Ухвала суду № 56609971, 17.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6225/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Андреєва О.Г., Сіборової С.М.;

представника відповідача - Кулинич К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КІРОС» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КІРОС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «КІРОС» (далі - ТОВ «КІРОС») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 вересня 2015 року:

- №0002052202, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 257 698,50 грн., у тому числі 171 799,00 грн. - сума основного платежу та 85 899,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0002042202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 858 993,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено про те, що сама по собі несплата податку чи ведення незаконної діяльності постачальником платника податків, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на податковий кредит, податкові зобов'язання, валовий дохід та валові витрати платника податку - контрагента такого недобросовісного постачальника.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «КІРОС» ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції у зв'язку з неповним дослідженням усіх обставин справи, порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і прийняття нового рішення про задоволення позову.

Представники апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що основним видом діяльності ТОВ «КІРОС» є діяльність посередників у торгівлі товарами широко асортименту (а.с.13 об.).

На виконання постанови старшого слідчого з ОВС четвертого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України (а.с.104), ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийняла наказ «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки» № 588 від 17 серпня 2015 року.

Як вбачається з тексту даної постанови, підставою для її проведення стало те, що позивач у період березня - грудня 2014 року сформував податковий кредит з податку на додану вартість з ПП «Нікон торг» на суму 172 000,00 грн., у якого основним постачальником було ПП «Хол Авто», директор якого, вироком суду, було визнано винним у фіктивному підприємництві, тобто за ознаками ст.205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог цього наказу належало провести документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кірос» (код ЄДРПОУ 38352003) по взаємовідносинам з ПП «Нікон торг» (код ЄДРПОУ 39163934) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Зазначений наказ 19 серпня 2015 року під розписку отримав директор ТОВ «Кірос».

Актом №1937/15-54-22-01/38352003 від 09 вересня 2015 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Кірос» з питань взаємовідносин з ПП «Нікон торг», за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року» (а.с.12-24), встановлено наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту за листопад 2014 року у сумі 171 799,00 грн.

- пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.2 п.138.4, п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого за 2014 рік завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 858 993,00 грн.

28 вересня 2015 року за результатами перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002042202 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 858 993,00 грн.;

- №0002052202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 267 689,50 грн., з яких 171 799,00 грн. за основним платежем та 85 899,50 грн. за штрафними санкціями.

Виходячи зі змісту акта перевірки вбачається, що за 2014 рік ТОВ «Кірос» задекларувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 52 984 055 грн., встановлено завищення задекларованого показника на загальну суму - 858 993,00 грн.

Посадова особа податкової інспекції зазначила в акті, що позивач до складу показника «Собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) включив операції з придбання товарів у ПП «Нікон торг» без належного підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

На цієї підставі зроблений висновок про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2014 рік у сумі 858 993,00 грн.

Посадовою особою інспекції також було встановлено, що за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року ТОВ «Кірос» задекларувало податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 9 497 865,00 грн., а податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 9 279 047,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення за листопад 2014 року в сумі 171 799,00 грн.

Особа, яка здійснювала перевірку, наголошувала в акті на тому, що до перевірки не надано жодного з первинних документів, а тому неможливо встановити реальність господарської операції з ПП «Нікон торг».

Так, не було надано: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, журнал реєстрації довіреностей, банківські виписки, підтверджуючи оплату за товар.

Під час перевірки не було сформовано картку рахунку 631 (контрагент ПП «Нікон торг») за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, картку рахунку №281 «Товар на склад», а тому не було встановлено який товар придбавався позивачем у ПП «Нікон торг» і як здійснювалася подальша реалізація товару.

Аналізуючи Реєстр отриманих податкових накладних податкова інспекція встановила, що за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року ТОВ «Кірос» було отримано від ПП «Нікон торг» 16 податкових накладних, із яких 15 - із сумою реалізації до 10 000 грн. ПДВ.

Контролюючий орган вважав, що це було зроблено навмисно з метою приховування номенклатури отриманого товару.

Також в акті перевірки звернуто увагу на податкову інформацію ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 23 квітня 2015 року «Про неможливість проведення перевірки ПП «Нікон торг» за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Неможливість проведення зустрічної звірки була обумовлена тим, що підприємство не знаходилося за своєю юридичною адресою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем сформовано податковий кредит і оприбутковано та віднесено до валових витрат отримані товари (роботи, послуги) без наявності належним чином оформлених первинних документів, що в свою чергу підтверджує правомірність дій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси при винесенні оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Також суд, оцінюючи докази надані позивачем у судовому засіданні, зазначив, що відсутні первинні документи, що підтверджують реальність господарської діяльності, а саме відсутні докази, які б беззаперечно підтвердили факт поставки товарів позивачу, його отримання від ПП «Нікон торг».

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні є законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.

Абзацом першим п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлює, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як свідчать матеріали справи, податковим органом не було досліджено первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Причиною було зазначено - ненадання їх до перевірки.

При цьому, посилаючись на п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, контролюючий орган виходить з того, що документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, вважаються відсутніми у платника податків (позивача) на час складення такої звітності, оскільки не надані до закінчення перевірки органу державної податкової служби, який проводить перевірку, незалежно від причин такого ненадання.

Відповідно до п. п.85.2, 85.4 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.44.6 ст. 44 зазначеного Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу (пп.44.7 ст.44 ПК України).

Як свідчать матеріали справи, 09 вересня 2015 року посадовою особою ДПІ у Суворовському районі м. Одеси був складений акт про неможливість вручення та підписання ТОВ «Кірос» акту перевірки, у зв'язку з чим, даний документ було надіслано засобами поштового зв'язку (а.с.97).

ТОВ «Кірос», отримавши 05 жовтня 2015 року поштою акт перевірки, не скористалось правом надати заперечення на зазначений акт.

Більш того, звернувшись до суду першої інстанції з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, позивач не зазначив причин ненадання контролюючому органу первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, на підтвердження реальності проведення господарської операції з ПП «Нікон торг», позивач не надав у судове засідання докази використання придбаного товару у господарській діяльності, його оплату.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що крім копій видаткових та податкових накладних, жодних інших первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення операцій з контрагентом ПП «Нікон торг» для дослідження не надано.

Окрім того, підставою для відмови в позові, стало врахування судом першої інстанції інформації щодо контрагента позивача - ПП «Нікон торг», а саме: його стан відповідно до АІС «Податковий блок» 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження, відсутність (згідно з фінансовою та податковою звітністю) даних жодної іншої діяльності, ніж участь у ланцюгу постачання нереальної поставки товару.

Основним постачальником ПП «Нікон торг» є «Хол Авто», директор якого засуджений за придбання фіктивного підприємництва.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, виходив із того, що з урахуванням доводів відповідача, позивач мав довести реальність здійснених правочинів шляхом надання, серед іншого, доказів фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій.

Стаття 195 КАС України встановлює межі перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.

Так, частини перша та друга цієї статті встановлюють, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Позивачем до суду апеляційної інстанції було надано докази що використання придбаного у ПП «Нікон торг» товару, його транспортування, оплати.

Проте, долучити до справи зазначені докази, суд апеляційної інстанції відмовив, у зв'язку з тим, що про наявність цих доказів апелянт не повідомляв суд першої інстанції.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції не надав обґрунтовані пояснення з приводу того, чому первинні документи бухгалтерського обліку були відсутні на момент перевірки та розгляду справи у суді першої інстанції.

Водночас, згідно з правилами формування витрат, передбаченими у ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Обов'язкове встановлення факту поставки, як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України з такої категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судом першої інстанції на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваного судового акту не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «КІРОС» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КІРОС» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова