Рішення № 56612515, 17.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/18/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 Справа № 908/462/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя,

до відповідача: Фермерського господарства Агро-Ресурс, с. Жовта Круча, Запорізька область,

про стягнення 105665,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність №11 від 10.03.2016 р.);

від відповідача ОСОБА_2 (довідка з ЄДРПОУ АБ№134383 від 03.02.2009 р., засновник та голова фермерського господарства);

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовом про стягнення з Фермерського господарства Агро-Ресурс про стягнення основного боргу за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) №38 від 26.10.2009р. в сумі 100000,00 грн. та 5665,75 грн. пені за період з 01.01.2016р. по 16.02.2016р.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.02.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/18/16 та призначено розгляд справи на 17.03.2016р.

Відповідач надав відзив на позов, у якому визнав позовні вимоги в повному обсязі. Вказує, що фермерське господарство не змогло повернути кошти фінансової допомоги своєчасно у звязку з тим, що господарство опинилось у скрутному фінансовому положенні через посуху 2012-2013 років. Розрахуватись із позивачем підприємство зможе лише після реалізації врожаю 2016 року, тому відповідач просить надати відстрочку виконання до 15.12.2016 р. (з урахуванням заяви про уточнення).

В судовому засіданні 17.03.2016р. були присутні представники обох сторін, за заявою яких фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, підтримав заяву про надання відстрочки виконання рішення строком до 15.12.2016 р.

Представник позивача проти надання відстрочки не заперечував, про що надав відповідну письмову заяву суду.

В судовому засіданні 17.03.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

26.10.2009р. Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (позивач) та фермерським господарством «Агро-Ресурс» (відповідач) укладено договір №38 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

За умовами п. 1 цього договору Запорізьке відділення зобовязується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Агро-Ресурс» в сумі 100000,00 грн., а фермерське господарство зобовязується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

У п. 4.1 договору визначено, що фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству «Агро-Ресурс» терміном до 30.09.2014 р.

Згідно з п. 3.4.2 договору фермерське господарство зобовязане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Запорізькому відділенню до 30.09.2014 р. в сумі 100000,00 грн.

Відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобовязань.

Додатковою угодою №1 від 28.12.2012р. сторони внесли зміни в договір, передбачивши в пунктах 4.1 та 3.4.2 договору, що фінансова підтримка надається терміном до 31.12.2015 р., а кошти фінансової підтримки (допомоги) підлягають поверненню до 31.12.2015 р. в сумі 100000,00 грн.

Сторони не надали суду доказів припинення дії договору, отже станом на час розгляду справи умови договору є чинними.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивач перерахував відповідачу кошти фінансової допомоги в сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №45 від 30.10.2009 р.

У встановлений строк (до 31.12.2015 р.) відповідач кошти фінансової допомоги не повернув. У звязку з цим 18.01.2016 р. позивач вручив відповідачу претензію від 14.01.2016р. №17 про сплату боргу.

Станом на 16.02.2016 р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, у якому підтвердили, що сальдо на користь Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств складає 100000,00 грн.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача боргу за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) №38 від 26.10.2009 р. в сумі 100000,00 грн. та 5665,75 грн. пені за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016 р.

Правовідносини сторін є господарськими і врегульовані договором про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.

Частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 3.4.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2012 р.) відповідач не повернув суму фінансової підтримки у строк до 31.12.2015 р., внаслідок чого з 01.01.2016 р. виникла заборгованість в розмірі 100000,00 грн.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

На суму боргу 100000,00 грн. позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.01.2016 р. по 16.02.2016 р. в сумі 5665,75 грн.

При розрахунку пені позивачем було використано 365 днів у році, у той час як у 2016 році 366 днів. Допущена помилка призвела до завищення суми пені.

За розрахунком суду, за вказаний період з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі: 22,00% х 2 х 100000,00 грн. х 47 днів : 366 днів = 5650,27 грн. В цій сумі позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. У стягненні пені в сумі 15,48 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач у відзиві (з урахуванням заяви про уточнення) просить суд надати відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2016 р.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пунктах 7.1.1, 7.2, 7.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розяснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

В обґрунтування необхідності надання відстрочки відповідач посилається на скрутний фінансовий стан фермерського господарства, який був викликаний сильною посухою 2012-2013 років, яка знищила майже весь врожай, а також на різке зниження цін на сільськогосподарську продукцію у 2015 році, що не дало можливості вилучити обігові кошти з виробництва для повернення боргу, бо загрожувало зупинці процесу сільгоспвиробництва, яке має річний цикл. Всі отримані кошти були вкладені в підготовку землі під майбутній врожай 2016 року. Відповідач вважає, що врожай озимих культур 2015-2016 років надасть можливість сплатити заборгованість у повному обсязі, тому відповідач просить надати відстрочку виконання рішення до 15.12.2016 р.

Відповідно до статуту фермерське господарство «Агро-Ресур» є сільгоспвиробником. Основними видами діяльності фермерського господарства згідно довідки з ЄДРПОУ є вирощування зернових та технічних культур, оптова торгівля зерном, фруктами та овочами.

Як підтвердили в судовому засіданні представники сторін, в 2012 році дійсно мала місце сильна посуха, яка знищила більшу частину врожаю сільгоспвиробників.

У звязку з цим відповідач не отримав запланований дохід від реалізації сільськогосподарської продукції. Вказані обставини у сукупності з різким зниженням цін на сільськогосподарську продукцію у 2015 році не дали можливості вилучити обігові кошти з виробництва для повернення боргу, бо загрожувало зупинці процесу сільгоспвиробництва, яке має річний цикл.

Згідно фінансового звіту субєкта малого підприємництва чистий прибуток відповідача від господарської діяльності складає лише 7,9 тис. грн., що є недостатнім для погашення заборгованості та пені на загальну суму 105650,27 грн.

Як вказує відповідач, всі отримані кошти були вкладені в підготовку землі під майбутній врожай 2016 року.

Зі звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2015 року вбачається, що загальна посівна площа відповідача складає 45,38 га. Відповідачем посіяно озимих культур на зерно та зелений корм восени минулого року на площі 6,00 га, які збереглися до кінця сівби. Зернові та зернобобові культури засіяні на площі 34,38 га, олійні культури на площі 11,00 га. За рахунок реалізації даного врожаю наприкінці 2016 року відповідач планує отримати кошти для погашення заборгованості перед відповідачем.

Відстрочка виконання рішення сприятиме як відновленню господарської діяльності, так і можливості отримання боргу позивачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням майнового стану відповідача, матеріальних інтересів обох сторін, а також згоду позивача на відстрочення виконання рішення на термін, вказаний у заяві відповідача про відстрочку, суд дійшов висновку задовольнити заяву відповідача та надати відстрочку виконання рішення строком до 15.12.2016 р.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Агро-Ресурс (70516, Запорізька область, Оріхівський район, с. Жовта Круча, вул. 40 років Перемоги, 69, код ЄДРПОУ 36337910) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 37-В, р/р 37112024016544 у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 25490940) основний борг у сумі 100000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.), пеню в сумі 5650,27 грн. (пять тисяч шістсот пятдесят грн. 27 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 1584,76 грн. (одна тисяча пятсот вісімдесят чотири грн. 76 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 17.03.2016р. у справі № 908/462/16 до 15.12.2016 р.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано 22.03.2016 р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.