Рішення № 56612494, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2016Справа №910/2137/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ"

про стягнення 12 200 000,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Войтович М.І. (директор)

від відповідача: Білічак Х.В. (в.о. директора)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" (відповідач) про стягнення 12 200 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015 щодо обов'язку повернення суми позики у розмірі 12200000,00 грн. в строки визначені вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/2137/16, розгляд справи призначено на 01.03.2016.

26.02.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

29.02.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла телеграма, в якій відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 розгляд справи №910/2137/16 відкладено на 15.03.2016.

14.03.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2016 надав суду документи по справі.

Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі №910/2137/16, просив суд його задовольнити.

В своєму клопотанні, відповідач просить суд зупинити провадження у справі №910/2137/16 до вирішення по суті справи №910/3004/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" про визнання укладеним договору про внесення змін до договору поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Положеннями п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи.

Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, за висновкам суду вирішення спору про визнання укладеним договору про внесення змін до договору поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015 не перешкоджає розгляду справи №910/2137/16.

Суд зазначає, що самостійно може встановити обставини для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/2137/16 на наявними у даній справі доказами, а відтак - у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

Також, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд відмовив в її задоволенні з огляду на наступне.

В своїй заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача в межах суми позовних вимог та судових витрат.

Заява позивача мотивована тим, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання своїх зобов'язань, зокрема, укладення договорів щодо відступлення права вимоги та про відчуження майнових прав (в межах справи №922/3258/15) за наявності невиконаного перед позивачем зобов'язання, у зв'язку із чим, на думку позивача невжиття заходів до забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Положеннями пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33-34 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З огляду на вищенаведене, враховуючи наведені позивачем доводи щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову та вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також, суд зазначає, що саме лише посилання позивача на укладення відповідачем договорів щодо відступлення права вимоги та про відчуження майнових прав, які не пов'язані із предметом даного спору не створює підстав для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, а відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив позовні вимоги, проте, письмового відзиву не надав.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 15.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" (відповідач, позичальник) укладений договір поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД (далі - договір), відповідно до умов якого, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти в сумі 12 200 000 (дванадцять мільйонів двісті тисяч) гривень (сума позики), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики в строки, передбачені цим договором.

Грошові кошти надаються позичальникові на поповнення обігових коштів. Позика за цим договором є безпроцентною. Проценти за позикою не нараховуються (п. 1., , п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, передача грошових коштів в позику здійснюється шляхом перерахування позикодавцем суми позики у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника.

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму позики в повному обсязі в строк до 01 грудня 2015 року.

Дозволяється повернення позики частинами. Позичальник також має право повернути суму позики до настання строку повернення, визначеного п. 2.2 цього договору (п. 2.3. договору).

Згідно із п. 2.4. договору, повернення позики здійснюється шляхом перерахування позичальником суми позики у безготівковій формі на поточний рахунок позикодавця.

Позика вважається повернутою в момент зарахування суми позики на поточний рахунок позикодавця (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, у разі порушення строків повернення позики позичальник на вимогу позикодавця повинен сплатити суму простроченої заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно із п. 5.1., п. 5.2. договору, зміни та доповнення до цього договору будуть вважатися чинними, якщо вони укладені в письмовій формі, підписані сторонами (їх уповноваженими представниками). Всі повідомлення за договором будуть вважатися здійсненими належним чином, якщо вони викладені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром або вручені особисто.

17.09.2015 позивач на виконання умов договору поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015 перерахував відповідачу суму позики визначену у договорі, а саме 12200000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку №2600630111814 та довідкою ПАТ "Банк" Національні інвестиції" вих. 1151/14 від 10.03.2016.

Оскільки, відповідач у строк визначений договором до 01.12.2015 не повернув позивачу суму позики, ТОВ "МАЙ ВУД" звернулось до ТОВ "ФАКТОР-КОМФОРТ" з вимогою вих. №13 від 02.12.2015 про повернення грошових коштів у розмірі 12200000,00 грн.

У відповідь на вказану вимогу відповідач надіслав на адресу позивача лист вих. №11/01/16-1 від 11.01.2016, в якому просив розглянути та укласти договір про внесення змін до договору поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015. До вказаного листа відповідачем додано відповідний проект договору про внесення змін до договору, яким передбачено продовження строку повернення позики до 31.12.2016.

Зважаючи на те, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, суму позики позивачу не повернув, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2200000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015, згідно із яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 12 200 000 грн. (суму позики), зі строком повернення до 01.12.2015.

Згідно із пунктом 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язується повернути позивачу суму позики в повному обсязі в строк до 01 грудня 2015 року.

Таким чином, свій обов'язок з повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем за вказаним договором у розмірі 12200000,00 грн. відповідач повинен був виконати в строк до 01.12.2015.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що станом на 01.12.2015 та на час вирішення даного спору відповідач не повернув позивачу поворотну фінансову допомогу в сумі 12200000,00 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що відповідач умови договору не виконав, суму поворотної фінансової допомоги в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 12200000,00 грн. поворотної фінансової допомоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу посилань відповідача на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" було надіслано проект договору про внесення змін до договору, яким передбачено продовження строку повернення позики до 31.12.2016, а тому строк повернення суми позики є продовженим, то суд зазначає наступне.

Положеннями статті 188 Господарського кодексу України встановлено порядок внесення змін до договорів, а законні підстави для внесення таких змін передбачені виключно ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Приписами статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У тому разі, коли підстава для односторонньої зміни чи розірвання договору не встановлена законом або договором, але має місце істотне порушення договору його стороною, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу іншої сторони (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Стаття 652 ЦК України регулює питання зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на умови договору поворотної фінансової допомоги №12.09-05/ФД від 01.09.2015, оскільки, строк повернення суми позики не було продовжено за згодою сторін, а належних доказів щодо необхідності внесення змін до умов договору, у відповідності до статей 651, 652 ЦК України, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача про продовження строку суми позики.

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" про стягнення 12 200 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР-КОМФОРТ" (04080, м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, будинок 8, код ЄДРПОУ 39845513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ВУД" (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 10, код ЄДРПОУ 38652501) 12200000,00 грн. (дванадцять мільйонів двісті тисяч гривень) поворотної фінансової допомоги, судові витрати у розмірі 183689,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2016.

Суддя С.О. Турчин