Ухвала суду № 56609973, 16.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 р.Справа № 820/11672/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Шляхта В.В.

представника позивача Лимар О.В.

представника позивача Мазепа Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015р. по справі № 820/11672/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення рішення Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.12.2015 р. №0000712205 форми «Р», яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додатну вартість у сумі 395 663,90 грн. (у тому числі за основним платежем 238 949,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 119 474,50 грн., та за штрафної санкції (10 %) відповідно до п.41 підр. II розд. XX ПК України);

- скасувати податкове повідомлення рішення Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.12.2015 р. №20000702205 форми «В4», яким зменшено суму від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 372 404,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.12.2015 р. №0000712205 форми «Р», яким донараховано податкове зобов'язання по податку на додатну вартість у сумі 395 663,90 грн. (у тому числі за основним платежем 238 949,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 119 474,50 грн., та за штрафної санкції (10 %) відповідно до п.41 підр. II розд. XX ПК України).

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.12.2015 р. №20000702205 форми «В4», яким зменшено суму від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 372 404,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту Індустріальної ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області від 19.11.2015р. № 1173/20-36-22-05-07/35588528 «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки TOB «ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК» (код за ЄДРПОУ 35588528) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «РАВЕНА ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ - 35588528) за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року.

У висновках акту від 19.11.2015р. № 1173/20-36-22-05-07/35588528 встановлені наступні порушення:

1. п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 24 Декларації) за червень 2015 року на загальну суму 372 404,0 грн.

2. п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість за червень 2015 року на загальну суму 238 949,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу ґрунтуються на висновках податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 611353 грн за червень 2015 року за рахунок господарських взаємовідносин із ТОВ «Равена Плюс», які, на думку податкового органу, не мають реального вчинення господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2015 року між позивачем ( ТОВ «Призма Електрик) та ТОВ «Равена Плюс» (продавець) було укладено договір поставки відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є поставка обладнання згідно додатку № 1 (специфікації № 1), який є невід'ємною частиною договору.

В підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано специфікацію, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортні накладні, подорожній лист.

Відповідно до п. 4.2 договору транспортування обладнання здійснюється за рахунок покупця самовивозом.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних та подорожнього листа перевезення товару відбувалося водієм ОСОБА_5 на автомобілі Fiat Nuovo Doblo № НОМЕР_1, який перебуває у позивача в оренді на підставі договору оренди транспортного засобу від 10.01.2013 року, укладеного строком на 5 років.

Згідно товарно-транспортних накладних, пунктом розвантаження товару зазначено м. Харків, вул. Кибальчича, буд.18. За вказаною адресою позивачем орендується приміщення згідно договору № 0102/2013 оренди нежитлового приміщення від 01.02.2013 року, відповідно до додаткових угод якого строк дії договору до 31.12.2015 року.

Товар за вказаним договором отримано за довіреністю від 30.06.2015 року № 666 директором ТОВ «Призма Електрик» Ковалевським Є.В., що підтверджується журналом видачі довіреностей (а.с.92).

Посилання податкового органу на те, що у автомобіля, яким перевозився спірний товар відсутні можливості на перевезення товару вагою більше ніж 600 кг колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки доказів в підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано.

Наданий представником відповідача витяг з інтернет мережі щодо підтвердження вантажопідйомності автомобіля Fiat Nuovo Doblo № НОМЕР_1 - 600 кг. колегія суду до уваги не бере, оскільки у вказаному витягу зазначено максимальну масу автомобіля 1930 кг, а свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу містить дані про максимальну масу автомобіля-2270 кг.(а.с.81).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Равена Плюс» мали реальний характер.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку на підставі господарських операцій, які мали реальний характер.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч. 1 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Фактичне здійснення спірних господарських операцій підтверджується документами первинного обліку, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи посадових осіб податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за червень 2015 року на загальну суму 611353 грн є необґрунтованими.

Також колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги з приводу незаконності оскаржуваного судового рішення містять посилання на інші господарські операції з іншими ніж ТОВ «РАВЕНА ПЛЮС» та ТОВ «ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК» контрагентами, які під час перевірки згідно акту перевірки податковим органом не досліджувалися, а тому вимоги такої апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015р. по справі № 820/11672/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України в Харківській області (61007, м. Харків, вул. Бекетова, 1) судовий збір у розмірі 12673 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн 13 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2016 р.