшених позовних вимог.

У судовому засіданні 15.03.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечив.

Представник третьої особи-2 проти позову заперечив.

Представник третьої особи-1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 15.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державної служби інтелектуальної власності України № 3/у від 29.12.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Елко Україна» в період з 01.01.2015 р. по 01.12.2015 р. здійснювало імпорт на територію України обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», без сплати відрахувань.

17.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 17/02-15/9 з пропозицією укласти договір про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв.

24.03.2015 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 24/03-15/1 з повторною пропозицією укласти Договір про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв.

Проте, відповідач відповіді на надіслані позивачем листи не надав.

Статтею 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; б) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників. Передбачене цією частиною використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, передбачених статтями 14 і 38 цього Закону.

Допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені організації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Розміри зазначених відрахувань (відсотків) визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах».

Розмір відрахувань (відсотків) встановлюється: для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті); для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.

Порядок здійснення відрахувань затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24 листопада 2003 року № 780/123/561 «Про затвердження Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах».

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України «Про авторське право та суміжні права», організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується відповідним Свідоцтвом.

Таким чином, позивач, як організація колективного управління, звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача відрахувань за ввезення на митну територію України обладнання і матеріальних носіїв.

Статтею 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 цього Закону; в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. Суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 49-1 постанови Пленуму від 17.10.2012 р. № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону. Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти. Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію 27 телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що як позивач, так і третя особа-2 являються організаціями колективного управління, відтак, вони у рівній мірі наділені повноваженнями щодо збирання спірних відрахувань.

При цьому, позивач у встановленому законом порядку не довів та не обґрунтував наявність його виключного права на тримання відповідних відрахувань.

Так, позивач, зокрема, посилається на те, що він надсилав відповідачу пропозиції щодо укладання відповідних договорів, проте останній, отримавши такі пропозиції, не вчинив жодних дій, спрямованих на укладення правочинів.

За таких обставин, суд звертає увагу позивача на те, що відповідач, відповідно до чинного законодавства України, вільний в обранні контрагента та укладенні договорів, відтак, не позбавлений можливості укласти відповідний договір з будь-якою організацією колективного управління.

Таким чином, у разі наявності у позивача тверджень про те, що відповідні відрахування мають сплачуватись саме на його користь, він не позбавлений можливості звернутись до відповідача з вимогами щодо укладення договору.

Натомість, доказів такого звернення, як і доказів наявності укладеного між позивачем та відповідачем договору, суду не надано.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги передчасними та недоведеними, відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛКО УКРАЇНА", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Державна фіскальна служба України, 2) Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", про стягнення 77 100,56 грн., відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21.03.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна