Постанова № 56610311, 14.03.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року №810/5357/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС ГРУП" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС ГРУП" (далі - ТОВ "КВС ГРУП" або позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Броварська ОДПІ або відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, оформлену листом від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925, у прийнятті (визнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року №9198091136, додатку 6 "Довідка подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4, та/або 5 декларації" та додатку 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість " за липень 2015 року;

- вважати прийнятим та зареєстрованим уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року №9198091136, додаток 6 "Довідка подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4, та/або 5 декларації" за липень 2015 року №9198091119, додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість " за липень 2015 року №9198091086.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у вересні 2015 року засобами телекомунікаційного зв'язку подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9198091136 з додатками за липень 2015 року.

Разом з цим листом від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925 відповідач повідомив ТОВ «КВС Груп», що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками за липень 2015 року вважається не прийнятим (не вважається податковою звітністю), оскільки товариством порушені вимоги пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Позивач вважає, що Броварська ОДПІ не мала правових підстав для прийняття зазначеного вище рішення, яким фактично відмовила у прийнятті (визнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками за липень 2015 року, оскільки пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України не містить правової норми врегулювання питання щодо здійснення вказаних дій.

Також позивач зазначає, що єдиною підставою для прийняття рішення, яким уточнюючий розрахунок з додатками визнається неприйнятим (не вважається податковою звітністю) може бути лише встановлена положеннями пункту 50.2 статі 50 Податкового кодексу України заборона про їх подання під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, у межах яких перевіряється період, у якому допущено помилки.

Позивач стверджує, що у відповідний звітний період, за який подавалась податкова звітність, не проводилось Броварською ОДПІ будь-яких документальних планових та позапланових перевірок, тому рішення у формі листа від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925 є необґрунтованим.

19 січня 2016 року через канцелярію суду надійшли письмові пояснення Броварської ОДПІ, в яких остання вказує, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року №9193852951 була заповнена з порушенням вимог пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме невідповідність реєстраційним даним у частині зазначення головним бухгалтером ОСОБА_2, зміни до реєстраційних даних якої були внесені 29.09.2015, тобто після подання уточнюючого розрахунку 25.09.2015, тому податковий орган правомірно відмовив у її прийнятті (визнанні податковою звітністю).

У судове засідання, призначене на 10 березня 2016 року, сторони не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні своєчасно та належним чином.

Позивач про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно рекомендованою кореспонденцією, що була відправлена на поштову адресу, зазначену у позовній заяві, яка відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак поштова кореспонденція була повернута з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Разом з цим, 10.03.2016 через канцелярію Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.91).

Крім цього, матеріали справи містять клопотання від представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.80).

Відповідно до положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що обидві сторони заявили клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВС Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 39015611, місцезнаходження 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Черняховського, будинок 20А, офіс 12, зареєстровано 10.12.2013 в якості юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.07.2015 (а.с.93) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 1000505823 від 22.12.2015 (а.с.95-97).

Судом встановлено, що 18.08.2015 року позивачем до Броварської ОДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року (а.с. 98-101) разом з додатками (а.с.102-105).

Відповідно до квитанції №2 вказану податкову декларацію з додатками прийнято податковим органом 18.08.2015 о 10:40:44 год. та зареєстровано за №9173437950 (а.с.105).

Судом встановлено, що 25.09.2015 ТОВ «КВС Груп» подало до Броварської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року (а.с.8-14), який прийнятий податковим органом 25.09.2015 о 13:35:29 год. та зареєстрований за №9198091136, що підтверджується квитанцією №2 (а.с.16). У пакеті з уточнюючим розрахунком були подані додаток 6 (Д6) "Довідка подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації" та додаток 1 (Д1) "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість " (а.с.15, 17-18).

Листом Броварської ОДПІ від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925 «Про невизнання як податкової звітності» позивача повідомлено про те, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2015 року із додатками №1, 6 вважаються не прийнятими (не вважаються податковою звітністю) (а.с.7).

Підставою для не прийняття слугували положення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, а саме, «у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу ІІ Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку».

Вважаючи вказану відмову Броварської ОДПІ протиправною, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, станом на момент подання уточнюючого розрахунку із додатками - 25.09.2015) встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У силу вимог пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, суд приходить до висновку, що уточнюючий податковий розрахунок подається платником податку до контролюючого органу та на його підставі здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто уточнюючий розрахунок у розумінні п. 46.1 статті 46 Податкового кодексу України є різновидом податкової декларації.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язкові реквізити податкової декларації - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Вимоги до обов'язкових реквізитів податкової декларації визначені пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, відповідно до положень яких податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Податкова декларація повинна бути підписана.

До такої податкової звітності як уточнюючий розрахунок повинні застосовуватись загальні вимоги щодо подання податкової звітності.

В силу вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За змістом статті 102 Податкового кодексу України, строк давності становить 1095 календарних днів, який відраховується після настання останнього дня граничного строку подання податкової декларації.

Тобто законодавством, а саме Податковим кодексом України чітко визначено право платника податків на самостійне виправлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку протягом 1 095 днів.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «КВС ГРУП»» уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками №1, 6 за липень 2015 року був поданий до Броварської ОДПІ 25 вересня 2015 року, що підтверджується квитанцією №2, тобто, у межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Наявний в матеріалах справи уточнюючий розрахунок від 25 вересня 2015 року містить усі необхідні реквізити, визначені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: тип документа; звітний період, за який подається податкова декларації та звітний період, що уточнюється; повне найменування та код платника податків, його місцезнаходження; реєстраційний номер облікової картки платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дати подання звітів; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків.

Також, суд зазначає, що форма уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок станом на час подання такого розрахунку (25.09.2015) була затверджена наказом Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13).

Судом досліджено питання відповідності форми уточнюючого розрахунку за липень 2015 року, що поданий 25.09.2015, формі, затвердженій наказом №966 від 23.09.2014, та встановлено, що вказаний розрахунок повністю відповідає вимогам форми, чинної на час його подання.

Крім цього, пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Повноваження податкового органу, що дозволяють не прийняти податкову декларацію встановлені пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України , відповідно до якого, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених правових норм, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями ст. 48, 49 Податкового кодексу України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

Як свідчать матеріали справи, 06.10.2015 Броварська ОДПІ листом повідомила позивача про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2015 року із додатками №1, 6 вважаються не прийнятими (не вважаються податковою звітністю), що за змістом та формою не передбачено Податковим кодексом України, однак дає суду підстави для висновку, що фактично це є відмовою контролюючого органу у прийнятті уточнюючого розрахунку із додатками.

Причиною відмови у прийнятті (невизнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку та додатків від 25.09.2015, відповідач вказує порушення позивачем вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, однак порушень вимог пунктів 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України відповідач не наводить.

Крім цього, суд звертає увагу, що передбачене пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Наведена норма Кодексу не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України. Також, у пункті 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові від 02.12.2014 (справа № 800/20412/13).

Також, суд зазначає, що як вбачається зі змісту пояснень відповідача, ТОВ «КВС ГРУП» порушені вимоги пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України щодо невідповідності реєстраційним даним у частині зазначення головним бухгалтером (особою, відповідальною за введення бухгалтерського обліку) ОСОБА_2, щодо особи якої внесено зміни до реєстраційних даних лише 29.09.2015, тобто після подання уточнюючого розрахунку 25.09.2015.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законодавством регламентовано вимоги, яким повинна відповідати податкова декларація (уточнюючий розрахунок) для її прийняття і реєстрації відповідним контролюючим органом, однією з яких є наявність в ній такого обов'язкового реквізиту як підпис особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку платника податків та подання його податкової звітності до контролюючого органу.

Зазначене надає підстави вважати, що така особа повинна перебувати з підприємством-платником податку у трудових правовідносинах, оформлених у відповідності до статті 24 Кодексу законів про працю України, з повідомленням відповідного податкового органу про факт працевлаштування особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу до ТОВ «КВС ГРУП» на посаду головного бухгалтера з 05.05.2015, що підтверджується наказом (розпорядженням) «Про прийняття на роботу» від 05.05.2015 №25-0000000003, що підтверджує факт працевлаштування особи.

Разом з цим, як стверджує відповідач, позивач звернувся із заявою (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) форми №1-ОПП про внесення змін щодо особи головного бухгалтера лише 29.09.2015.

Проте, несвоєчасне сповіщення про зміну головного бухгалтера позивача не спростовує факту прийняття ОСОБА_2 на посаду головного бухгалтера та не позбавляє її повноважень підписувати податкову звітність в якості особи, відповідальної за введення бухгалтерського обліку.

Разом з цим, як зазначав вище суд, у відповідності до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд зазначає, що лист відповідача від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925 не містить підстав порушення позивачем вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, як це зазначено у письмових поясненнях, як на причину відмови у прийнятті (визнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку з додатками за липень 2015 року.

Таким чином, відповідач під час складання листа від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925 діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив пункт 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до вимог положень пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, повідомлення про відмову у прийнятті декларації контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків: 1) у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; 2) у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Даною нормою не передбачено право податкового органу повідомляти про неприйняття податкової звітності поза межами визначеного строку.

У той же час, відповідно до підпункту 49.9.2. пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація вважається прийнятою у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що згідно з пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

У даному випадку уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року із додатками №1, 6 подані до Броварської ОДПІ 25.09.2015.

У позовній заяві позивач зазначає, що отримав 16 жовтня 2015 року лист, яким повідомлено, що поданий уточнюючий розрахунок за липень 2015 року із додатками №1,6 вважаються не прийнятим (не вважається податковою звітністю).

Суд зазначає, що з боку Броварської ОДПІ не надано доказів своєчасного направлення позивачу належного повідомлення про відмову у прийнятті (визнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку з додатками.

Виходячи з наведеного, вказаний уточнюючий розрахунок з додатками вважається прийнятим та зареєстрованим у силу закону датою його фактичного подання та в ОДПІ відсутні підстави для його невизнання, у тому числі з тих підстав, що Броварською ОДПІ у встановлений строк не надано позивачу належного повідомлення про відмову в їх прийнятті.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування відмови Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, оформлену листом від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925, у прийнятті (визнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року №9198091136 з додатками №1 та 6, суд зазначає наступне.

У силу положень статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені у ході судового розгляду справи обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що лист Броварської ОДПІ від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925, яким повідомлено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2015 року №9198091136, додаток 6 "Довідка подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4, та/або 5 декларації" за липень 2015 року, додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість " за липень 2015 року вважається не прийнятим (не вважається податковою звітністю) , не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Вирішуючи питання про обрання позивачем належного способу захисту порушеного права, суд враховує наступне.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти уточнюючий розрахунок з додатками означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а уточнюючий розрахунок з додатками є поданим вчасно на підставі пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України. Тому у такому разі обов'язок платника податків щодо своєчасного подання уточнюючого розрахунку з додатками є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію (уточнюючий розрахунок), визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації (уточнюючого розрахунку) податковою звітністю, визнання податкової декларації (уточнюючого розрахунку) поданою, на думку суду, варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації (уточнюючого розрахунку), поданої платником податків на певну дату, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги.

Оскільки, зі змісту адміністративного позову ТОВ «КВС ГРУП» слідує, що він спрямований на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок саме прийняття незаконного рішення, яким фактично відмовлено контролюючим органом у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2015 року з додатками, тому суд, керуючись статтею 11 та частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку, що повний та ефективний захист порушеного права позивача передбачає визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Крім цього, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації (уточнюючий розрахунок), має містити висновок про визнання протиправною відмови податкового органу прийняти податкову декларацію (уточнюючий розрахунок), а податкової декларації (уточнюючий розрахунок) такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 №1503/12/13-12.

Тобто вимога позивача вважати прийнятим та зареєстрованим уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року №9198091136, додаток 6 "Довідка подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4, та/або 5 декларації" за липень 2015 року, додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість " за липень 2015 року, повинна бути сформульована ще й у частині дати її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача не надав, не довів правомірності рішення, оформленого листом від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925 про відмову у прийнятті (визнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9198091136 з додатками за липень 2015 року.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки жодних клопотань з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 97, 122, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, оформлену листом від 06.10.2015 №14045/10-06-15-01-16/3925, у прийнятті (визнанні податковою звітністю) уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року №9198091136, додатку 6 "Довідка подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4, та/або 5 декларації" за липень 2015 року, додатку 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість " за липень 2015 року.

3. Вважати прийнятими та зареєстрованими уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року №9198091136, додаток 6 "Довідка подається платниками, які заповнюють рядки 3 та/або 4, та/або 5 декларації" за липень 2015 року, додаток 1 "Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість " за липень 2015 року, які подані 25 вересня 2015 року - у день їх фактичного отримання Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.