Рішення № 56611572, 14.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Лознян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3, про поділ майна подружжя -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду з позовною заявою про поділ майна подружжя, яке було придбане за час перебування з ОСОБА_2 у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя.

В свою чергу, в січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя (з урахуванням уточнених позовних вимог).

ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, а саме: визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 посилаючись на те, що спірна квартира є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки була придбана в 1999 році під час перебування ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити, оскільки вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Унікальний номер справи: 754/18039/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3728/2016Головуючий у суді першої інстанції:Галась І.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.ОСОБА_2 та її представник неодноразово уточнювали вимоги зустрічного позову, просили відступити від засад рівності часток подружжя при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності, та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 516294,17грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 63000 грн., що складає 1/2 частину вартості автомобіля «Chevrolet Lacetti» 2007року випуску, д/н НОМЕР_4, який був відчужений ОСОБА_1 третій особі - ОСОБА_3 без особистої волі ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 24992 грн. 50 коп., що складає 1/2 частину вартості автомобіля «Subaru Leone» 1986 року випуску, д/н НОМЕР_2, так як він був придбаний у період перебування позивача та відповідача у зареєстрованому шлюбі та перебуває фактично у володінні ОСОБА_1 В обґрунтування вказаних вимог зазначила, що ОСОБА_2 самостійно матеріально забезпечує спільного із ОСОБА_1 сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з дитинства має шлункове захворювання, потребує особливого харчування, догляду та періодичного санаторно-курортного лікування. Окрім того вказала, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів, а відтак вважає за можливе відступити від засад рівності часток подружжя у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково та в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 визанано право власності на 2/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 63000 грн. як компенсації вартості 1/2 частини вартості автомобіля «Chevrolet Lacetti» 2007року випуску, д/н НОМЕР_4, який був відчужений ОСОБА_1 третій особі - ОСОБА_3 без особистої волі ОСОБА_2 у період перебування з нею у зареєстрованому шлюбі.

Окрім того, з ОСОБА_2 було стягнено на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2192 грн. 40 коп., а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнено судовий збір у розмірі 2822 грн. 40 коп.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Деснянського районного суду позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 просив відмовити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача відшкодування судових витрат.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.

Вважає, що при його ухваленні судом було неповно з'ясовано обставини що мають значення у вирішенні справи, зокрема відповідачем по первісному позову не було надано належних доказів про наявність заборгованості у ОСОБА_1 по сплаті аліментів, та не було доведено факту ухилення від сплати аліментів.

Наголошує, що судом першої інстанції не встановлені фактичні обставини того, коли і за яких обставин було відчужено автомобіль «Chevrolet Lacetti» 2007 року випуску д/н НОМЕР_3, а ОСОБА_2 не надано суду належних доказів отримання ОСОБА_1 грошових коштів від відчуження автомобіля.

Вказує, що судом першої інстанції не було викликано та допитано ОСОБА_3 щодо обставин придбання автомобіля «Chevrolet Lacetti» 2007 року випуску д/н НОМЕР_3 та його вартості.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.07.1996 року по 10.12.2014року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також судом першої інстанції встановлено, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка була оформлена на ім'я ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 09.09.1999 року. За період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбано автомобіль «Subaru Leone», 1986року випуску, д/н НОМЕР_2, який був зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 та автомобіль «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, д/н НОМЕР_4, який був придбаний за кредитні кошти на підставі кредитного договору між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_1 не бере участь у вихованні сина ОСОБА_4 та його матеріальному утриманні, має заборгованість по сплаті аліментів. Окрім того, дитина потребує особливого догляду, харчування та періодичного санаторно-курортного лікування.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд відповідно до ч. 2, 3 ст. 70 Сімейного кодексу України в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Враховуючи дані обставини та положення ч.ч.2, 3 ст. 70 СК України, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про збільшення частки ОСОБА_2 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, оскільки з нею проживає неповнолітня дитина, яка потребує особистого догляду, а відповідач ОСОБА_1 не приймає участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не були встановлені фактичні обставини того, коли і за яких обставин було відчужено автомобіль «Chevrolet Lacetti» 2007 року випуску д/н НОМЕР_3, а ОСОБА_2 не надано суду належних доказів отримання ОСОБА_1 грошових коштів від відчуження автомобіля варто зазначити наступне.

В матеріалах справи міститься витяг з кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100030002221, відповідно до якого 24.11.2014 року ОСОБА_1 під час розірвання шлюбу з ОСОБА_2, без судового рішення щодо розподілу майна, шахрайським шляхом заволодів автомобілем «Chevrolet Lacetti» 2007 року випуску д/н НОМЕР_3, який був придбаний ОСОБА_2 у кредит під час сумісного проживання, та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши матеріального збитку у великих розмірах на суму 200 тис. грн.

Окрім цього, в рамках даного кримінального провадження Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром було проведено почеркознавчу експертизу підпису ОСОБА_2 в довіреності серії ВРВ №139782 від 24.11.2014 року, на підставі якої ОСОБА_1 було відчужено автомобілем «Chevrolet Lacetti» 2007 року випуску д/н НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3

Відповідно до висновку експерта №603 від 04.07.2015 року, встановлено, що в графі «підпис» вищезазначеної довіреності підпис виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Також в матеріалах справи міститься висновок Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про вартість автомобіля «Chevrolet Lacetti» №171 від 13.05.2015 року, відповідно до якого дійсна вартість даного автомобіля становить 121618,92 грн.

Таким чином, доведеною є та обставина, що відчуження автомобіля «Chevrolet Lacetti» 2007 року випуску д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 відбувалося без згоди ОСОБА_2, а отже висновок суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 63000 гривень у відшкодування Ѕ вартості автомобіля є вірним.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, яке подружжя придбало у шлюбі, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав через поважну причину (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що будь-яка річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, майно, яке набуте в шлюбі вважається таким, що належить подружжю, у зв'язку з цим речі, набуті за час шлюбу, автоматично підпадають під режим спільного майна подружжя.

Згідно п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включає загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого на час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч.1 та ч.4 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір подружжя укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язок для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 6, ч.1 ст. 65 СК України.

Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що за таких обставин підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: