Ухвала суду № 56609968, 15.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р.Справа № 589/5404/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016р. по справі № 589/5404/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області

про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання провести перерахунок щомісячного грошового утримання судді к відставці,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області (далі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області щодо відмови їй в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 вересня 2015 року;

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 вересня 2015 року згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04-4997/15 від 30.10.2015р. з врахуванням стажу її роботи, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 88 % заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016р. зазначений позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Шостка та Шосткинському районі Сумської області щодо відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка та Шосткинському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання ОСОБА_1 в розмірі 88 відсотків від суми заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 15.11.2015 року з урахуванням розміру заробітної плати без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ч. 4 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», що призвело до неправильного вирішення справи.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 31.12.2010 року звільнена з посади судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області у відставку. На час її звільнення стаж судді становив 25 років. Позивачу призначено довічне грошове утримання в розмірі 88% заробітної плати судді, яке відповідачем сплачувалось з 01.01.2011 року згідно постанов Шосткинського міськрайонного суду від 23.05.2013 року та від 27.01.2014 року та Постанов Харківського апеляційного суду від 17.07.2013р. та 12.02.2014 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується в розмірі 88% працюючого судді з урахуванням стажу роботи, що дає право на відставку без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. 01.09.2015 року в зв'язку з черговим збільшенням мінімальної заробітної плати збільшено суддівську винагороду.

Відповідач на подану заяву про перерахунок щомісячного довічного утримання своїм листом відмовив, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року.

05.11.2015 ОСОБА_1 подала заяву до УПФУ в м. Шостка та Шосткинському районі про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання з 1 вересня 2015р. в новому розмірі, згідно представленої довідки Апеляційного суду Сумської області від 30.10.2015 про розмір винагороди судді з 1 вересня 2015 у розмірі 22048 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначено Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI). Так, відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 47 зазначеного Закону незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (частина шоста статті 47 цього Закону).

01 січня 2012 року введено в дію статтю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовані питання, пов'язані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною першою статті 129 Закону № 2453-VІ визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Розділом Х Закону № 2453-VІ визначено статус судді у відставці. Зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (частина перша статті 138 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до частини третьої статті 138 Закону № 2453-VІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01 жовтня 2011 року набрали чинності зміни до вищезазначеної статті, внесені Законом № 3668-VІ, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною п'ятою цієї ж статті визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте, Конституційний Суд України Рішенням від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення відновили дію частини третя та перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 3668-VI.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Отже, доводи апеляційної скарги, що рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року не змінило дію ч. 4 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є необґрунтованими.

Таким чином, з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання".

Отже, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді розрахунковою складовою є розмір грошового утримання судді, що дорівнює розміру його суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, при збільшенні розміру суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді перерахунку підлягає розмір щомісячного довічного утримання судді, для приведення його у відповідність з вимогами ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме до рівня 88 % від грошового утримання судді, що працює на відповідній посаді.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу має бути проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження довічного грошового утримання позивача максимальним розміром з 01.11.2015 року.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є протиправними.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 01.06.2015р. скасовуються у відповідності до вимог пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з огляду на наступне.

Пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Отже, вказаною нормою передбачено скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначено пенсію або щомісячне довічне грошове утримання після набуття законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Разом з тим, позивачу щомісячне довічне грошове утримання призначено у 2011 році.

Таким чином, приписи 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» до даних правовідносин не застосовуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Законом України "Про судовий збір", в редакції після 1 вересня 2015 року органи Пенсійного фонду України не звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду до моменту прийняття судового рішення.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте не на користь особи, що подала апеляційну скаргу суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 01.02.2016р. по справі № 589/5404/15-а залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (41107, Сумська область, м. Шостка, вул. Депутатська, 1, код ЄДРПОУ 37512104) судовий збір у розмірі 535(п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2016 р.