Рішення № 56612566, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.2016Справа №910/2334/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/2334/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Київгаз», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

про стягнення 1 405 848,33 грн.,

за участю представників:

позивача - Ступак Т.О. (довіреність від 19.03.2015 № Д-09/15);

відповідача - Бернацька О.В. (довіреність від 18.04.2014 № 14-102).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київгаз» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія), у зв'язку з неналежним виконанням договору від 11.03.2014 № 14-138-ПР на розподіл природного газу (далі - Договір): 77 224,09 грн. 3% річних; 196 117,58 грн. втрат від інфляції; 1 132 506,67 грн. пені, а всього 1 405 848,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 01.03.2016.

01.03.2016 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01.03.2016 було оголошено перерву до 10.03.2016 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку із заявленням представником відповідача клопотання про відкладення для необхідності підготовки відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 розгляд справи було відкладено на 15.03.2016, у зв'язку з повторною не підготовкою представника відповідача до судового засідання та неподання відзиву і витребуваних судом документів.

15.03.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке:

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.12 № 705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» (далі - Постанова № 705) гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Компанія;

- пунктом 5.5 Договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі;

- пунктами 5.6 та 5.7 Договору сторони погодили таке: якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується НКРЕКП (постанова НКРЕ від 02.08.2012 № 1000 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу»; далі - Постанова № 1000); у разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим строком її виникнення;

- відповідно до пункту 1.2 Постанови № 1000 алгоритм установлює порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам;

- відповідач зазначає, що кожного дня надходили та надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання кошти та відповідно встановленого НКРЕ (НКРЕКП) алгоритму вони автоматично кожного дня розподіляються між учасниками дії господарських відносин; всі кошти, отримані від Компанії за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зараховувалися та зараховуються в рахунок погашення існуючої заборгованості; НКРЕКП затверджує відсоток розподілу коштів, контролює надходження їх та розрахунки Компанії за надані їй послуги; відповідач не може вплинути на дію алгоритму;

- Товариство не скористалося своїм правом та не зверталося до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу, яке передбачено пунктами 2.23 та 2.25 Постанови № 1000;

- отже, здійснюючи нарахування штрафних та фінансових санкцій з наступного дня після підписання акта наданих послуг, позивач порушив умови Договору та приписи чинного законодавства щодо виконання умов Договору;

- Компанія вважає, що позовні вимоги Товариства щодо встановленого терміну для здійснення оплати наданих послуг з транспортування природного газу замовником не є правомірними;

- відповідач здійснив розрахунки за надані послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами згідно Договору із незначним простроченням;

- відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання;

- Компанія переконана, що механізм розрахунків між замовником (відповідачем), який є гарантованим постачальником, та виконавцем (позивачем) за надані послуги з транспортування газу затверджений Постановою №1000, порушення кредитором умов Договору при підписанні актів наданих послуг є підставою для звільнення відповідача від відповідальності;

- якщо ж суд переконаний у зворотному, просимо застосувати пункт 3 статті 83 ГПК України, яким господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та зменшити розмір пені на 100%.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.03.2016 надав пояснення по суті спору, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 15.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2014 Компанією (замовник) та Товариством (газорозподільне підприємство) було укладено Договір, за умовами якого:

- за Договором газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (пункт 2.1 Договору);

- замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору (пункт 2.1 Договору);

- обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку (пункт 3.6 Договору);

- газорозподільне підприємство до 10-го (десятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства (пункт 3.11 Договору);

- розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м. (далі - тариф), встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (пункт 5.1 Договору);

- розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно (пункт 5.3 Договору);

- оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу (пункт 5.5 Договору);

- у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (пункт 5.6 Договору);

- у разі виникнення в замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до Договору (пункт 5.7 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення підписів уповноважених представників печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.02.2014 і діє в частині надання послуг до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за Договором. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 11.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача в.о. голови правління Овчаруком Сергієм Станіславовичем, який діяв на підставі статуту та наказу від 07.03.2014 № 166-П, та від відповідача заступником голови правління Тріколічем Володимиром Петровичем, який діяв на підставі довіреності від 30.12.2013 № 14-246, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

03.12.2014 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою було визначено періоди, строки та обсяг транспортування природного газу на 2014-2015 роки.

Позивач належним чином виконав умови Договору та надав послуги із транспортування газу, що підтверджується такими актами наданих послуг з транспортування газу: від 31.10.2015 № 10ПР на суму 10 516 487,57 грн.; від 30.11.2015 № 11ПР на суму 20 717 382,83 грн.; від 31.12.2015 № 12ПР на суму 30 428 260,86 грн., які підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін без зауважень.

У свою чергу, Компанія умови Договору з оплати виконала неналежним чином та розрахувалася за послуги із простроченням.

Так, за послуги за жовтень 2015 року відповідач повністю розрахувався лише 24.12.2015; за листопад 2015 року заборгованість була погашена 24.12.2015; за грудень 2015 - 10.02.2016.

Відповідач не заперечував факт прострочення, проте вказував на те, що порушення строку оплати було незначним.

Разом з тим, враховуючи суми оплати, строк за якими було порушено, навіть прострочення на незначний строк тягне за собою нарахування значних сум штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3 % річних.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на таке:

- відповідно до Постанови № 705 гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Компанія;

- відповідно до пункту 1.2 Постанови № 1000 алгоритм установлює порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам;

- Товариство не скористалося своїм правом та не зверталося до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу, яке передбачено пунктами 2.23 та 2.25 Постанови № 1000;

- отже, здійснюючи нарахування штрафних та фінансових санкцій з наступного дня після підписання акта наданих послуг, позивач порушив умови Договору та приписи чинного законодавства щодо виконання умов Договору;

- Компанія вважає, що позовні вимоги Товариства щодо встановленого терміну для здійснення оплати наданих послуг з транспортування природного газу замовником не є правомірними.

Вказані доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що сторонами у Договорі чітко визначено умови оплати, так, зокрема, пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач не визначав прострочення з наступного після підписання актів дня. Навпаки, Товариство визначило періоди прострочення з врахуванням вимог пункту 5.5 Договору, а саме:

- за актом від 31.10.2015 № 10ПР визначено початок прострочення з 21.11.2015, тобто після 20 числа місяця наступного за розрахунковим;

- за актом від 30.11.2015 № 11ПР - з 21.12.2015;

- за актом від 31.12.2015 № 12ПР - з 21.01.2016.

Крім того, відповідачем документально не підтверджено, що порушення строків оплати сталося з вини алгоритму НКРЕКП.

Що ж до посилань на те, що Товариство не скористалося своїм правом та не зверталося до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу, яке передбачено пунктами 2.23 та 2.25 Постанови № 1000, то слід вказати, що умовами Договору таке право чи обов'язок позивача як газорозподільного підприємства не передбачено.

При цьому, Компанія умови Договору належним чином не виконала та порядок розрахунків, визначений пунктом 5.5 Договору, не дотрималася.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в обумовлений Договором строк оплату наданих послуг не здійснив без підтвердження поважності причин.

Позивач просить стягнути з відповідача 196 117,58 грн. втрат від інфляції, 77 224,09 грн. 3% річних і 1 132 506,67 грн. пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру 3 % річних і пені.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає 1 130 616,96 грн. пені та 77 216,37 грн. 3 % річних.

Що ж до втрат від інфляції, то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

З розрахунку позивача вбачається, що ним нараховано 196 117,58 грн. втрат від інфляції на суму боргу 9 805 879,04 грн. внаслідок дії інфляційних процесів в жовтні 2015 року.

Разом з тим, Товариством не визначено чітко період нарахування, а строк виконання зобов'язання з оплати боргу у сумі 9 805 879,04 грн. настав лише з 21.11.2015, а не в жовтні місяці.

Отже, підстав для задоволення втрат від інфляції немає, а тому у позові в цій частині слід відмовити.

Слід зазначити, що відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 100 %.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на таке.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

На підтвердження незадовільного фінансового стану Компанії відповідачем було подано належним чином засвідчену копію фінансових звітів за 2014 рік та за 6 місяців 2015 року, з яких не вбачається, що Компанія працює із значними збитками та кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість та активи юридичної особи.

Крім того, відповідач не подав суду звіту за весь 2015 рік, який би надавав можливість достовірно встановити фінансовий стан Компанії на початок 2016 року.

Суд приймає до уваги: прострочення оплати послуг; невжиття відповідачем заходів з метою уникнення прострочення; відсутність документального підтвердження тяжкого фінансового стану Компанії.

Оскільки прострочення оплати послуг підтверджено документально, з урахуванням принципу справедливості та з метою збереження економічної стабільності Товариства, Господарський суд міста Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; ідентифікаційний код: 20077720) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б; ідентифікаційний код: 03346331): 1 130 616 (один мільйон сто тридцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 96 коп. пені; 77 216 (сімдесят сім тисяч двісті шістнадцять) грн. 37 коп. 3% річних і 18 117 (вісімнадцять тисяч сто сімнадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 21.03.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук