Ухвала суду № 56611534, 24.02.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-кп/796/646/2016 Головуючий у першій інстанції Щасна Т.В.

Категорія КК: ч. 2 ст. 258-5 Доповідач Корнієнко Т.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Корнієнко Т.Ю.,

суддів - Новова С.О., Мосьондза І.А.,

секретаря судового засідання - Цибульника М.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Рибизанта Т.Л.,

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №22015210000000021 за апеляційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області Антюка І.П. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луганськ, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Луганськ, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, а проживає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого;

які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 рокузатверджено угоду від 25 грудня 2015 року про визнання винуватості, укладену між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Тернопільської області Штурмою Н.В. та обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3

ОСОБА_2 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 258-5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 20 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 гривень на користь держави з позбавленням права обіймати посади або займатися певною діяльністю на строк 3 /три/ роки з конфіскацією майна;

ОСОБА_3 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 258-5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 20 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 000 гривень на користь держави з позбавленням права обіймати посади або займатися певною діяльністю на строк 3 /три/ роки з конфіскацією майна.

Постановлено стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_2 витрати за проведення комплексної судово-почеркознавчої та ТЕД експертизи в розмірі 2764 гривні 80 копійок на користь держави.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачуються у фінансуванні тероризму, тобто в діях, вчинених з метою фінансового та матеріального забезпечення терористичної організації, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з наступних обставин.

Так, у квітні 2014 року в м. Луганську створено стійке ієрархічне об'єднання «Луганська народна республіка», яка у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією. Учасники «ЛНР» на території України вчиняють акти тероризму, вбивства громадян, захопленняадміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інші тяжкі, особливо тяжкі злочини.

Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення і діяльності «ЛНР» на тимчасово окупованій території Луганської області.

Зазначена терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного і силового блоків, а також розподіл функції між її учасниками, на яких покладені обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.

На початку лютого 2015 року громадянин України ОСОБА_2 у м. Луганську, усвідомлюючи, що «ЛНР» вчиняє терористичні акти на території України, веде протистояння правоохоронним органам і Збройним Силам України, спрямовані на зміну меж території та державного кордону в незаконний спосіб, вирішив фінансово та матеріально забезпечувати злочинну діяльність вказаної терористичної організації.

Для досягнення злочинного задуму та з метою особистого збагачення ОСОБА_2 вступив у злочинну змову з мешканцями м. Луганська ОСОБА_9 і м. Києва ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами.

У лютому 2015 року, ОСОБА_2, знаючи про дефіцит готівки на фінансовому ринку тимчасово окупованої території Луганської області, відсутність банківських установ України та проблеми із забезпеченням учасників терористичної організації необхідними готівковими коштами, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими особами, умисно створив на території м. Луганська фінансову установу терористичної організації «ЛНР» під назвою «Перший фінансовий центр», який розпочав свою незаконну діяльність 02 березня 2015 року за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 54, а у липні 2015 року його перейменовано у «Перший комерційний центр».

При цьому, ОСОБА_2, спільно з ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, з метою створення уявного фінансового добробуту і стабільності на тимчасово підконтрольній терористичній організації «ЛНР» території та для власного збагачення, організував роботу «Першого комерційного центру» під видом компанії по наданню фінансових послуг: видачі учасникам терористичної організації «ЛНР» готівки в українській і російській валютах з їх банківських рахунків, виплати переказів з території Росії та України, зарахування грошових коштів на поточні рахунки, обміну валют, поповнення мобільних телефонів, з утриманням прибуткових відсотків за надані послуги.

Для забезпечення підтримки населенням окупованих територій діяльності терористичної організації «ЛНР», а також з власних корисливих мотивів ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, створив злочинну схему з видачі готівки клієнтам центру, в тому числі учасникам терористичної організації «ЛНР». При зверненні в центр клієнтам видавалася готівка, а кошти з їх рахунків перераховувалися на рахунки працівників центру, а в кінці кожного робочого дня концентрувалися на банківських рахунках ОСОБА_9, звідки спрямовувалися співучасникам злочинної діяльності за межі території проведення антитерористичної операції, зокрема, мешканцю м. Києва ОСОБА_3

Після цього, ОСОБА_3 та інші невстановлені особи здійснювали зняття готівки, організовували її доставку у м. Луганськ, видачу ОСОБА_2 і ОСОБА_9 для забезпечення подальшої незаконної роботи «Першого комерційного центру» і фінансування терористичної діяльності «ЛНР».

У березні - вересні 2015 року ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, організував відкриття і забезпечив діяльність 22-х відділень «Першого комерційного центру» на тимчасово окупованій території Луганської області в містах Луганську, Алчевську, Стаханову, Молодогвардійську, Красному Лучі, Ровеньках, Лутугіному, Свердловську та селищі Ювілейному.

Так, ОСОБА_2, для досягнення спільного злочинного результату, здійснював пошук, оренду відповідних приміщень, закупівлю офісної техніки та меблів, підбір, навчання, розподіл посад і контроль роботи персоналу в кількості близько 250 чоловік, забезпечення їх банківськими рахунками, відкритими у ПАТ КБ «ПриватБанк», доступом до мережі Інтернет, налагоджував зв'язок між керівниками і персоналом, аналізував роботу відділень центру, узагальнював інформацію щодо клієнтів, обігу коштів, і проводив звірку, наданих ОСОБА_3 та ОСОБА_9 фінансових звітів, про перерахування та обготівкування коштів, а також особисто одержував у АДРЕСА_4, від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_30 готівку, передану ОСОБА_3 для злочинної діяльності центру, і доставляв її у відділення установи для видачі клієнтам, в тому числі членам «ЛНР».

Також ОСОБА_2, для забезпечення стабільної діяльності центру, одержання надприбутків, залучення нових клієнтів, в тому числі з числа учасників терористичної організації «ЛНР», організував виготовлення і розповсюдження реклами «Першого комерційного центру» в друкованих засобах масової інформації, радіо, телебаченні, мережі Інтернет, на рекламних щитах та іншим чином на вулицях тимчасово окупованої території Луганської області.

Окрім цього, з метою захоплення ринку надання фінансових послуг так званої «ЛНР», ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, створив в соціальних мережах «Однокласники», «ВКонтакте», «Facebook» групи «Першого комерційного центру», де розповсюджував інформацію щодо діяльності центру, а також організував виготовлення і розповсюдження пластикових карток центру, як фінансової установи «ЛНР».

У вказаний період ОСОБА_2, діючи у злочинній змові з ОСОБА_9 та іншими особами, забезпечував сплату центром коштів так званими правоохоронним та контролюючим органам «ЛНР», пенсійному фонду «Луганської народної республіки», і надання матеріальної допомоги за безперешкодну діяльність, створеної ними незаконної фінансової установи. Зокрема, щомісяця фінансовому регулятору «ЛНР» - «Росфінгруп» вони сплачували грошові кошти в сумі 8 800 доларів США, що еквівалентно 191 224 грн. (станом на 23.09.2015 по курсу НБУ) та 400 грн. в так званий пенсійний фонд «ЛНР» за кожного співробітника «Першого комерційного центру», а також 05.08.2015 передали представникам так званої фінансової поліції «ЛНР» 38 000 грн. Крім того у серпні 2015 року, усвідомлюючи, що грошові кошти будуть витрачені на забезпечення терористичної діяльності, ОСОБА_9, за попередньою змовою з ОСОБА_2, передав представникам так званих прокуратури та міністерства внутрішніх справ «ЛНР» грошові кошти в сумі 5 000 доларів США і 2 тони бензину.

З метою фінансового і матеріального забезпечення функціонування терористичної організації, усунення перешкод для злочинної діяльності «ЛНР», її збройного протистояння діям української влади, ОСОБА_2. при зверненні в центр учасників військових формувань терористичної організації «ЛНР» умисно надавав їм знижки за надані «Першим комерційним центром» послуги з обготівкування коштів.

Так, 15 вересня 2015 року о 12 год. 27 хв. та 23 вересня 2015 року о 09 год. 58 хв. під час проведення контролю за вчиненням злочину ОСОБА_2 по телефону НОМЕР_1 гарантував особам, які представилися ополченцями «ЛНР», обготівкування їх коштів зі знижкою за 2,5%, а не за 5%, як для всіх інших клієнтів.

У ході тривалої злочинної діяльності ОСОБА_2, постійно надавав вказівки підлеглим працівникам щодо переказів грошових коштів, з використанням платіжних систем Ірау, EasyPay, Portmone, LiqPay, з карток клієнтів центру на банківські рахунки працівників «Першого комерційного центру», а далі - на платіжні картки, відкриті на ім'я ОСОБА_9 у ПАТКБ «Приватбанк» НОМЕР_2, НОМЕР_3. Для досягнення спільного злочинного результату ОСОБА_9 перераховував гроші ОСОБА_3 у м. Київ та іншим невстановленим особам.

У свою чергу ОСОБА_3, виконуючи роль у фінансуванні терористичної організації «ЛНР», у період з 9 березня до 25 вересня 2015 року через мережу банкоматів м. Києва зняв готівкою кошти в сумі 12 857 270 грн., надіслані ОСОБА_2, ОСОБА_9 та іншими невстановленими представниками «Першого комерційного центру» на його рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк»: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, та банківські картки НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, емітовані на ім'я його дружини ОСОБА_11 і тещі ОСОБА_12

При цьому, ОСОБА_3, з корисливих мотивів у розмірі 1,5% від одержаної суми, провів зняття, частковий обмін даних коштів на російські рублі, долари США, організовував доставку готівки у м. Луганськ кур'єрами і маршрутними автобусами та видачу її ОСОБА_2, ОСОБА_9 для забезпечення незаконної діяльності «Першого комерційного центру» і фінансування терористичної діяльності «ЛНР» та її так званих військових, контролюючих і правоохоронних органів.

Всього з 02 березня до 23 вересня 2015 року, ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами, видав клієнтам центру, в тому числі, учасникам терористичної організації «ЛНР» ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та іншим, готівкові кошти на суму 69 956 320 грн., чим фінансово і матеріально забезпечив функціонування терористичної організації «ЛНР» та її членів.

У квітні 2014 року в м. Луганську створено стійке ієрархічне об'єднання «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), яка у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією. Учасники «ЛНР» на території України вчиняють акти тероризму, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування та інші тяжкі, особливо тяжкі злочини.

Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення і діяльності «ЛНР» на тимчасово окупованій території Луганської області.

Зазначена терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного і силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.

У лютому 2015 року громадянин України ОСОБА_3, усвідомлюючи, що «ЛНР» вчиняє терористичні акти на території України, веде збройне протистояння правоохоронним органам і Збройним Силам України, спрямовані на зміну меж території та державного кордону в незаконний спосіб, вирішив фінансово і матеріально забезпечувати злочинну діяльність вказаної терористичної організації.

Для досягнення злочинного задуму та з метою особистого збагачення ОСОБА_3 вступив у злочинну змову з мешканцями м. Луганська ОСОБА_9, ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами.

При цьому, ОСОБА_3 був обізнаний в тому, що ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, у лютому 2015 року через дефіцит готівки на фінансовому ринку тимчасово окупованої території Луганської області, відсутність банківських установ України та проблеми із забезпеченням учасників терористичної організації «ЛНР» необхідними готівковими коштами, умисно створили на території м. Луганська фінансову установу терористичної організації «ЛНР» під назвою «Перший фінансовий центр», який розпочав свою незаконну діяльність на початку березня 2015 року, а у липні 2015 року його перейменовано у «Перший комерційний центр».

Діючи у злочинній змові з ОСОБА_3, з метою створення уявного фінансового добробуту і стабільності на тимчасово підконтрольній терористичній організації «ЛНР» території та для власного збагачення, ОСОБА_9 і ОСОБА_2 спільно з іншими невстановленими особами, організували роботу «Першого комерційного центру» під видом компанії по наданню фінансових послуг: видачі учасникам терористичної організації «ЛНР» готівки в українській і російській валютах з їх банківських рахунків, виплати переказів з території Росії та України, зарахування грошових коштів на поточні рахунки, обміну валют, поповнення мобільних телефонів, з утриманням прибуткових відсотків за надані послуги.

Крім того у березні-вересні 2015 року ОСОБА_9, який діяв у злочинній змові з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, забезпечував сплату центром коштів так званим правоохоронним та контролюючим органами терористичної організації «Луганська народна республіка», пенсійному фонду «ЛНР», і надання їм матеріальної допомоги за безперешкодну діяльність створеної ними незаконної фінансової установи.

Починаючи з березня 2015 року ОСОБА_3, перебуваючи у м. Києві, для забезпечення підтримки населенням окупованих територій діяльності терористичної організації «ЛНР», а також з власних корисливих мотивів, взяв безпосередню участь у реалізації злочинної схеми ОСОБА_9, ОСОБА_2 та інших невстановлених осіб з видачі готівки клієнтам центру, в тому числі учасникам терористичної організації «ЛНР».

Злочинний задум ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 полягав у тому, що при зверненні в «Перший комерційний центр» м. Луганська клієнтам із коштами на рахунках видавалася готівка, а кошти з рахунків перераховувалися на рахунки працівників центру, в кінці кожного дня концентрувалися на банківських рахунках ОСОБА_9 у ПАТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 і НОМЕР_3, звідки спрямовувалися ОСОБА_3 та іншим невстановленим співучасникам злочинної діяльності.

Після цього, ОСОБА_3 умисно, виконуючи свою роль у злочинній змові, у м. Києві, по телефону давав вказівки ОСОБА_9 щодо перерахунку коштів на визначені ним банківські картки, здійснював зняття готівки, організовував її доставку в м.Луганську та видачу ОСОБА_2, ОСОБА_9 для забезпечення подальшої незаконної роботи «Першого комерційного центру» і фінансування терористичної діяльності «ЛНР».

В свою чергу ОСОБА_9 і ОСОБА_2, з метою фінансового і матеріального забезпечення функціонування терористичної організації, усунення перешкод для злочинної діяльності «ЛНР», її збройного протистояння діям української влади, при зверненні в центр учасників військових формувань терористичної організації «ЛНР» надавали їм знижки під час видачі «Першим комерційним центром» з їх карток готівки, отриманої від ОСОБА_3

У період з 9 березня до 25 вересня 2015 року ОСОБА_3, виконуючи свою злочинну роль у фінансуванні терористичної організації «ЛНР», умисно через мережу банкоматів і банків м. Києва зняв готівкою кошти в сумі 12 857 270 грн., надіслані ОСОБА_9, ОСОБА_2 та іншими невстановленими представниками «Першого комерційного центру» на його рахунки у ПАТКБ «ПриватБанк»: НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, та банківські картки НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, емітовані на ім'я дружини ОСОБА_3 ОСОБА_11 і його тещі ОСОБА_12

Крім цього, у вказаний період ОСОБА_3, діючи умисно у злочинній змові з ОСОБА_9, ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, для приховування від правоохоронних органів вчинення фінансування тероризму та ухилення від кримінальної відповідальності, з використанням власного мобільного телефону, надавав вказівки ОСОБА_9 та спрямував кошти, одержані з карток клієнтів «Першого комерційного центру», не тільки на власні картки, але й на підконтрольні йому картки, емітовані у ПАТ КБ «ПриватБанк» на інших осіб, в тому числі:

23.06., 11, 18.07.2015 № НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_20 200 000 грн., 140 000 грн., 200 000 грн., відповідно,

09.07.2015 №№ НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, на ім'я ОСОБА_21 600 000 грн.,

10, 14, 16, 17, 18, 23.07.2015 № НОМЕР_17 на ім'я ОСОБА_22 300 000 грн., 100 000 грн., 100 000 грн., 155 000 грн., 150 000 грн., 180 000 грн., відповідно,

10.07.2015 № НОМЕР_18 на ім'я ОСОБА_23 300 000 грн.,

11.07.2015 № НОМЕР_19 на ім'я ОСОБА_24 140 000 грн.,

16 та 17.07.2015 № НОМЕР_20 на ім'я ОСОБА_25 по 100 000 грн.

При цьому, ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів у розмірі 1,5% від одержаної суми, провів та організував зняття, частковий обмін даних коштів на російські рублі, долари США, а також організував доставку готівки у м. Луганськ кур'єрами і маршрутними автобусами та видачу її ОСОБА_2, ОСОБА_9 для забезпечення незаконної діяльності «Першого комерційного центру» і фінансування терористичної діяльності «ЛНР» та її так званих військових, контролюючих і правоохоронних органів.

Так, у березні-вересні 2015 року ОСОБА_3, перебуваючи у м. Києві, після надходження коштів на його рахунки, з власного телефону систематично надавав вказівки невстановленій особі на ім'я ОСОБА_30 у АДРЕСА_4, на видачу готівки для «Першого комерційного центру», яку після цього одержував ОСОБА_2 та інші особи у м. Луганську для злочинної діяльності центру.

Протягом вказаного періоду ОСОБА_3, для доведення спільного з ОСОБА_9, ОСОБА_2 та іншими особами злочинного задуму до кінця, готував і щомісяця направляв ОСОБА_9 звіти щодо одержаних від «Першого комерційного центру» коштів та сум виданої їм готівки для незаконної діяльності центру з фінансування тероризму.

Всього з 02 березня до 23 вересня 2015 року, ОСОБА_3, який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_2 та іншими невстановленими особами, забезпечив видачу клієнтам центру, в тому числі, учасникам терористичної організації «ЛНР» ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та іншим, готівкових коштів на суму 69 956 320 грн., чим фінансово і матеріально забезпечив функціонування терористичної організації «ЛНР» та її членів.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Тернопільської області Антюк І.П. просить скасувати вирок та направити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до суду першої інстанції для розгляду в загальному порядку у зв'язку з тим, що затверджена угода укладена з порушенням закону.

Так, укладаючи із обвинуваченими угоди про визнання винуватості прокурор Штурма Н.В. не врахувала характеру і тяжкості обвинувачення та попередньо не узгодила з керівником органу прокуратури укладення угод, чим порушила вимоги ст.65 КК України, п. 2 ч. 1 ст.470 КПК України і п.19.1. наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» № 4гн-2012 від 19.12.2012 року. Внаслідок чого обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 призначені покарання, які явно не відповідають тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам обвинувачених.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, який має надзвичайний ступінь суспільної небезпеки, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років. Однак, вказане залишилося поза увагою процесуального керівника Штурми Н.В. та при укладенні нею угод з обвинуваченими застосовано ст.69 КК України, що не відповідає інтересам суспільства.

На апеляційну скаргу захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_26, подали заперечення, в яких, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, вказує на безпідставність поданої прокурором апеляційної скарги.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, апеляційні скарги подані не були.

Розглядаючи провадження в межах апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, доводи обвинувачених та захисників про обґрунтованість судового рішення, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із положеннями ст.ст.468, ч.4 ст. 474 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між інших обставин суд повинен з'ясувати чи цілком обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.

При цьому судовий розгляд у такому порядку відповідно до положень ст.473 КПК України передбачає обмеження, а саме: для прокурора - права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст.394, 424 КПК України, а для підозрюваного чи обвинуваченого також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим п.1 ч.4 ст.474 КПК України.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, яка подана в порядку ст.494 КПК України, що регулює особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.

Як убачається із матеріалів справи, 25.12.2015 року в межах кримінального провадження № 22015210000000021 між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів органами прокуратури Тернопільської області старшим радником юстиції Штурма Н.В. та обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог ст.472 КПК України, що дало підстави для розгляду цього провадження в особливому порядку, відповідно до розділу VI Кримінального процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено, що укладання угоди сторонами було добровільним, тобто не було наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а умови угоди відповідали вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України. При цьому відповідно до змісту угоди про визнання винуватості, прокурор у кримінальному провадженні та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які беззастережно визнали свою винуватість у зазначеному діянні, дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинувачених за ч.2 ст.258-5 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин та розміру покарання, яке повинні понести ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В угоді також були передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

За таких обставин суд, з'ясувавши, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені абз.1 та 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди, дійшов висновку про необхідність ухвалення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувального вироку.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимог ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд не вийшов за межі узгодженої сторонами угоди щодо міри та виду покарання, а призначив саме таке, яке прописане в угоді. Укладена угода між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю відповідає вимогам ч.4 ст. 469 КПК України.

Всупереч доводам прокурора в апеляції, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, відповідно до положень ч.4 ст.469 КПК України, може бути укладена щодо тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Обґрунтовуючи порушення закону при укладенні угоди, прокурор в апеляційній скарзі посилається на те, що "...укладаючи із обвинуваченими угоду про визнання винуватості прокурор Штурма Н.В.. грубо порушуючи cт. 65 КК України, п.2 ч. 1 ст. 470 КПК України, не врахувала характеру і тяжкості обвинувачення та діючи усупереч пункту 19.1 наказу Генерального прокурора України № 4гн~2012 від 19.02.2012 "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні", укладення угод попередньо з керівником органу прокуратури не погодила." Таким чином, прокурор вважає, що призначене обвинуваченим покарання з застосуванням ст.69 КК України, є не узгодженим належним чином.

Проте, згідно постанови про створення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22015210000000021 від 23.06.2015, заступник начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури області старший радник юстиції Штурма Н.В. входить до складу групи прокурорів у данному кримінальному провадженні, визначена старшим групи прокурорів і, відповідно, їй надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні на підставі ст.37 КК України.

Отже, вона мала всі повноваження на укладання угоди про визнання винуватості з підозрюваними чи обвинуваченими відповідно до положень ст.ст.37,469 КПК України.

Згідно п.1 ст.36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Кримінальний процесуальний закон не передбачає попереднього погодження прокурором у кримінальному провадженні своєї правової позиції у кримінальному провадженні з керівником органу прокуратури.

У кримінальному процесуальному законодавстві України не встановлено жодного посилання на накази Генерального прокурора України, якими визначаються відомчі відносини прокурора-процесуального керівника у кримінальному провадженні з керівником органу прокуратури, які б давали підстави для скасування вироку суду через відсутність такого попереднього погодження.

Як правильно зазначив захисник у запереченні на апеляційну скаргу, суд, при прийнятті рішень у кримінальному провадженні, в такому випадку не має права та не зобов'язаний керуватися відомчими наказами Генерального прокурора України.

Прокурором Штурмою Н.В. при укладенні угоди про визнання винуватості із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повністю дотримані вимоги закону щодо укладання угод про визнання винуватості.

Як вбачається зі змісту угоди, при укладенні угоди прокурором враховані вимоги ст.470 КПК України, зокрема ступень і характер сприяння обвинуваченими у проведенні кримінального провадження щодо них та інших осіб, характер і тяжкість обвинувачення, викриття більшої кількості кримінальних правопорушень, наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень, наслідки не виконання угод з боку обвинувачених, тощо.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких порушень вимог КПК України при укладанні та затвердженні угоди між прокурором та обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ухваленні на підставі цієї угоди обвинувального вироку органами досудового розслідування та судом першої інстанції допущено не було, судове рішення по справі є законним та обгрунтованим, а тому підстави для скасування вироку та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, а також встановлені кримінальним процесуальним законом обмеження у праві прокурора, керівника органу прокуратури при подачі апеляційної скарги на вирок суду першої інстанції, яким затверджено угоду, керівник органу прокуратури - заступник прокурора Тернопільської області Антюк І.П., будучи обмеженим, відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.394 КПК України, у праві подачі апеляційної скарги на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 28.12.2015 року стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва безпідставно, а тому в її задоволенні, на переконання колегії суддів, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28 грудня 2015 рокувідносно ОСОБА_2 і ОСОБА_3у кримінальному провадженні №22015210000000021 від 23.06.2015 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області Антюка І.П. на цей вирок - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальної справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

Корнієнко Т.Ю. НововС.О. Мосьондз І.А.