Ухвала суду № 56609840, 19.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2016 рокусправа № 808/530/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Чередниченко В.Є. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року у справі №808/530/15 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправними дії відповідача під час проведення перевірки та ознайомлення з її результатами позивача; скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.03.2014 №0002751702; скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 №0002761702; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 07.03.2014 №0002791702, від 07.03.2014 №0002781702.

Ухвалою від 15 липня 2015 року залишено без розгляду адміністративний позов в частині визнання протиправними дій відповідача під час проведення перевірки та ознайомлення з її результатами.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової перевірки, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року та додержання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. Позивач зазначає, що ним було правомірно сформовані валові витрати у перевіряємому періоді. Первинними документами підтверджено факт придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів в ході здійснення господарської діяльності. Вважає безпідставним висновок податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 10167,75 грн. та єдиного внеску за 2011 рік за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 в сумі 23521,39 грн..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме: визнано протиправними та скасовано винесені Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області:

- податкове повідомлення рішення від 07.03.2014 року №0002751702;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2014 року №Ф0002761702;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 07.03.2014 року №0002791702;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації від 07.03.2014 року №0002781702.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, а відповідачем не доведено правомірність та законність висновків, що містяться в акті перевірки, та обґрунтованість податкової вимоги, податкового повідомлення - рішення та рішень про застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 включено витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які підтверджені касовими (фіскальними) чеками, згідно яких неможливо ідентифікувати суб'єкта підприємницької діяльності, який придбавав паливно-мастильні матеріали.

Посилаючись на те, що розрахункові документи, надані позивачем до перевірки, не відповідали нормам ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач зазначає, що затрати на паливно-мастильні матеріали не були підтверджені належним чином, відповідно й чистий дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, було збільшено контролюючим органом на відповідну суму. І як наслідок - донараховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 12709, 69 грн. та єдиний соціальний внесок в сумі 23521, 39 грн. Вважає, що оскаржувані рішення контролюючого органу винесені у повній відповідності із законодавством.

Заперечень на апеляційну скаргу позивачем не надано.

До суду надійшло клопотання позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату.

Клопотання відхилено судом, виходячи з норм ч.4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами Бердянської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 та додержання вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, у зв'язку із ненаданням в повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит Бердянської ОДПІ від 11.01.2014 (який отримано підприємцем 17.01.2014) протягом 10 днів з дня отримання запиту ФОП ОСОБА_1.

За результатами перевірки складено акт № 15/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014, в якому зазначено про порушення позивачем вимог:

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 10167,75 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", заниження єдиного внеску за 2011 рік, за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 в сумі 23521,39 грн..

Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що згідно даних книги обліку доходів та витрат, первинних документів, видаткових накладних, руху коштів по розрахунковим рахункам, відомостей з ЦБД ДРФО ДПА України про суми виплачених доходів встановлено, валовий дохід за 2011 рік, складає 51 147,38 грн., за 2012 рік - 275 110,69 грн., що відповідає валовому доходу, вказаному в деклараціях про доходи за 2011 та 2012 роки.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатку 7 та додатку 5 до декларації, встановлено, що валові витрати за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 визначено в сумі 204480,20 грн., за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 в сумі - 92188,26 грн.

При перевірці книги обліку доходів та витрат, первинних документів, накладних на придбання товару, руху коштів по розрахунковим рахункам встановлено, що валові витрати за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 складають 153645,20 грн., за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 складають 75238,26 грн.

Як свідчать матеріали справи, податковий орган дійшов висновку, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 безпідставно включено суми витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів (ПММ), оскільки названі суми підтверджено касовими (фіскальними) чеками, згідно яких неможливо ідентифікувати СПД, який придбавав ПММ (стор. акту 7).

Вказане порушення, за позицією ОДПІ, призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 12 708 грн. та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29 397,84 грн. та нараховано штрафні санкції на загальну суму 1956,02 грн.

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ФОП ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, Акт перевірки № 15/1710/НОМЕР_1 від 18.02.2014 не містить.

На підставі акта перевірки ОДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0002751702 від 07.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 12709,69 грн., у т.ч. за основним платежем 10167,75 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2541,94 грн.;

- вимогу № Ф 0002761702 від 18.02.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 23521,39 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок № 0002781702 від 07.03.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 136,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002791702 від 07.03.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції у розмірі 2058,05 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України 177.1 доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається з Акту перевірки, що став підставою для прийняття оскаржених рішень, єдиною підставою для висновків ДПІ щодо заниження позивачем податкових зобов'язань та розміру єдиного внеску, стали висновки про те, що позивачем до складу валових витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 включено витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, які підтверджені касовими (фіскальними) чеками, згідно яких неможливо ідентифікувати суб'єкта підприємницької діяльності, який придбавав паливно-мастильні матеріали. Що на думку податкового органу є порушенням вимог п. 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88. З цього приводу слід зазначити наступне.

В той же час, правовідносини, пов'язані з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та відповідними підзаконними нормативними актами. Як свідчать матеріали справи, про невідповідність касових (фіскальних) чеків, наданих позивачем, нормам названого закону та нормам Наказу ДПА України від 01.12.2000 року №614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в акті не йдеться.

Таким чином, обов'язкові реквізити фіскального чеку регламентовано Наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, а тому вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не застосовуються до касових чеків на придбання паливно-мастильних матеріалів, які включені позивачем до складу валових витрат.

Отже, висновки податкового органу про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, і, відповідно, про заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2011року по 31.12.2012 року є безпідставними, відповідно безпідставними є висновки контролюючого органу про заниження позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 23521,39 грн. та порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у зв'язку з чим протиправним є застосування до позивача штрафних санкцій, пов'язаних з донарахуванням податковим органом єдиного внеску.

Крім того, слід зазначити, що під час розгляду справи встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі № 808/3031/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області позов задоволено частково: визнано дії Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 протиправними.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.1 ст.72 КАС України). Отже, факт протиправності перевірки є встановленим.

Відповідно до вимог частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, слід дійти висновку, що відповідачем не доведено правомірність рішень та вимоги, що були об'єктом оскарження у даній справ, що обгрунтовано стало підставою для скасування останніх у судовому порядку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 липня 2015 року по справі № 808/530/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 17.03.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун