Рішення № 56612216, 17.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.16р. Справа № 904/8617/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП", м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ", м.Дніпропетровск

про стягнення 3 582 379, 60 грн., розірвання договору фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21.05.13 р. та зобов'язання передати екскаватор

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 14.12.15р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність № 34 від 31.12.15р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" (далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ" (далі відповідач-2), в якому просить суд:

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" суму 3 582 379,60 грн. - заборгованості, з якої: 2 706 698,03 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 826 825,75 грн. пеня, 48 855,82 грн. 3 % річних;

- розірвати Договір фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21 травня 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП";

- зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер САТ0324DADFP01324;

- стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" та з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" суму 56 171,70 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 р. по справі № 904/8617/15 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 04.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 р. провадження у справі № 904/8617/15 зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9400/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал", м. Дніпропетровськ до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп", м. Дніпропетровськ до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ про визнання такою, що припинена з 24.03.2014 року, поруку за договором поруки від 21.05.2013 року №UA128L-13-04S1.

Відповідно до листа за № 904/9400/15/5850/16 від 09.02.2016 року, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2015 р. у справі № 904/9400/15 (яке залишено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 р. без змін) набрало законної сили 27.01.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2016 р. поновлено провадження у справі № 904/8617/15 з 01.03.2016 р. та призначено її розгляд у судовому засіданні 01.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2016 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та розгляд відкладений на 17.03.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судові засідання не зявився, до справи надав клопотання про застосування позовної давності до нарахування пені за прострочення виконання зобовязань за договором фінансового лізингу від 21.05.2013 р. № UA128L-13-04.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов. Також, представником відповідачем-2 в судове засідання надано клопотання про колегіальний розгляд справи та клопотання про призначення судової експертизи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.03.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" (далі лізингоотримувач, відповідач-1) укладений Договір фінансового лізингу № UA128L-13-04 (далі - Договір) за умов п. 2.1. якого лізингодавець зобовязується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку №1 до Договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами.

Відповідно до п. 3.1. Договору лізингу предмет лізингу, характеристики й дані, які дозволяють визначати предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим Договором, зазначені в Специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Предметом лізингу за Договором лізингу є екскаватор Caterpillar 324DL, серійний номер САТ0324DADFP01324, в комплектації, зазначеній в Специфікації, що є Додатком № 1 до Договору фінансового лізингу.

Як свідчить з матеріалів справи, позивачем належним чином виконані умови Договору та на підставі Акту приймання-передачі обладнання № 138 від 25.06.2013 року (а.с. 31, ОСОБА_3 № 1) передано відповідачу на умовах фінансового лізингу екскаватор Caterpillar 324DL, серійний номер САТ0324DADFP01324 (предмет лізингу).

Пунктом 4.1 Договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з: а) відшкодування вартості предмета лізингу; б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 Договору лізингу.

Згідно п. 4.5 Договору лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до Договору лізингу, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати у відповідному періоді нарахування (не включаючи кінцеву дату сплати) лізингодавець надсилає лізингоодержувачеві рахунок-фактуру електронною поштою або за допомогою факсимільного зв'язку.

Також, позивач та відповідач-1 уточнили загальний графік платежів за Договором лізингу, уклавши Додаткову угоду 3 1 від 25.06.2013 р. до Договору лізингу та Додаткову угоду № 2 від 24.03.2014 р. до Договору.

Проте, відповідач-1 свої зобов'язання за Договором лізингу, щодо сплати лізингових платежів не виконав належним чином в результаті чого у останнього за період з квітня 2014 р. по серпень 2015 р. виникла заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 2 706 698,03 грн., що є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

На момент розгляду справи заборгованість за лізинговими платежами відповідача-1 складає 2 706 698,03 грн., докази погашення якого в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором, а статтями 1 та 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року №543-96-ВР передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 14.10 Загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені.

15.09.2015 р. позивач направив відповідачу-1 вимоги про сплату пені, що підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення (а.с. 153, 154, 160, 161, ОСОБА_3 № 1), які відповідачем-1 залишені без відповіді.

На підставі п. 14.10. Загальних умов позивачем нарахована відповідачу-1 пеня, за період з 02.03.2014 р. по 15.09.2015 р. в розмірі 826 825,75 грн. Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем відповідачу-1 нараховано 3% річних на суму 48 855,82 грн. (за період з 02.03.2014 р. по 15.09.2015 р.). Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, його таким, що підлягає задоволенню.

В забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-1 за Договором фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-2 укладений Договір поруки № UA128L-13-04S1 від 21.05.2013 р. (далі Договір поруки), де позивач виступає кредитором, а відповідач-2 - поручителем.

Договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобовязань боржником за Договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає 197 751,96 долар США та 96 центів, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією, розміщеною на веб-сайті http://www.udinform.com) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує дані укладення цього Договору становить 1 614 051,50 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобовязань боржником, передбачених умовами Договору лізингу.

Поручитель цим безумовному і безвідкличному порядку зобовязується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобовязань у терміни і на умовах, передбачених Договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна), і всі інші грошові суми та всі інші зобовязання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника в даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов Договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього (п. 2.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки не обмежуючи положення п. 2.1. Договору поруки поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобовязується, розглядаючи це зобовязання як окреме, додаткове і безперервне зобовязання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобовязання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну плату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим Договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор предявив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків.

Вимога, щодо виконання обов'язків за Договором фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21.05.2013 року, викладена у листах вих. № 240/09 від 15.09.2015 р. та вих. № 244/09 від 15.09.2015 р., які надіслані на адресу відповідача-2, що підтверджується поштовими квитанціями та описами вкладення (а.с. 176, 191, ОСОБА_3 № 1).

Доказів виконання обов'язків за Договором фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21.05.2013 р. забезпеченим Договором поруки № UA128L-13-04S1 від 21.05.2013 р., на момент розгляду спору відповідач-2 не надав.

В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1, ч. 1, ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін можливе у разі істотного порушення умов договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 4 п. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець (позивач) має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом, а згідно зі статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Виходячи з положень, наведених в ст. 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема - для подальшого перебування у відповідача-1 майна, отриманого за спірним договором.

Пунктом 3.4.7 Загальних умов встановлено, що у разі дострокового розірвання або припинення Договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу відповідач-1 зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до Договору лізингу та Загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено Договором лізингу. Договір лізингу не обумовлює залишення предмету лізингу у відповідача при достроковому розірванні Договору лізингу.

Отже пунктом 3.4.7 Загальних умов передбачений обов'язок лізингоодержувача у разі припинення договору повернути предмет лізингу лізингодавцю, що відображує приписи п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" згідно яких у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України відносно орендованого майна, що застосовується до розглядуваних лізингових відносин в силу ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач-1 не викупив предмет лізингу, добровільно не повернув предмет лізингу, не сплачує лізингові платежі більше 6 місяців, загальна заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 3 582 379,60 грн., що є істотним порушенням умов Договору фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21.05.2013 р., та вимог чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, щодо наявності підстав для розірвання спірного Договору, та повернення предмет лізингу.

Щодо клопотання відповідача-1 (а.с. 247-248, ОСОБА_3 № 1) про застосування позовної давності до нарахування пені за прострочення виконання зобовязань за Договором фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21.05.2013 р., суд зазначає наступне.

Згідно абз. 1 п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Таким чином, обставини справи свідчать про те, що позов поданий до суду 28.09.2015 року до закінченню строку позовної давності для стягнення пені, тому клопотання відповідача-1 про застосування позовної давності є таким, що задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача-2, викладенні у відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими і безпідставними в силу вищевикладеного, оскільки грошові зобовязання забезпеченні порукою повинні виконуватись відповідачем-2 належними чином і у встановлені Договором поруки строки.

Розглянувши доводи відповідача-2 про призначення колегіального розгляду справи № 904/8617/15, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, виходячи з наступного.

Клопотання про призначення колегіального розгляду справи повинно бути обґрунтованим та мотивованим, повинні бути вказані конкретні обставини, що свідчать про складність конкретної справи або про складність певної категорії спору. Клопотання також повинно бути підтвердженим фактичними обставинами та ґрунтуватися на певних конкретних доказах.

Із поданого клопотання про призначення колегіального розгляду справи вбачається, що заявник не навів жодної конкретної обставини на підтвердження складності справи, не надав жодного доказу на підтвердження клопотання.

За наведених обставин, не вбачається наявність підстав для задоволення клопотання про колегіальний розгляд справи, оскільки клопотання позбавлене фактичного та правового обґрунтування.

В клопотанні відповідача-2 про призначення судової експертизи, щодо дослідження вчиненого підпису на Договорі поруки ОСОБА_3, суд вважає відмовити у звязку з безпідставністю та необґрунтованістю.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35607550) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд. 15, прим. 23 А, код ЄДРПОУ 35446685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 2 706 698,03 грн. (два мільйони сімсот шість тисяч шістсот девяносто вісім грн. 03 коп.) заборгованості за лізинговими платежами, 826 825,75 грн. (вісімсот двадцять шість тисяч вісімсот двадцять пять грн. 75 коп.) пені, 48 855,82 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот пятдесят пять грн. 82 коп.) 3 % річних, про що видати наказ.

Розірвати Договір фінансового лізингу № UA128L-13-04 від 21 травня 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35607550).

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35607550) передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер САТ0324DADFP01324, про що видати наказ.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГА ІНВЕСТГРУП" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35607550) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд. 15, прим. 23 А, код ЄДРПОУ 35446685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, код ЄДРПОУ 35431993) 56 171,70 грн. (пятдесят шість тисяч сто сімдесят одна грн. 70 коп.) судового збору, про що видати наказ.

В клопотанні про колегіальний розгляд справи відмовити.

В клопотанні про призначення судової експертизи відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_4 Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "17" березня 2016 р.