Рішення № 56611900, 16.03.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 березня 2016 р. Справа № 902/1421/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

суддів Банаська О.О., Говор Н.Д.,

за участю:

секретаря судового засіданні Горейка М.В.,

представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 21.09.2013р., паспорт серії НОМЕР_3 виданий Хмельницьким МВ УМВС України в Хмельницькій області 29.12.2009р.;

ОСОБА_3, доручення №б/н від 04.11.2015р., паспорт серії НОМЕР_2 виданий Віньковецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 14.01.2009р.;

відповідача: ОСОБА_4, угода про надання правової допомоги №27-К від 24.11.2015р.;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5, закордонний паспорт серії НОМЕР_4 від 10.02.2012р.;

у відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Брацлав" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" (вул. Прибережна, буд. 46, с. Микитичі, Дубенський район, Рівненська область, 35646)

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (АДРЕСА_4, 21009)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, 58000) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_3)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав" (вул. Леніна, 124, смт. Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, 22870) та фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (21037, АДРЕСА_1)

про стягнення 53773 грн 37 коп., що еквівалентно 2445 дол. 53 центам США,

ВСТАНОВИВ :

товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" (позивач, перевізник) заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (експедитор, відповідач) про стягнення 81884 грн 02 коп., що еквівалентно станом на день подання позову до суду 3723 дол. 69 центам США.

Позовні вимоги мотивовано укладенням між товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 договору-заявки від 12.08.2014р., відповідно до якого позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом смт. Брацлав (Україна) - м. Павлоград (Казахстан), які останнім оплачено частково в сумі 2500 дол. США., внаслідок чого у нього виникла заборгованість по оплаті наданих йому послуг в розмірі 2400 дол. США.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.10.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1421/15 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвал суду від 10.11.2015р., 26.11.2015р. та 15.12.2015р. розгляд справи відкладався з об"єктивних причин: через неподання сторонами витребуваних доказів, необхідність залучення до участі у справі третіх осіб: ТДВ «Брацлав», ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_5 та витребування нових доказів по справі. Крім того, ухвалою від 26.11.2015р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 16.11.2015р., розцінену судом як заяву про зменшення позовних вимог в частинні стягнення 3% річних та заяву про відмову від позову в частинні стягнення інфляційних втрат. Таким чином, з огляду на вказане, у даній справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й розглядається спір, а саме: стягнення заборгованості в сумі 53777 грн 37 коп. (52776 грн основний борг + 1001 грн 37 коп.- 3% річних= 53777 грн 37 коп.), що еквівалентно станом на день подання позовної заяви (23.10.2015р.) 2445 дол. 53 центам США. При цьому судом враховано, що позивачем в прохальних частинах позовної заяви та заяві про уточнення позовних вимог від 16.11.2015р. допущено описку при зазначенні еквіваленту суми основного боргу прописом, зокрема, вказано еквівалент суми основного боргу прописом п'ятдесят одна тисяча триста тридцять шість , тоді як мало б бути вказано виходячи з підрахунків наведених позивачем та вказаного ним курсу долара, 52776 грн (п'ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 00 коп. Тому суд, розглядаючи справу, виходить саме із заявленої останнім суми заборгованості в розмірі 52776 грн, про що і не заперечується самим представником позивача.

Крім того, суд, розглядаючи справу, виходить із курсу долара (станом на 23.10.2015р.), вказаного позивачем у заяві про уточнення позовних вимог (21,99 грн), при цьому беручи до уваги, що офіційний курс долара (станом на 23.10.2015р.) становив 22,28 грн, однак враховуючи, що визначення ціни позову є правом позивача та за відсутності заяви останнього про вихід за межі позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України), суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог.

На підставі заяви судді Тварковського А.А. від 15.12.2015р. розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 15.12.2015р. шляхом автоматизованого розподілу для розгляду справи №902/1421/15 створено колегію у складі: головуючого судді Тварковського А.А., суддів: Білоуса В.В., Банаська О.О.

Ухвалою суду від 15.12.2015р. дану справу вказаною колегією суду прийнято до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ухвали суду від 12.01.2016р. відкладено слухання справи до 02.02.2016р. у зв"язку із необхідністю залучення до участі у справі в якості третьої особи ФОП ОСОБА_7, неподанням третіми особами витребуваних та необхідність витребування нових доказів по справі.

02.02.2016 р. розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Вінницької області за заявою головуючого судді від 02.02.2015 р. зі складу колегії суддів виведено суддю Білоуса В.В.., у зв'язку з перебуванням останнього на лікарняному, та сформовано автоматизованим розподілом колегію суддів у новому складі: головуючий суддя - Тварковський А.А., члени колегії - судді: Банасько О.О., Говор Н.Д.

Ухвалою суду від 02.02.2016р. справу №902/1421/15 зазначеною колегією суду прийнято до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Двічі ухвалами суду від 02.2016р. та 23.02.2016р. розгляд справи відкладався, у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів по справі та зважаючи на неявку в судове засідання ФОП ОСОБА_9 та третіх осіб ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, а також через не подання ними витребуваних доказів та необхідність витребування нових.

В судовому засіданні (16.03.2016р.) представники позивача заявлений позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.11.2015р., підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому та надані суду докази.

Натомість, представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву від 15.12.2015р. (вх. №06-52/12906/13 від 15.12.2015р.). Зокрема, останнім вказано, що наданий позивачем в підтвердження своїх вимог договір-заявка про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.08.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_9 ніколи не укладався, жодних правовідносин щодо перевезення вантажів між позивачем та відповідачем раніше не було і в теперішній час немає. Крім того, зазначає, що додані позивачем до позовної заяви трудовий договір від 29.03.2012р., договір на транспортне обслуговування №1 від 01.05.2014р., копія міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №001263 від 19.08.2014р. та копія декларації на товар №10101041/210814/002073 не доводять тієї обставини, що відповідач мав будь-які відносини з позивачем щодо транспортного перевезення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 у свої усних та письмових пояснення від 02.02.2016р. (вх. №06-52/920/16 від 02.02.2016.) заявлений товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" позов підтримав, зазначивши, що ним було здійснено перевезення вантажу по маршруту смт. Брацлав (Україна) - м. Павлоград (Казахстан). 16.08.2014р. ОСОБА_10 згідно договору-заявки від 12.08.20104р. провір частковий розрахунок за наданні послуги з перевезення вантажу, сплативши 50% вартості послуг перевезення в розмірі 2500 дол. США. нарочно готівкою. Вантаж був належним чином ОСОБА_5 доставлений до вантажоодержувача без затримок та розвантажений у місці прибуття, що підтверджується міжнародною транспортною накладною (CMR) №001263від 19.08.2014р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу. Після повернення в Україну вказану транспорту накладну відповідно до умов договору-заявки від 12.08.2014р. було передано ОСОБА_9, який в свою чергу запевнив ОСОБА_5 про здійснення розрахунку за наданні транспортні послуги на протязі 5-ти днів. Однак в зазначений строк, розрахунку за надані послуги ним здійснено не було. Неодноразові звернення до ОСОБА_9 з вимогою провести розрахунок за наданні послуги перевезення вантажу залишися безрезультатними, що й стало підставою для звернення ТОВ "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" з даним позовом до суду.

Будучи належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_7 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізична особа-підприємець ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, витребуваних ухвалою доказів не надали. Відтак їх процесуальна позиція щодо заявленого позову суду невідома.

Також в судове засідання не з'явилася третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з додатковою відповідальністю "Брацлав". При цьому у надісланих на адресу суду письмових поясненнях від 24.11.2015р., від 12.01.2016р. останнє зазначило, що ТДВ "Брацлав" не мало будь-яких господарських відносин та не укладало жодних договорів ні з ТОВ "Ес Ві Ві Лоджістік Груп", ні з ФОП ОСОБА_9 Також вказує, що послуги з перевезення вантажу по маршруту смт. Брацлав (Україна)- м. Павлоград (Казахстан) надав ФОП ОСОБА_7, що підтверджується актом передачі-приймання робіт від 25.08.2014р., який додано до письмових пояснень. Крім того, у даних поясненнях ТДВ "Брацлав" просить суд провести розгляд справи за його відсутності у зв"язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

З огляду на достатність у справі доказів для прийняття рішення, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності третіх осіб на підставі наявних у справі документів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5, оцінивши наявні у справі докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач в позовній заяві, 12.08.2014р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (експедитор, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" (перевізник, позивач) укладено договір-заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.08.2014р., відповідно до якого позивач зобов'язався надати послуги міжнародного перевезення вантажу на замовлення відповідача за маршрутом Брацлав (Україна) - Павлоград (Казахстан).

Умовами договору-заявки серед іншого визначено тип, вид (найменування) вантажу: обладнання; дату завантаження вантажу: 12.08.2014р. з 08:00 до 18:00; вантажовідправника: Брацлавський завод; вантажоотримувача: згідно CMR; адресу відвантаженя: м. Павлоград (Кахахстан); вартість перевезення, строк, порядок та форму оплати: 4900 дол. США, 50% при завантаженні та 50% на протязі 5-ти днів після надання оригіналу CMR.

Відповідно до умов договору-заявки, перевізник для здійснення перевезення вантажу надав автомобіль марки Мерседес НОМЕР_5, прицеп НОМЕР_6 та водія ОСОБА_5, який на момент виконання зазначено перевезення на підставі трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю від 29.03.2012р., виконував зазначене перевезення від ФОП ОСОБА_6, на підставі договору транспортного обслуговування №1 від 01.05.2014р.

На виконання умов договору-заявки, позивачем надано послуги з перевезення вантажу за маршрутом Брацлав (Україна) - Павлоград (Казахстан), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №001263 від 19.08.2014р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, копія якої долучена до матеріалів справи та декларацією на вантаж №10101041/210814/0002073 від 21.08.2014р.

Однак, як зазначає позивач, відповідач за надані йому послуги перевезення вантажу розрахувався частково, сплативши позивачу лише 50% вартості перевезення в сумі 2500 дол. США при завантажені вантажу, решту суми послуг в розмірі 2400 дол. США, яку мало бути сплачено протягом 5-ти днів з моменту надання оригінала CMR, ним не сплачено.

Як вказує позивач у позові, ТОВ "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" неодноразово зверталося до відповідача з усними вимогами оплати наданні йому послуги з перевезення вантажу, однак вказані вимоги ФОП ОСОБА_9 залишались без реагування, в зв'язку із чим позивач звернувся до відповідача з претензією №01/08-15 від 18.08.2015р. з вимогою оплатити суму заборгованості за наданні послуги перевезення, однак вказана претензія була повернута поштовим відділення на адресу позивача з відміткою "за закінчення терміну зберігання".

Відповідач проти доводів позивача щодо наявності заборгованості за надані послуги перевезення вантажу заперечував, зазначаючи, що наданий позивачем в підтвердження своїх вимог договір-заявка про перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.08.2014р., між товариством з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 ніколи не укладався, жодних правовідносин щодо перевезення вантажів між позивачем та відповідачем раніше не було і в теперішній час немає.

Поряд з цим в матеріалах справи містяться наданні товариством з додатковою відповідальністю "Брацлав" на виконання вимог суду докази щодо здійснення перевезення вантажу по маршруту смт. Брацлав (Україна)- м. Павлоград (Казахстан) ФОП ОСОБА_7 Зокрема акт передачі-приймання робіт від 25.08.2014р. щодо надання транспортних послуг по маршруту смт. Брацлав (Україна)- м. Павлоград (Казахстан), автомобілем Мерседес НОМЕР_5, НОМЕР_6 та платіжні доручення про оплату ТДВ «Брацлав» наданих послуг з перевезення вантажу.

Крім того, з письмових пояснень третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 від 02.02.2016р. (вх. №06-52/920/16 від 02.02.2016.) слідує, що ним було здійснено перевезення вантажу по маршруту смт. Брацлав (Україна) - м. Павлоград (Казахстан), послуги за здійснення якого 16.08.2014р. ОСОБА_10 частково оплачено в сумі 2500 дол. США. Вантаж був належним чином доставлений до вантажоодержувача без затримок та ОСОБА_5 розвантажений, що підтверджується міжнародною транспортною накладною (CMR) №001263від 19.08.2014р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу. Після повернення в Україну вказану транспорту накладну відповідно до умов договору-заявки від 12.08.2014р. було передано ОСОБА_9, який в свою чергу запевнив ОСОБА_5 про здійснення розрахунку за наданні транспортні послуги на протязі 5-ти днів. Однак в зазначений строк розрахунку за наданні послуги ним здійснено не було. Неодноразові звернення до ОСОБА_9 з вимогою провести розрахунок за наданні послуги перевезення вантажу залишися безрезультатними, що й стало підставою для звернення ТОВ "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" з даним позовом до суду.

У свою чергу господарські операції між учасниками процесу по податковій звітності відслідкувати не вдалося, оскільки відповідач та треті особи, окрім ТДВ "Брацлав" не є платниками ПДВ.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідачів та наданих у справу доказів, суд виходив із наступного.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Разом з тим, згідно із п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Надані в матеріалах справи договір-заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.08.2014р., міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №001263 від 19.08.2014р., декларація на вантаж №10101041/210814/0002073 від 21.08.2014р. свідчать про те, що спір між сторонами у справі виник з договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом, при цьому сторони перебували між собою у транспортно-експедиторських відносинах.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Різновидом договорів про надання послуг є договір транспортного експедирування, за яким, виходячи з приписів частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006.

Статтею 1 Конвенції передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі статтею 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною статті 5 Конвенції встановлено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Згідно з частиною 1 статті 31 Конвенції в усіх судових провадженнях, які виникають у зв'язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: а) .відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства та встановлених обставин справи свідчить про те, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.08.2014р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №001263 від 19.08.2014р. з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та декларацією на товар №10101041/210814/0002073 від 21.08.2014р.

Доводи відповідача щодо відсутності з позивачем жодних правовідносин з перевезення вантажу вказаного у міжнародній транспортній накладній спростовуються встановленим обставинами справи, зокрема актом передачі-приймання робіт від 25.08.2014р. підписаним між замовником послуг (вантажовідправником) ТДВ «Брацлав» та виконавцем послуг ФОП ОСОБА_7, зі змісту якого слідує надання транспортних послуг по маршруту смт. Брацлав (Україна)- м. Павлоград (Казахстан), автомобілем Мерседес НОМЕР_5, НОМЕР_6, марка та номерний знак кузова та причепа якого відповідають автомобілю, що значиться в міжнародній товарно-транспортній накладні (CMR) та декларації на товар №10101041/210814/0002073 від 21.08.2014р.

Таким, чином аналіз вищевказаного, дає підстави стверджувати, що правовідносинам між позивачем та відповідачем щодо перевезення вантажу передували правовідносини між ТДВ «Брацлав» та ФОП ОСОБА_7, який виступав перевізником перед ТДВ «Брацлав».

Правовідносини, що склалися в ході перевезення вантажу схематично можна відобразити наступним чином: ТДВ (ВАТ «Брацлав», завод, вантажовідправник) - ФОП ОСОБА_7 (перевізник по відношенню до заводу) - ФОП ОСОБА_9 (експедитор) - ТОВ "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" (перевізник, експедитор по відношенню до ФОП ОСОБА_7) - ФОП ОСОБА_6, водій ОСОБА_5 (перевізник по відношенню до ТОВ "Ес Ві Ві Лоджістік Груп") - ТОВ «Бел Юг» (одержувач вантажу) - м. Павлоград (Казахстан, розвантаження вантажу).

Доводи відповідача також підтверджуються письмовими пояснення ОСОБА_5, який виступав у правовідносинах, що склалися між сторонами в якості водія, який здійснював перевезення вантажу, і який відповідно до умов трудового договору від 29.03.2012р. перебував з ФОП ОСОБА_6 у трудових відносинах.

А тому доведеним є факт надання послуг позивачем згідно договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 12.08.2014р., а відтак вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 52776 грн заборгованості за наданні послуги з перевезення вантажу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом взято до уваги той факт, що виходячи зі змісту договору- заявки від 12.08.2014р. ФОП ОСОБА_11 зобов'язаний провести оплату наданих йому послуг на потязі 5 днів з моменту передачі йому накладної (CMR), однак в матеріалах справи відсутні докази передачі вказаної накладної, а тому суд при винесенні рішення у справі, виходить і з того, що вказаний строк настав в будь-якому випадку після 25.08.2014р., оскільки цього ж дня між ТДВ «Брацлав» та ФОП ОСОБА_7 підписано акт передачі-приймання робіт щодо перевезення вантажу до м. Павлоград (Казахстан), а тому цілком логічно, що вказаний акт складався за наявності переданої ФОП ОСОБА_9 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), тобто за результатами уже здійсненого перевезення. Відтак строк оплати настав, тому і настало прострочення боржника.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.11.2015р., 1001 грн 37 коп. - 3% річних.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 25.09.2014р. по 23.10.2015р. є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН" правильності розрахунку 3% річних судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Разом з тим, відносно вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача 27407 грн 63 коп. інфляційних втрат суд зазначає, що заявою про уточнення позовних вимог від 16.11.2015р. позивач відмовився від позову в цій частині.

Ознайомившись з заявою позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення інфляційних втрат не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому вказана відмова підлягає прийняттю судом на підставі положень ст.22 ГПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відтак, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що провадження по справі в частинні стягнення 27407 грн 63 коп. інфляційних втрат підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1ст 80 ГПК України.

Як визначає ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34,43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом ст.33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 (АДРЕСА_4, 21009, ідент. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Ві Ві Лоджістік Груп" (вул. Прибережна, буд. 46, с. Микитичі, Дубенський район, Рівненська область, 35646, код ЄДРПОУ 37058208) 52776 грн основного боргу, що еквівалентно станом (23.10.2015р.) 2400 дол. США., 1001 грн 37 коп.- 3% річних та 806 грн 66 коп. витрат зі сплати судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 27407 грн 63 коп. інфляційних втрат припинити відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 та третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариству з додатковою відповідальністю "Брацлав" та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7.

Повне рішення складено 21 березня 2016 р.

Головуючий суддя Тварковський А.А.

судді: Банасько О.О.

Говор Н.Д.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТДВ "Брацлав" (вул. Леніна, 124, смт. Брацлав, Немирівський район, Вінницька область, 22870)

3- фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, 58000)

3 - фізична особа-підприємець ОСОБА_7 (21037, АДРЕСА_1)