Рішення № 56612539, 17.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016Справа №912/3212/14

За позовом Світловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз»

про стягнення 208 006,30 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

прокурор: Колодяжна А.В. - по посв.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пахомова О.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Світловодський міжрайонний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» про стягнення збитків в сумі 208 006,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на здійснення відповідачем забору води після закінчення дозволу на спеціальне водокористування, що суперечить ст.ст.48,49 Водного кодексу України, а відтак, на думку прокурора, є підставою для стягнення збитків, завданих державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів, в розмірі 208 006,30 грн. за період з 24.12.2013р. по 28.05.2014р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.14р. у справі № 912/3212/14 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.15.) позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.15. вищезазначені рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.15. у справі № 912/3212/14 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.15.) позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.16. вищезазначені рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій Вищим господарським судом наголошено, що судами не перевірено заперечень відповідача стосовно відсутності вини Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» у здійсненні спеціального водокористування з огляду на вчинення відповідачем дій з метою своєчасного отримання нового дозволу на спеціальне водокористування.

У постанові Вищого господарського суду України від 27.01.16 наголошено, що під час нового розгляду справи слід визначити наявність всіх складових необхідних для стягнення збитків з відповідача, зокрема, визначити наявність вини вказаної особи у здійсненні водокористування без отримання відповідальних дозвільних документів.

Розпорядженням № 04-23/166 від 04.02.16. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 912/3212/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016р. прийнято справу №912/3212/14 до свого провадження та призначено судове засідання на 23.02.2016р.

В судовому засіданні 23.02.2016р. на підставі приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 17.03.2016р.

Під час нового розгляду справи прокурором в повному обсязі підтримано заявлений позов та наголошено на наявності достатніх підстав для стягнення з відповідача збитків за порушення приписів водного законодавства.

Позивач у поясненнях №04-4/3/3 від 22.02.2016р. позов прокурора також підтримав та зазначив, що відповідачем не представлено до матеріалів справи належних доказів, що свідчили б про незаконність бездіяльності дозвільних органів щодо невидачі Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» нового дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що останнім було вчинено всі дії для отримання нового дозволу на спеціальне водокористування, що на думку вказаного учасника судового процесу, свідчить про відсутність вини Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз».

У судовому засіданні 17.03.2016р. прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання 17.03.2016р. не з'явився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Представник відповідача під час розгляду спору у судовому засіданні 17.03.2016р. проти задоволення позовних заперечив.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, приймаючи до уваги строки розгляду справи, передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2016р.

В судовому засіданні 17.03.2016 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх учасників судового процесу, дослідивши всі представлені докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

За приписами ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків». При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

За змістом п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затверджено Указом №454/2011 від 13.04.2011р. Президента України, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У відповідності до п.4 зазначеного вище нормативно-правового акту Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до п.6 вказаного Положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження, перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (дозволи, ліцензії, сертифікати, висновки, рішення, ліміти, квоти, погодження, свідоцтва).

Згідно з п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом №464 від 10.09.2008р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, під актом перевірки слід розуміти документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.13 зазначеного Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

У відповідності до п.4.19 вказаного нормативно-правого акта в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Наразі, як встановлено судом, на підставі наказу №290 від 26.05.2014р. та направлення на перевірку №634/14 від 26.05.2014р., 28.05.2014р. державними інспекторами Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», яка оформлена актом №04-105 від 28.05.2014р.

Вказаним актом встановлено факт здійснення відповідачем централізованого водопостачання на території газокомпресорної станції «Задніпровська Кременчуцького ЛВУМГ» філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. Зазначений акт був підписаний, в тому числі, і повноважними представниками філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» без жодних зауважень та заперечень.

За наслідками проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області було висунуто припис №105 від 28.05.2014р. відповідачу з вимогою усунути до 28.06.2014р. порушення та отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

Листом №07-08/1898 від 27.07.2014р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області було продовжено строк виконання припису в частині отримання дозвільних документів до 24.08.2014р.

Наразі, докази оспорювання відповідачем документів, що були складені за результатами планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», в матеріалах справи відсутні.

За змістом ч.1 ст.5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з Постановою №827 від 12.12.1994р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

У ст.49 Водного кодексу України зазначено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Пунктом 2 Постанови №321 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р. №459» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями; місцевого значення: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.

Отже, відповідно до норм природоохоронного законодавства використання підземних вод з артезіанських свердловин можливе лише у разі наявності у суб'єкта господарювання відповідного дозвільного документа.

Як свідчать матеріали справи, у філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» був наявним дозвіл на спеціальне водокористування №10020А/Кір від 03.03.2008р. Термін дії вказаного дозволу було визначено до 23.12.2013р.

Докази продовження дії вказаного дозволу або видачі у встановленому законом порядку відповідачу нового дозволу на здійснення спеціального водокористування в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладені обставини, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» за період з 24.12.2013р. по 28.05.2014р. здійснювало спеціальне водокористування без дозвільних документів, що є порушенням вимог передбаченого діючим законодавством порядку здійснення спеціального водокористуванням.

При цьому, доказів отримання відповідачем у строк, визначений у приписі №105 від 28.05.2014р., тобто до 24.08.2014р. та до звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом, дозволу на здійснення спеціального водокористування матеріали справи не містять, що фактично свідчить про наявність винних дій Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз».

Стосовно наявності вини Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» у порушенні водоохоронного законодавства, суд зазначає таке.

Чинним законодавством встановлено презумпцію вини правопорушника, тобто, прокурор та позивач не повинні доводити наявність вини відповідача, а навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Як зазначено вище, актом №04-105 від 28.05.2014р. встановлено факт здійснення відповідачем централізованого водопостачання за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Наразі, посилання відповідача на вчинення останнім всіх дій з метою своєчасного отримання дозвільних документів, суд оцінює критично та зазначає, що останні не нівелюють вини Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» у порушення приписів природоохоронного законодавства та спричинення в наслідок чого збитків державі. При цьому, судом прийнято до уваги наступне.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено Постановою №321 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р. №459».

Як зазначалось вище, згідно означеного Порядку дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями; місцевого значення: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.

Пунктом 3 Постанови №321 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р. №459» передбачено, що дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується: у разі використання поверхневих вод - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства); у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінприроди; у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ.

Дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови (п.4 Постанови №321 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992р. №459»).

На виконання вказівок Вищого господарського суду України судом встановлено, що 04.10.2013р. відповідач звернувся до Державної служби геології та надр України з заявою №2006/54-94 від 30.09.2014р. про погодження умов спеціального водокористування підземними водами для газокомпресорної станції «Задніпровська Кременчуцького ЛВУМГ» філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз».

Супровідним листом №133/6/10/10-13 від 29.10.2013р. Державною службою геології та надр України документи філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» було скеровано для вивчення Комунальному підприємству «Південукргеологія».

12.11.2013р. філія Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» звернулась до Державної служби геології та надр України з листом №2161/54-108 від 11.11.2013р. з проханням повернути документи з Комунального підприємства «Південукргеологія» та направити останні за призначенням до Державного підприємства «Центрукргеологія».

Листом №01-15/223/6.1/1 від 22.01.2014р. Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації було повідомлено станцію «Задніпровська Кременчуцького ЛВУМГ» філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про закінчення терміну дії дозволу №10020 від 03.03.2008р. 23.12.2013р.

У відповідь на лист №01-15/223/6.1/1 від 22.01.2014р. Департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації відповідачем було направлено лист №260/54-10 від 03.02.2014р., в якому зазначено, що у зв'язку з помилковими діями Державної служби геології та надр України водокористувач позбавлений можливості надати документи, необхідні для отримання дозволу на спеціальне водокористування.

12.03.2014р. Кременчуцьким ЛВУМГ філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» було направлено повторне звернення №493/54-15 від 11.03.2014р. до Державної служби геології та надр України про надання погодження на здійснення спеціального водокористування. Аналогічне звернення також було направлено і 11.06.2014р. (№954/54-32 від 10.06.2014р.).

За поясненнями відповідача,

Наведені обставини, на думку відповідача, вказують на відсутність вини Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» у здійсненні спеціального водокористування без відповідного дозволу.

Як вказувалось вище, відповідні дозволу на здійснення спеціального водокористування видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.

Проте, доказів завчасного звернення саме до дозвільного органу матеріали справи не містять, а містять лише документи, що вказують на звернення до органу, який здійснює погодження клопотання з видачі дозволу водокористувачу.

До того, суд зауважує, що у разі наявності у діях (бездіяльності) дозвільних органів ознак протиправності та порушення внаслідок чого прав та законних інтересів Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз», останній не був позбавлений права та можливості звернутись за захистом своїх прав та обов'язків, у передбаченому чинним законодавством порядку.

Однак, доказів вчинення відповідачем означених дій, останнім до матеріалів справи не представлено, що свідчить про відсутність у суду достатніх підстав вважати, що здійснення у період з 24.12.2013р. по 28.05.2014р. спеціального водокористування без отримання відповідного дозволу вчинялось не з вини водокористувача.

Одночасно, господарський суд зауважує, що сплата відповідачем збору за спеціальне водокористування не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення водного законодавства. Обов'язок відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, наступає незалежно від факту сплати передбаченого п. 327.3 Податкового кодексу України збору за забір води (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування).

Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав звільнення від відповідальності незалежно від факту сплати передбаченого п. 327.3 Податкового кодексу України збору за забір води (за відсутності дозволу на спеціальне водокористування) викладена у постанові від 19.02.2015 Вищого господарського суду України по справі №911/2002/13.

Щодо заявленого прокуратурою розміру збитків, заподіяних Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» здійснення спеціального водокористування без дозвільних документів, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.ст.68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі, зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягають компенсації в повному обсязі.

Як вже зазначалось, ст.111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з ст.110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Як зазначалось вище, за змістом ст.ст.44, 49 Водного кодексу України водокористувачі повинні здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відтак, відповідач, здійснюючи забір води без дозволу на спеціальне водокористування в порушення вимог ст.ст.44, 49 Водного кодексу України діяв неправомірно, а отже на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Тар - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн./100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Відповідно до ст.325 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) ставка збору за спеціальне використання підземних вод у м.Києві складала 65,95 грн. за 100 м3.

Разом з тим, у п.9.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів визначено, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у відповідності до зазначеної Методики може здійснюватись на підставі первинних документів або довідки суб'єкта господарювання, який здійснює забір води.

Аналогічна позиція викладена у постанові від 29.04.2013р. Вищого господарського суду України по справі №13/333-38/463-2012.

Відповідно до п.1.2 Інструкції щодо заповнення форми №2-ТП (водогосп), затвердженої Наказом №230 від 30.09.1997р. Держкомстату України, зазначено, що державному обліку підлягає використання вод промисловими, будівельними, транспортними, сільськогосподарськими та іншими підприємствами, організаціями і установами незалежно від їх відомчого підпорядкування і форм власності, джерел водопостачання і приймачів зворотних вод.

Суд зазначає, що форму вказаних звітів затверджено Наказом №230 від 30.09.1997р. Державного комітету статистики України. Звіт складається на основі первинної документації (журнали обліку по формах ПОД-11, ПОД-13), а також за даними відомчої форми звітності. Форма №2-ТП (водгосп) повинна бути заповнена чітко, розбірливо (заповнення олівцем неприпустимо). При відсутності окремих показників звіту ставляться прочерки. Звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами (п.п.1.1, 1.4, 1.5 Наказу №230 від 30.09.1997р. Державного комітету статистики України).

З представлених до матеріалів справи документів, а саме журналів обліку водоспоживання (водовідведення) вбачається, що за період з 24.12.2013р. по 28.05.2014р. відповідачем було спожито 3154 куб.м води.

Виходячи з фактичного об'єму забраної і використаної води відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування з 24.12.2013р. по 28.05.2014р. у розмірі 3154 куб.м, а також ставки збору за спеціальне використання підземних вод у розмірі 65,95 грн. (ст.325 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на момент перевірки), сума збитків розраховується за формулою № 23 Методики ((З сам = 100 х W х Тар), 100 Х 3154 куб.м. Х 0,6595 грн. = 208 006,30 грн.)) та становить 208 006,30 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано вини Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» у порушенні умов здійснення спеціального водокористування, керуючись тим, що прокурором здійснено вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Світловодського міжрайонного прокурору в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» про стягнення збитків в сумі 208 006,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п.«г» ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного нормативно-правового акту державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Згідно із п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

За таких обставин, враховуючи наведені положення законодавства, завдані навколишньому природному середовищу збитки у розмірі 208 006,30 грн. підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, бюджету Кіровоградської області та сільського бюджету Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Всі інші заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягується з позивача на користь державного бюджету України.

Одночасно, за приписами п.4.4 Постанови №7 від 21.02. 2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження рішень по справі, враховуючи кінцеві висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати за оскарження судових актів залишаються за кожною зі сторін, яка їх понесла.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський спуск, 9/1, ЄДРПОУ 30019601) в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» (18023, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Сумгаїстська, буд. 3, код 30019801) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області (25022, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 84/37, код 38037110) збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, в сумі 208 006 (двісті вісім тисяч шість) грн. 30 коп., зарахувавши кошти до спеціального фонду Державного бюджету України, спеціальних фондів місцевих бюджетів Кіровоградської обласної ради та Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області на рахунок за реквізитами: р/р 33111331700401 МФО 823016, ГУДКСУ у Кіровоградській області, ЄДРПОУ 37918126; код бюджетної класифікації 24062100.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський спуск, 9/1, ЄДРПОУ 30019601) в особі філії Управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» (18023,Черкаська область, м. Черкаси, вул. Сумгаїстська, буд. 3, код 30019801) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 160 (чотири тисячі сто шістдесят) грн. 13 коп.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.03.16.

Суддя Т.М. Ващенко