Рішення № 56612454, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/23398/15За позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"

До Юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft

Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель"

про звернення стягнення на корпоративні права

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Пономаренко О.В. (дов. № 55 від 01.03.2016)

від відповідача-1: Дворак М.П. (дов. від 11.01.2016)

від відповідача-2: не з'явився

В судовому засіданні 16.03.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.09.2015 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft та Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" про звернення стягнення на корпоративні права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23398/15, розгляд справи призначено на 03.02.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від суду від 07.09.2015 на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинено провадження у справі №910/23398/15.

02.02.2016 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом та подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням положень вказаної заяви.

03.02.2016 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 03.02.106, представник позивача з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі..

В судове засідання, призначене на 03.02.2016, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

03.02.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 17.02.2016.

В судове засідання, призначене на 17.02.2016, представники позивача та відповідача-1 з'явились та надали пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 17.02.2016, представник відповідача-2 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

17.02.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 02.03.2016.

01.03.2016 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 02.03.2016, представники позивача та відповідача-1 з'явились та надали пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 02.03.2016, представник відповідача-2 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

02.03.2016 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 16.03.2016.

В судове засідання, призначене на 16.03.2016, представники позивача та відповідача-1 з'явились та надали пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 16.03.2016, представник відповідача-2 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу-2 на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач-2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2009 між Публічним акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» (надалі також - Позивач / Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КД КОКТЕБЕЛЬ» (надалі також - Позичальник / Відповідач 2) було укладено Кредитний договір №79Л/002-КЛТ-09 (з подальшими змінами, що оформлені відповідними Додатковими договорами які є невід'ємними його частинами) (надалі також - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, даним Договором, зокрема, встановлюється мета, порядок та умови видачі (надання) Банком в майбутньому кредитів (траншів) Позичальнику в гривні в межах загальної суми 200 000 000 (двісті мільйонів) (надалі - Ліміт кредитування) на основі Додаткових договорів про видачу (надання) кредиту (траншу) до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (надалі - «Додаткові договори»).

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Кредитні зобов'язання Банку щодо видачі/надання кредитів (траншів) та зобов'язання Позичальника щодо погашення кредитів (траншів), сплати процентів, комісій, а також інші права та зобов'язання Сторін, передбачені цим Договором, виникають з моменту укладення Сторонами за взаємною згодою Додаткових договорів про видачу кредитів до цього Договору, що є його невід'ємними частинами, в межах Ліміту кредитування та суми кредитів, передбачених такими Додатковими договорами.

Строк користування кожним окремим кредитом (траншем) визначаються відповідним Додатковим договором.

Заборгованість за кредитами, наданими за цим Договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових договорах, але не пізніше 07 жовтня 2011 (дві тисячі одинадцятого року).

У відповідності до пункту 2.1. Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредити в рамках Ліміту кредитування на умовах забезпеченості, цільового використання, Строковості, повернення та платності наданих грошових коштів, за наявності у Банку вільних фінансових ресурсів.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 1 від 09.10.2009 до Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 106 612 400 гривень 00 копійок, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 2 від 20.10.2009 до Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 11 760 000 гривень 00 копійок, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 3 від 28.10.2009 до Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 66 435 136 гривень 58 копійок, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 4 від 30.11.2009 до Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 192 463 гривні 42 копійки, що підтверджується банківською випискою.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору № 5 від 26.01.2010 до Кредитного договору Банк надав Позичальнику кредит (транш) в сумі 12 323 123 гривні 71 копійка, що підтверджується банківською випискою.

Процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 22% річних (п. 2.9. Кредитного договору).

01.02.2010 між Позичальником та Банком укладено Додатковий договір № 6 до Кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009, відповідно до якого п. 2.9. Кредитного договору викладено у наступній редакції: « 2.9. Процентна ставка за користування кредитами встановлюється в розмірі 18% (вісімнадцять) процентів річних».

Відповідно до п. 2.10.4. Кредитного договору Позичальник зобов'язався здійснювати сплату нарахованих процентів за користування кредитами протягом дії цього Договору щомісячно, починаючи з січня 2010 року, в період з 26-го числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно (надалі - «період сплати процентів»).

30.12.2011 між Позичальником та Банком укладено Додатковий договір № 12 до Кредитного договору №79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009 , відповідно до якого абзац 3 п. 1.2. Кредитного договору викладено у наступній редакції: «Заборгованість за кредитами, наданими за цим Договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних Додаткових договорах, але не пізніше 31 грудня 2014

Пунктом 15 Додаткового договору № 12 від 30.12.2011 Кредитний договір доповнено п. 3.4.15 наступного змісту: «забезпечити укладання з Банком договору застави корпоративних прав Позичальника, що належить засновнику Позичальника».

30.12.2011 між Банком та Юридичною особою за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft (далі - Заставодавець / Відповідач 1) укладено Договір застави корпоративних прав № 79.1/002-З.14-09 (далі - Договір застави), за умовами якого у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком Заставодавець надає Банку в заставу корпоративні права (майнові права), а саме частку у статутному капіталі у розмірі 63 000 грн., що становить 100 % від розміру статутного фонду (капіталу) Позичальника, що включають правомочності на участь Заставодавця в управлінні Позичальника, як господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені чинним законодавством та статутними документами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ із змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України «Про банки та банківську діяльність»), банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним Договором виникли зобов'язання у Банку надати відповідачу-2 кредит у розмірі встановленому Кредитним договором, а також Додатковими договорами до нього, а у Відповідача-2 повернути отримані ним кредитні кошти в встановлений строк Додатковими договорами, але не пізніше 31.12.2014 включно та сплатити нараховані проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 та ч.2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов Кредитного договору, Додаткових договорів до нього та норм чинного законодавства України Позивачем були виконані зобов'язання щодо надання Відповідачу-2 кредитних коштів в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ «КД КОКТЕБЕЛЬ».

Однак Позичальником не дотримано договірних зобов'язань.

Так, Позичальником порушено умови п. 3.4.3. Кредитного договору та Додаткових договорів до Кредитного договору, а саме умови щодо сплати процентів за користування кредитами та повернення кредитів згідно встановленого графіку, про що свідчать виписки з позичкових рахунків.

Таким чином, Позивачем не виконане зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед Позивачем (розрахунок якої додається до Позовної заяви).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.4.8. Кредитного договору Відповідач-2 зобов'язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними та/або комісіями сплатити Банку пеню від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування Банком.

Станом на 19.08.2015 заборгованість ТОВ «КД КОКТЕБЕЛЬ» за Кредитним договором становить 380 395 191 грн. 03 коп., з яких:

сума простроченої заборгованості по кредиту - 160 272 144 грн. 04 коп.;

сума заборгованості за процентами по кредиту - 57 186 858 грн. 54 коп.;

сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 65 755 142 грн. 07 коп.;

сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 16 997 976 грн. 01 коп.;

сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 5 468 729 грн. 64 коп.

сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 5 122 646 грн. 16 коп.;

сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту - 57 527 063 грн. 56 коп.

сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту - 16 064 631грн. 01 коп., що підтверджується виписками з позичкових рахунків та відповідним розрахунком заборгованості.

Крім того, в порушення п. 3.4.11 Кредитного договору (у редакції п. 1 додаткового договору № 21) Відповідач-2 не забезпечує надходження щомісячної виручки від реалізації продукції в загальному обсязі не менше 7 500 000 грн. на рахунки в АТ «РОДОВІД БАНК», починаючи з 01 березня 2013 року.

А також Відповідач-2 в порушення умови Кредитного договору, а саме п.3.4.16 (у редакції п. 16 додаткового договору № 12) не забезпечує надання до Банку оборотно- сальдових відомостей за рахунками 26.28.36.63,70, складських довідок, щомісячно в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. Обтяжувач та боржник повинні досягти згоди про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням.

За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (право застави).

Ст. 576 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про заставу» передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання. забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 ЦК України).

За приписами ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей, стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Банк повідомив про наявність боргу за Кредитним договором та вимагав повернути кредитні кошти, крім того, здійснено попередження про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п. 3.2 Договору застави підставами для звернення стягнення на Корпоративні права, у тому числі достроково, є порушення Позичальником зобов'язання за Кредитним договором, або порушення Заставодавцем умов цього договору.

Згідно з п. 3.5 Договору застави з метою звернення стягнення на предмет застави, Заставодержатель надсилає Заставодавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у цьому Договорі, письмове повідомлення про порушення забезпечених заставою зобов'язань чи про наявність інших обставин, передбачених цим Договором в якості підстав для звернення стягнення.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувана або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувана негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувана. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувана, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи положення ст. 23 Закону України «Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 591 ЦК України передбачає, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів.

Таким чином, як вбачається з наведеного, законодавець встановив, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання кредитор, за аналогією із заставою, автоматично не набуває права власності на предмет притримання. У даному випадку кредитор отримує право задовольнити свої вимоги за рахунок вартості речі, яка притримується, в порядку, визначеному ст. 597 ЦК України

Норми ст. 597 ЦК України є відсилочними і містять відсилання до ст. 591 ЦК України, яка визначає порядок задоволення вимог кредитора за рахунок звернення стягнення на заставлене майно. Виходячи із положень, які регулюють відносини застави, кредитор для задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника зобов'язаний ініціювати реалізацію притриманої речі шляхом її продажу з публічних торгів. Вказаній процедурі обов'язково передує прийняття рішення суду про звернення стягнення на притримувану річ.

Звернення стягнення на рухоме майно, що є об'єктом притримання, здійснюється у відповідності до Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Згідно із ст. 24 вказаного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, яким згідно із ст. 21 цього ж Закону є при тримання здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вказує, що якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Реалізація майна провадиться державним виконавцем шляхом продажу речі з аукціону (публічних торгів).

З наведеного вбачається, що Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" має повне право звернути стягнення на частку розміром 100% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" в зв'язку з невиконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи наявність встановленого судом факту неналежного виконання відповідачами зобов'язань за Кредитним договором внаслідок чого у останніх утворилась сума заборгованості, яка не день розгляду справи не є погашеною, а зобов'язання за Кредитним договором не є припиненим, позивач, набув права задоволення своїх вимог за рахунок вказаного майна.

Доводи відповідача, щодо завишення позивачем заборгованості в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних , у зв'язку з тим, що Банк нараховує відповідачу відсотки за користування його коштами у розмірі 22 % річних, це і є сплатою банку за користування коштами, а тому інфляційні втрати та 3 % річних не можуть бути застосовані, є хибними з огляду на наступне.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Окрім того, відповідача-1 зазначає, що суд має зменшити розмір пені, на підставі ст.. 83 ГПК у зв'язку з тим, що позивач мав право звернутись з позовом до відповідача про стягнення коштів ще на початку 2014, однак не зробив цього, що стало причиною нарахування пені за невиправдано тривалий період.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України має право у виняткових випадках розмір пені, яка підлягає зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, звернення позивача до суду є правом, а належне виконання умов Договору відповідача є обов'язком, таким чином суд не вважає не звернення позивача до суду раніше винятковим випадком.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 33, 32, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" (місцезнаходження: АР Крим, м. Феодосія, бул. Старшинова, 8-а; ідентифікаційний код 14349442) за Кредитним Договором № 79.1/002-КЛТ-09 від 09.10.2009 в сумі 380 395 191 грн. 03 коп., з яких: сума простроченої заборгованості по кредиту - 160 272 144 грн. 04 коп.; сума заборгованості за процентами по кредиту - 57 186 858 грн. 54 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 65 755 142 грн. 07 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 16 997 976 грн. 01 коп.; сума трьох процентів річних від суми простроченого кредиту - 5 468 729 грн. 64 коп.; сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту - 5 122 646 грн. 16 коп.; сума інфляційних втрат від суми простроченого кредиту - 57 527 063 грн. 56 коп.; сума інфляційних втрат від суми прострочених процентів по кредиту - 16 064 631грн. 01 коп., звернути стягнення на предмет застави за договором застави корпоративних прав № 79.1/002-З.14-09 від 30.12.2011, - частку розміром 100 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" (місцезнаходження: АР Крим, м. Феодосія, бул. Старшинова, 8-а; ідентифікаційний код 14349442) належної юридичній особі за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft (реєстраційний номер FL-0002.246.750-0; місцезнаходження c/o Pro Finance International Wirtchaftsprfung, und Treuhans AG, Felbaweg 10, 9494 Schaan, Lichtenshtein), шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути юридичної особи за законодавством князівства Ліхтенштейн Erigon Aktiengesellshaft (реєстраційний номер FL-0002.246.750-0; місцезнаходження c/o Pro Finance International Wirtchaftsprfung, und Treuhans AG, Felbaweg 10, 9494 Schaan, Lichtenshtein) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (ідентифікаційний код 14349442, адреса: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька,1-3) 73 080 грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати накази.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.03.2016

Суддя М.О. Лиськов