Рішення № 56611963, 18.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.16р. Справа № 904/11154/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 14-138 від 13.05.2014 року;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 87 юр від 30.12.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором № 13-396-ПР на купівлю - продаж природного газу від 31.01.2013р. щодо своєчасної оплати вартості обсягів газу у встановлений договором.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити, з посиланням на те, що строк остаточних розрахунків не настав, зважаючи на відсутність у відповідача належним чином оформлених актів приймання-передачі газу, а відтак позивачем неправомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Також відповідач зазначає, що розрахувався з позивачем в повному обсязі.

15.03.2016 року відповідачем подано клопотання про призначення судової експертизи.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.03.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі- Позивач, Продавець) та публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (далі - Відповідач, Покупець) уклали договір №13-396-ПР на купівлю-продаж природного газу (далі Договір), відповідно до умов якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013-2015 роках природний газ, а Покупець зобовязався прийняти і оплатити газ на умовах цього Договору (п.1.1. Договору з урахуванням додаткової угоди №8 від 12.12.2014 року).

Відповідно до пункту 2.1. договору, в редакції додаткової угоди № 11 від 27.03.2015, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 165 939,081 куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

У розділі 11 договору, в редакції додаткової угоди №15 від 19.06.2015 року, сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У відповідності до пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У пункті 3.4. договору сторони узгодили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.6.1. Договору, в редакції додаткової угоди №9 від 28,.04.2014 року, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

На виконання умов Договору Позивачем протягом січня- листопада 2013 року, лютого - березня 2014 року було передано, а Відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 323 038 754,92 грн.

Факт поставки природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи (а.с.61-73)

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений газ, непогашеною залишилась сума 0,01 грн.

Відповідач, в порядку ст.601 Цивільного кодексу України, направив на адресу Позивача заяву вих. №105/6-1 від 13.01.2014 про припинення зобовязань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якою повідомив Позивача про припинення зобовязань Відповідача, зокрема в сумі 12650,40 грн. по договору №13-396/ПР від 31.01.2013 шляхом зарахування зустрічних зобовязань Позивача перед Відповідачем по договорам №14/2030/11 від 30.09.2011 року, №9814/99/129451-РО від 29.02.2013 року, №13-121-РО від 04.01.2013 року.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 0,01грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 879 682,56 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13 935 477,97 грн.

Зважаючи на те, що позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних, оскільки останнім при розрахунку 3% річних було враховано дні оплати відповідачем заборгованості та нарахування інфляційних за кожний наступний місяць здійснено з урахуванням суми боргу, в яку вже включено інфляційні втрати за минулий місяць, господарським судом здійснено перерахунок вказаних нарахувань та встановлено, що сума 3% річних складає 2 284 376,05 грн. за загальний період нарахування з 20.02.2013 року по 27.11.2014 року розрахований за кожним актом окремо, сума інфляційних складає 13 316 250,35 грн. за загальний період з березня 2013 року по листопад 2014 року (тобто за заявлений період прострочення з січня 2013 року по березень 2014року).

Щодо посилання відповідача на ненастання строку остаточних розрахунків, зважаючи на відсутність у останнього належним чином оформлених актів приймання-передачі газу господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 213 Цивільного кодексу України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Так, частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказаний пункт договору узгоджується з вимогами ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, пунктом 6.1 договору №13-396-ПР (з урахуванням додаткової угоди №9 від 28.04.2014року), встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Дійсно, згідно з п.3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.6.1 цього договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів, чим спростовуються твердження відповідача про зворотне.

Отже пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання відповідного акту.

Слід зауважити, що умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 20-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу. Тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником.

Несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України №904/8409/14 від 02.06.2015 року.

Крім того, наявність заяви №105/6-1 від 13.01.2014 року про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних позовних вимог також свідчить про визнання з боку відповідача настання строку для розрахунків без отримання підписаного з двох сторін акту приймання - передачі газу та обізнаність відповідача про розмір заборгованості.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення експертизи, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»: Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача та призначення експертизи по справі, оскільки відповідачем не надано суду свого контррозрахунку та не обґрунтував неправильності розрахунку позивача з математичної точки зору, в той час як обґрунтування неправильності розрахунку, викладене відповідачем у клопотанні пов'язане із питанням тлумачення змісту пунктів договору. Тому вирішення поставленого питання не потребує спеціальних знань, а питання є по своїй суті правовим.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з присудженням до стягнення з відповідача 0,01 грн. основного боргу, 13 316 250,35 грн. інфляційних та 2 284 376,05 грн. 3% річних. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 0,01 грн. основного боргу, 13 316 250,35 грн. інфляційних, 2 284 376,05 грн. 3% річних та 169 503,85грн. судового збору.

В решті позовних вимог -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.03.2016

Суддя ОСОБА_3