Постанова № 56609912, 17.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/1856/15-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області про визнання дій та рішень протиправними, а також про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області (надалі-Управління ДАБІ) в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті «Реконструкція власної квартири АДРЕСА_1»;

- скасувати, складені 25 травня 2015 року за результатами перевірки: акт, протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

- визнати протиправними та скасувати накази від 27 травня 2015 року №10-ск:

про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року;

- про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХС 142151090010 від 27 квітня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення суб'єктом владних повноважень вимог законодавства, яке регулює строки та порядок проведення перевірки, вимог КУпАП та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що стало насідком для прийняття протиправних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2015 року Управлінням ДАБІ була зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт об'єкту «Реконструкція власної квартири АДРЕСА_1» НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року замовником якої був ОСОБА_2

27 квітня 2015 року відповідачем була зареєстрована Декларація про готовність до експлуатації об'єкту «Реконструкція власної квартири АДРЕСА_1» НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року.

06 травня 2015 року до відповідача надійшла скарга від ОСОБА_4, яка зазначала про порушення позивачем законодавства у сфері містобудівної діяльності (а.с.65).

Зокрема, скаржник зазначала, що проведення позивачем реконструкції власної квартири з недодержанням архітектурних, санітарних, екологічних протипожежних вимог і правил негативно вплинуло на стан її квартири.

Також у скарзі було зазначено, що наведені ОСОБА_2 відомості в декларації про початок виконання будівельних робіт є - недостовірними.

Для перевірки обставин, викладених в скарзі, 12 травня 2015 року Управлінням видано направлення на здійснення позапланової перевірки № 218 (а.с.21).

Строк направлення з 15 травня 2015 року по 21 травня 2015 року.

Відповідно до службової записки Головного державного інспектора Петрук Л.М. (а.с.113), яка здійснювала перевірку, термін її проведення було продовжено, відповідно до направлення № 246 від 22 травня 2015 року до 25 травня 2015 року.

Підставою для продовження терміну проведення перевірки стало відсутність на реконструйованому об'єкті у період із 15 до 25 травня 2015 року його власника - ОСОБА_2

25 травня 2015 року головним державним інспектором Петрук Л.М., за результатами перевірки, складено акт, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, протокол про адміністративне правопорушення.

Підставою для прийняття зазначених документів стало порушення позивачем п.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: наведення недостовірних даних в Декларації про початок виконання будівельних робіт (а.с.6-8).

Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 зобов'язано оформити дозвільну документацію на проведення реконструкції у відповідності до вимог містобудівного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення зафіксовано скоєння позивачем проступку, відповідальність за яке передбачена ч.7 ст.96 КУпАП.

Перевіркою встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2004 року ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_2.

Загальна площа квартири згідно технічної документації від 10 серпня 2005 року становила 78,6 кв.м., житловою площею - 51,2 кв.м.

До складу квартири входить і прибудова на рівні першого поверху площею 4,0 кв.м., яка, згідно технічної документації, має цільове призначення - «службова».

Право власності на квартиру підтверджується відповідним свідоцтвом на нерухоме майно від 22 серпня 2005 року (а.с.29).

Технічною документацією БТІ від 28 серпня 2005 року зафіксовано самовільне проведення реконструкції квартири. Реконструкція квартири відбулась шляхом прибудови до квартири на рівні другого поверху приміщень площею 17,1 кв.м. та приєднання місця загального користування (сходові тераси) площею 4,2 кв.м.

Загальна площа квартири після реконструкції склала 99,6 кв.м., в тому числі жила площа - 51 кв.м.

Також ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету від 16 серпня 2005 року № 385 належить нежитлова будівля (літ. «Д») площею 13,5 кв.м. (свідоцтво про право власності НОМЕР_2).

Управлінням ДАБІ було встановлено, що реконструкція квартири відбувалася на підставі зареєстрованої Декларації про початок виконання будівельних робіт об'єкту «Реконструкція власної квартири АДРЕСА_1» НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року (а.с.24).

Водночас, посадовою особою відповідача було встановлено порушення п.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що виразилося у наведенні недостовірних даних у Декларації про початок виконання будівельних робіт об'єкту «Реконструкція власної квартири АДРЕСА_1» НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року.

27 травня 2015 року відповідачем винесено наказ № 10-ск «Про скасування реєстрації декларації», яким скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року та Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 27 квітня 2015 року НОМЕР_3 (замовник ОСОБА_2).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що суб'єктом владних повноважень було дотримано вимоги ч.2 ст.19 Конституції України відповідно до яких, орган державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання обґрунтованості та законності судового рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи, надані докази та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Проте, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції неправильно визначив юридичну природу такого процесуального документа, як протокол про адміністративне правопорушення, і помилково вважав, що він може бути предметом оскарження.

У зв'язку з тим, що ця помилка не вплинула на правильність рішення суду першої інстанції, рішення суду підлягає зміні.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги та зміст рішення суду, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно із ст. 41 цього Закону, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №533) та п.7 врегульовано, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції і підставами для її проведення є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих днів.

Апелянт наполягає на тому, що зазначені строки були порушені, а тому 25 травня 2015 року у посадової особи відповідача не було правових підстав проводити перевірку, встановлювати будь-які обставини справи та приймати відповідні рішення поза строком даного виду перевірки.

Проте, з такими доводами апелянта погодитись неможливо у зв'язку з тим, що вони суперечать матеріалам справи.

Так, як встановлено матеріалами справи строк проведення перевірки з 15 травня по 21 травня 2015 року складав 5 робочих днів (16.05.2015 року, 17 травня 2015 року - вихідні дні), і був продовжений на 2 робочих дні з 22 травня по 25 травня 2015 року (23.05.2015 року, 24 травня 2015 року - вихідні дні).

Отже, строки проведення перевірки не були порушені.

Відповідно до п.9 Порядку №533, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Із матеріалів справи вбачається, що перевірка була здійснена у присутності суб'єкта містобудування - ОСОБА_2 який під підпис був ознайомлений з актом перевірки та всіма складеними, на підставі цього акта, документами.

Тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що перевірка проводилася за відсутністю позивача без залучення органів місцевого самоврядування й органів внутрішніх справ.

Що стосується доводів архітектурно-будівельної інспекції про порушення позивачем п.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що виразилося у наведенні недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт об'єкту «Реконструкція власної квартири АДРЕСА_1» НОМЕР_1 від 30 березня 2015 року, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На виконання частини четвертої та дев'ятої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 109 від 07 липня 2011 року Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (надалі - Порядок).

Відповідно до п.1.2 цього Порядку містобудівні умови та обмеження це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Також, у зазначеному пункті розкривається поняття містобудівного розрахунку, а саме, це розрахунок щодо гранично допустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів.

Містобудівний розрахунок відповідно до Порядку додається до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень.

Містобудівний розрахунок є однією з форм викладення намірів замовника (забудовника), який дає можливість органу місцевого самоврядування перед прийняттям рішення щодо надання містобудівних умов та обмежень надати їм оцінку з точки зору відповідності будівельним нормам, правилам та затвердженій містобудівній документації.

У Декларації про початок виконання будівельних робіт зазначено, що містобудівні умови та обмеження не надаються, відповідно до пункту 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України №109.

Виходячи із тексту даного пункту, містобудівні умови та обмеження не надаються, якщо проводиться реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично з'єднав належне йому нежитлове приміщення, площею 17.1 кв.м. на першому поверсі зі своєю квартирою на другому поверсі, провівши добудову.

Із скарги ОСОБА_4, яка є власником квартири в тому ж будинку вбачається, що ця добудова проведена і над її квартирою, що погіршило стан її житла та змінило конструктивні елементи будинку.

Отже, бажаючи здійснити реконструкцію житлових та нежитлових приміщень із змінами їх зовнішньої конфігурації, позивач повинен був, заповнюючи бланк Декларації про початок виконання будівельних робіт, зазначити про містобудівні умови та обмеження, орган, який їх видав, реєстраційний номер та дату видачі.

Апелянт, посилаючись на ч.4 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.4 Поряду про виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 14 квітня 2001 року, наголошує на тому, що реконструкцію, реставрацію, або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані може бути проведено за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Спростовуючи зазначений доказ позивача, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Позивач, маючи мету, провести реконструкцію квартири звернувся до розробника проектної документації з заявою, щодо проведення реконструкції (перепланування) своєї квартири за вищевказаною адресою.

Із наданого проекту (а.с.115-153) вбачається, що загальна площа квартири буде збільшена, тобто будуть змінені її зовнішні геометричні розміри за рахунок прибудови приміщень площею 17.1 кв.м. та 4,2 кв.м. і ця прибудова буде безпосередньо прилягати до зовнішніх стін будинку.

Колегія суддів звертає увагу, що є звід правил - такі як СНИП і ДБН, які регламентують можливості при реконструкції.

Так, ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» встановлює наступні правила.

Прибудова - вид реконструкції, при якій збільшується площа забудови житлового будинку шляхом створення нових приміщень, що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Реконструкція квартири - може бути двох видів:

- Реконструкція квартири без зміни геометричних параметрів об'єкта (тобто без зміни техніко-економічних параметрів). Це перепланування квартири, - в якій не можна змінювати загальну площу квартири.

- Реконструкція квартири із змінами геометричних параметрів об'єкта (тобто прибудова балкона, збільшення площі за рахунок тамбура, та інше). Це реконструкція - яка вимагає отримувати дозвіл на проектування - містобудівні умови і обмеження.

Як перший варіант, так і другий реконструкції, вимагає - розробку проекту перепланування квартири (проект реконструкції), відкриття будівництва (Перша декларація) а також закриття будівництва (Друга Декларація).

Єдина відмінність, це те, що в другому варіанті - необхідно додатково отримувати містобудівні умови.

Після реєстрації Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (при наявності реконструкції із змінами геометричних параметрів об'єкта) будуть внесені нові дані щодо площі квартири у правовстановлюючі документи.

Переходячи до питання обґрунтованості, прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень за результатами перевірки, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 25 травня 2015 року, винесений відповідачем в межах повноважень та законодавства.

Так, відповідно до п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи державної архітектурно-будівельної інспекції мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Беручи до уваги наявність порушення з боку позивача, припис скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Суд першої інстанції, оцінюючи з правової точки зору, рішення відповідача від 27 травня 2015 року, яким скасовано реєстрація декларацій, правомірно зазначив, що воно відповідає критеріям, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України.

Відмовляючи у скасуванні акта перевірки, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що даний документ лише фіксує наявність порушень, в ньому викладена суб'єктивна думка особи, яка проводила таку перевірку, а тому він не може бути предметом оскарження.

Однак, суд дійшов помилкових висновків, що протокол про адміністративне правопорушення може бути документом, який підлягає оскарженню у судовому порядку.

Так, відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У протоколі про адміністративне правопорушення, згідно зі ст.256 КУпАП зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Отже, зі змісту вказаних законодавчих норм, можливо зробити висновок, що протокол про адміністративне правопорушення містить у собі відомості, які необхідні в подальшому для вирішення справи щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на підставі протоколу, є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке тягне для особи правові наслідки і може бути предметом оскарження.

Представником апелянта до суду апеляційної інстанції було надано копію рішення Суворовського райсуду м. Херсона, якою постанова у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 визнана протиправною та скасована.

У даній справі, суд зробив висновок про те, що в діях позивача відсутні ознаки складу адміністративного порушення, передбаченого ч.7 ст.96 КУпАП у зв'язку з тим, що містобудівні умови та обмеження при проведенні ним реконструкції не вимагалися, так як забудови земельної ділянки не відбувалося.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У своєму Інформаційному листі від 14 листопада 2012 року, № 2379/12/13-12 «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» Вищий адміністративний суд України зазначив наступне.

Передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи були встановлені фактичні обставини справи, які надають право суду не погодитися з висновками Суворовського райсуду м. Херсона щодо відсутності в діях позивача наведення недостовірних даних у Декларації про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонської області про визнання дій та рішень протиправними, а також про скасування рішень - змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення посилання на те, що протокол про адміністративне правопорушення є правовим актом, який підлягає оскарженню.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова