Рішення № 56611582, 17.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/3353/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк Є.І.

справа №753/16785/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ «Міський комерційний банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 8015,72 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у трудових відносинах, 27 січня 2015 року відповідача звільнено у зв»язку із скороченням штату та на підставі ст.44 КЗПп України йому було виплачено 8015,72 грн. вихідної допомоги.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 06 березня 2015 року звільнення визнано незаконним та відповідача поновлено на роботі.

Посилаючись на викладене, позивач вважає, що оскільки відпала підстава, на якій відповідачу були виплачені 8015,72 грн., то останній зобов»язаний повернути зазначену суму відповідно до ст.1212 ЦК України.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Міський комерційний банк» 8015,72 грн. та 243,60 грн. судових витрат на користь держави.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на невідповідність фактичним обставинам висновків суду першої інстанції (щодо отримання вимоги про повернення коштів) та на порушення норм матеріального права, а саме неправильне застосування до правовідносин сторін ст.1215 ЦК України.

В судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте повністю зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, на підставі Наказу №52-П від 26 січня 2015 року уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Міський комерційний банк», звільнено ОСОБА_2 з 27 січня 2015 року із виплатою компенсації за невикористані відпустки та виплатою вихідної допомоги.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 06 березня 2015 року звільнення визнано незаконним, ОСОБА_2 поновлено на роботі та стягнуто з ПАТ «Міський комерційний банк» 9448,04 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 06 березня 2015 року ОСОБА_2 поновлено на посаді.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відпала правова підстава на якій відповідачу були виплачені 8015,72 грн., то останній зобов»язаний повернути зазначену суму у відповідності до вимог ст.1212 ЦК України.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вихідна допомога - це грошова виплата, яка проводиться у встановлених законом випадках на користь працівника, що вивільняється, та має на меті забезпечити засобами для існування до моменту послідуючого працевлаштування або отримання допомоги по безробіттю. Грошові кошти, виплачені як вихідна допомога, переходять у власність звільненого працівника.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, законом установлюється обов»язок набувача повернути набуте майно, якщо:

1) набуття майна за рахунок іншої особи відбулось без достатньої правової підстави;

2) підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В свою чергу, відповідно до ст.1215 ЦК України, яка наводить перелік виключень обставин для повернення набутого майна, не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 22 січня 2014 р. у справі №6-151цс13 викладено правову позицію та роз»яснено, що згідно зі ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз.2 ч.1 ст.1215 зазначеного Кодексу, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Правовий аналіз ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, зміст цитованого вище правового висновку Верховного Суду України, дає підстави стверджувати про те, що у разі виплати особі без необхідності чи без правової підстави грошової допомоги або якщо відпала підстава для такої виплати, то платнику ці кошти поверненню не підлягають, крім випадків наявності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презумуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Вирішуючи спір, судом першої інстанції вказаних вимог закону не враховано та залишено поза увагою факт не надання позивачем доказів про вчинення відповідачем зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати суми грошової допомоги, або рахункової помилки з боку особи, яка провела виплату.

Відповідно до ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 305, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м.Києва від 30 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов