Ухвала суду № 56609904, 15.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 р.Справа № 818/3838/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Солдаткіна С.Г.

представника відповідача Кисленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. по справі № 818/3838/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" (надалі по тексту позивач- ТОВ "ТВП "Зодіак") звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 року № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 43234,00 грн.; №0000532201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43072,00 грн.; № 0000542201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 306,00 грн. та № 0000552201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4378,00 грн. та 1094,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Зодіак" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.09.2015р №0000522201, №0000532201, №0000542201, №0000552201.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.06.2015 року по 27.07.2015 року Шосткинською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТВП "Зодіак" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 17.08.2015 року № 361/18-17-22-0005/21124657 (а.с.18-46).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТВП "Зодіак" пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.1, 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні податку на прибуток підприємства на загальну суму 34587,00 грн.; п. 188.1 ст. 188, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 34457,00 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 4378,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 306,00 грн.

На підставі акту перевірки Шосткинською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.09.2015 року: № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 43234,00 грн. (а.с.47); №0000532201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43072,00 грн. (а.с.49); № 0000542201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 306,00 грн. (а.с.51) та № 0000552201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4378,00 грн. та 1094,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.53).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про продаж позивачем продукції за цінами нижчими за її собівартість та відсутність підтверджуючих первинних документів по операціям з ФОП ОСОБА_4 та ТЗОВ "Стек-Комп'ютер", що свідчить про відсутність реальності здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Актом Шосткинської ОДПІ від 17 серпня 2015 року №361/18-17-22-0005/21124657 встановлено заниження задекларованого TOB «ТВП «Зодіак» доходу на загальну суму 58876 грн. у тому числі за 2013 рік на 18168 грн., за 2014 рік на 40708 грн., завищення витрат за 2013 рік на суму 125304 гривень, заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 11776 грн., у тому числі за січень 2013 р. на 1826 грн., за лютий 2013 р. на 78 грн., за квітень 2013 р. на 746 грн., за жовтень 2013 р. на 446 грн., за листопад 2013 р. на 207 грн., за грудень 2013 р. на 331 грн., за січень 2014 р. на 407 грн., за липень 2014 р. на 315 грн., за серпень 2014 р. на 349 грн., за вересень 2014 р. на 2387 грн., за жовтень 2014 р. на 205 грн., за листопад 2014 р. на 4173 грн., за грудень 2014 р. на 306 гривень, завищення податкового кредиту на загальну суму 25061 грн., у тому числі за березень 2013 р. на 3654 грн., за квітень 2013 р. на 3695 грн., за травень 2013 р. на 7709 грн., за липень 2013 р. на 1371 грн., за вересень 2013 р. на 2150 грн., за жовтень 2013 р. на 1249 грн., за листопад 2013 р. на 879 грн., за грудень 2013 р. на 2354 грн. по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента ФОП ОСОБА_4 та на загальну суму 2304 грн., у тому числі за лютий 2013 р. на 454 грн., за березень 2013 р. на 145 грн., за червень 2013 р. на 1705 грн. по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента ТЗОВ «Стек- Комп'ютер».

Заниження позивачем задекларованого доходу, завищення витрат, заниження податкових зобов'язань з ПДВ, завищення суми податкового кредиту податковий орган обґрунтовує тим, що TOB «ТВП «Зодіак» у 2013 - 2014 роках реалізовував продукцію власного виробництва (гофрований картон та вироби з нього) вітчизняним покупцям, зокрема, ФОП ОСОБА_5, КП «ШКЗ «Імпульс», TOB «Харків Хімпром», TOВ «Українські макарони», TOB «Друкарський Дім «Папірус», TOB «НВП «Поліпак», TOB «Торгова Компанія «БУМПАК», TOB «ТЕРА-ПАК» за цінами нижчими їх фактичної собівартості, а також відсутністю факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 та у ТЗОВ «Стек- Комп'ютер».

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг;

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 року між ТОВ "ТВП "Зодіак" (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір № 119/1Кв, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати покупцю пакувальну продукцію (а.с.65).

На виконання вказаного договору в березні-квітні, травні, жовтні-грудні 2013 року товар, зазначений у видаткових накладних (а.с.67, 70, 75, 78, 83, 88, 130, 131 зворот. стор., 134, 136, 138, 140, 142, 144) був поставлений позивачу.

ФОП ОСОБА_4 на вказані поставки надав ТОВ "ТВП "Зодіак" податкові накладні (а.с.68, 71, 76, 79, 84, 89, 130 зворот. стор., 132, 134 зворот. стор., 136 зворот. стор., 138 зворот. стор., 140 зворот. стор., 142 зворот. стор., 144 зворот. стор.).

Оплата за отриманий товар проведена позивачем в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 29.03.2013 року № 329 (а.с.73), 24.05.2013 року № 535 (а.с.81), 18.07.2013 року № 794 (а.с.86), від 01.10.2013 року № 1039 (а.с.91).

Перевезення товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних від 07.03.2013 року № 67 (а.с.72), від 08.05.2013 року № 198 (а.с.80), від 10.07.2013 року № 355 (а.с.85), від 09.09.2013 року № 497 (а.с.90), від 05.04.2013 року № 141 (а.с.132 зворот. стор.), від 29.03.2015 року № 293 (а.с.133 зворот. стор.). Також, позивачем здійснювались операції купівлі комп'ютерних комплектуючих та іншого обладнання у контрагента ТЗОВ "Стек-Комп'ютер".

Згідно видаткових накладних в лютому, березні та червні 2013 року позивачу реалізовано монітор, акумулятор, фотопапір, ноутбук (а.с.96, 100, 104).

ТЗОВ "Стек-Комп'ютер" надало ТОВ "ТВП "Зодіак" податкові накладні (а.с.97, 101, 105). Оплата за отриманий товар проведена позивачем в безготівковій формі згідно платіжних доручень від 19.02.2013 року № 187 (а.с.98), 02.04.2013 року № 334 (а.с.102), 07.06.2013 року № 596 (а.с.106).

Перевезення товару здійснювалось службою доставки "Нічний експрес" згідно товарно-транспортних накладних від 14.06.2013 року, від 02.04.2013 року та від 20.02.2013 року (а.с.145).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання до перевірки сертифікатів якості на товар, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Між тим, сертифікати якості на товар не є тими первинним документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин придбання товару та реального виконання господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність вказаних документів на час проведення контролюючим органом перевірки, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

Посилання податкового органу на не підтвердження ТТН факту перевезення спірного товару за господарськими операціями з придбання ТМЦ у ФОП ОСОБА_4, оскільки адреса навантаження товару, що зазначена в ТТН є іншою ніж адреса реєстрації ФОП ОСОБА_4, колегія суддів до уваги не бере, оскільки пунктом 2.2. договору постачання № 119/1 Кв від 03.01.2013 року передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах: EXW, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, а також колегія суддів зазначає, що зазначення в ТТН іншої адреси ніж юридична адреса ФОП ОСОБА_4 не доводить безтоварності спірних господарських операцій.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 та у ТЗОВ «Стек- Комп'ютер».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірними господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 та у ТЗОВ «Стек-Комп'ютер».

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті,інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_4 та у ТЗОВ «Стек- Комп'ютер» за спірними договорами колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування витрат за спірними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган обґрунтовує заниження позивачем задекларованого доходу та заниження податкових зобов'язань з ПДВ тим, що TOB «ТВП «Зодіак» у 2013 - 2014 роках реалізовував продукцію власного виробництва (гофрований картон та вироби з нього) вітчизняним покупцям, зокрема, ФОП ОСОБА_5, КП «ШКЗ «Імпульс», TOB «Харків Хімпром», TOВ «Українські макарони», TOB «Друкарський Дім «Папірус», TOB «НВП «Поліпак», TOB «Торгові Компанія «БУМПАК», TOB «ТЕРА-ПАК» за цінами нижчими їх фактичної собівартості,

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Пунктом 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. ст. 135 Податкового кодексу передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.4.1. п.135.4. ст. 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно з п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п. 192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно акту перевірки, податковим органом за результатами опрацювання наданих на перевірку договорів, видаткових та податкових накладних, остаточних калькуляцій вартості виробництва продукції, даних бухгалтерського рахунку 26 "Готова продукція" встановлено випадки постачання самостійно виготовленої продукції за цінами, нижчими їх виробничої собівартості по взаємовідносинах з контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні податкових зобов'язань за операціями з поставки товарів позивач виходив з договірних цін, які встановлені сторонами у договорі поставки, а тому такі ціни відповідають рівню звичайних цін, оскільки протилежне податковим органом не доведено.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість виходячи з собівартості товару.

Колегія суддів також зазначає, що в будь-якому випадку, збитковість однієї господарської операції не може бути підставою для визначення всієї діяльності підприємства, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно фінансових звітів та податкових декларацій з податку на прибуток за 2013-2014 роки позивач загалом отримував прибуток (а.с.146-165).

Оскільки матеріалами справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ФОП ОСОБА_4 та ТЗОВ "Стек-Комп'ютер", а також спростовано висновки податкового органу щодо заниження позивачем бази оподаткування операцій з постачання товару у зв'язку з продажем позивачем продукції за цінами нижчими за її собівартість, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги Шосткинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області судовий збір сплачено не було при цьому було заявлено клопотання щодо звільнення від його сплати за відсутності коштів на його сплату.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 року клопотання Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено частково.

Відстрочено Шосткинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Сумській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. по справі № 818/3838/15 до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі та відкрито апеляційне провадження.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування податкових повідомлень-рішень від 04.09.2015 року № 0000522201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 43234,00 грн.; №0000532201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43072,00 грн.; № 0000542201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 306,00 грн. та № 0000552201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4378,00 грн. та 1094,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Реалізація таких рішень податкового органу може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження таких рішень спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Виходячи із практики Європейського Суду з прав людини (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України"), вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Тобто, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

При цьому, майновими вимогами є будь-які вимоги суб'єктів права, що пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням, обміном, розподілом майна, у тому числі нерухомими та рухомими речами, грошами (грошовими коштами).

Отже, предмет даної справи носить майновий характер.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон № 3674-VI).

Згідно з приписами пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позову майнового характеру юридичною особою судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позов поданий 11.12.2015 року.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 гривень.

Ціна позову у справі складає 92084 грн.

1,5 відсотка ціни позову дорівнює 1381,26 грн.

При поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1381,26 грн.

При поданні апеляційної скарги апелянту необхідно було сплатити 1519,40 грн (1381,26 грн.*110%).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2016 року відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. по справі № 818/3838/15.

Оскільки, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 року прийнято рішення про залишення без змін постанови Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р., то колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області судового збору у розмірі 1519,40 грн..

Відповідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2016р. по справі № 818/3838/15 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Комуністична, 2) судовий збір у розмірі 1519 грн. 40 коп. (одна тисяча п'ятсот дев'ятнадцять грн. 40 копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 21.03.2016 р.