Ухвала суду № 56611236, 21.03.2016, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

21 березня 2016 року СєвєродонецькСправа № 812/66/16

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, зобовязання утриматись від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому позивач просить визнати незаконними дії особи з назвою «Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області» щодо складання вимоги № Ф-17 від 15.05.2015, зобовязати особу з назвою «Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області» утриматись від складання вимог щодо позивача.

Ухвалою суду від 01 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, зобовязання утриматись від вчинення певних дій залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду протягом пяти календарних днів з дня отримання даної ухвали адміністративного позову оформленого у відповідності до вимог статті 106 КАС України, а саме: визначити належного відповідача; копії позовної заяви та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для відповідача, документа про сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Згідно інформації, зазначеній в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, ухвала суду про залишення позовної заяви без руху від 01.02.2016 у справі № 812/66/16 отримана позивачем 07.03.2016.

16 березня 2016 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян за вхідним реєстраційним номером 4445/2016 від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2016, якою висловлена незгода з вимогами ухвали суду в частині надання позову оформленого у відповідності до вимог статті 106 КАС України, а саме: визначення належного відповідача. Зазначено про зобовязання суду самостійно визначитись стосовно відповідача та встановити чи є відповідач субєктом владних повноважень. З посиланням на статтю 52 КАС України зазначено про не згоду на заміну відповідача.

16 березня 2016 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян за вхідним реєстраційним номером 4446/2016 від позивача надійшла заява про відстрочення оплати судового збору в порядку статей 8, 55, 64, 130 Конституції України на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2016.

В обґрунтування заяви зазначено про суперечність вимог ухвали суду від 01.02.2016 в частині надання документу про сплату судового збору нормам Конституції України, Рішенню Конституційного суду № 4-зп від 03.10.1997, оскільки вимога до громадянина сплатити судовий збір як умова отримання судового захисту своїх прав фактично перекладає на громадянина обовязки держави та порушує його право на судовий захист, яке не може бути обмежене і гарантується нормами Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Посилався на нечинність Закону України «Про судовий збір» та у звязку з цим на не обовязковість його виконання.

Просив відстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду зазначеної справи.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд зазначає наступне.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом України 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674).

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону № 3674, яка кореспондується зі статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Тобто зміст цих норм передбачає право суду, а не обов'язок відстрочити, розстрочити, зменшити або звільнити від сплати судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

В рішенні «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини» (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені вимог до позовної заяви, як до способу звернення до суду.

Отже, суд критично ставиться до посилань позивача, що судові витрати є фактичним перекладанням на громадянина обовязків держави та є порушенням його права на судовий захист, яке не може бути обмежене.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що основною умовою, за якою позивачу може бути відстрочена сплата судового збору - це його скрутний майновий стан.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір» від 23.01.2015 № 2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір».

У роз'ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 71 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Доказів на підтвердження незадовільного майнового стану позивачем не надано.

Інших доказів, щодо наявності підстав для відстрочення сплати судового збору або інших поважних причин, які позбавляють можливості позивача сплатити судовий збір також не надано.

Суд критично оцінює посилання позивача на незаконність Закону України «Про судовий збір», оскільки вирішення питання про відповідність нормативних актів Конституції України віднесено до компетенції виключно Конституційного Суду України.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, Законом № 3674 позивач не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, звільнення позивача від такого обов'язку поставить його у привілейоване положення по виконанню вимог цього Закону порівняно з іншими учасниками процесу.

За таких обставин, судом не встановлено обставин, які відповідно до частини першої статті 88 КАС України можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, тому суд дійшов висновку, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не належить.

Також позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 01.02.2016 в частині надання копії позовної заяви та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для відповідача.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали суду від 01.02.2016 про залишення позовної заяви без руху станом на 21.03.2016 позивачем не виконані.

В розумінні вимог статей 186, 254, 255 КАС України ухвала суду від 01.02.2016 набрала законної сили та є обовязковою для виконання. Невиконання ухвали суду від 01.02.2016 тягне за собою передбачені законом наслідки.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 108 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Частиною шостою статті 108 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви в строк встановлений судом, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу позовної заяви з доданими документами у відповідності до пункту 1 частини третьої статті 108 КАС України.

Керуючись пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоайдарського відділення Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання незаконними дій, зобовязання утриматись від вчинення певних дій повернути позивачу.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_2