Ухвала суду № 56609837, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 рокусправа № 2а-0870/12052/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 2а-0870/12052/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 р. №0001650802 та №0001660802.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що здійснював господарську діяльність із суб'єктами, які є самостійними дієздатними юридичними особами, діючими на час подання позову як платники податків. Податковий облік операцій з такими контрагентами здійснювався позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують придбання товару, сплату на користь зазначеного підприємства коштів (з урахуванням податку), та отриманих податкових накладних. Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 27195,11 гривень при імпорті майна із зазначенням характеру угоди " 84", то ПАТ «Мотор Січ» зазначає, що ПДВ, на суму якого податковим органом зменшено податковий кредит за березень 2011 року, було сплачено позивачем під час розмитнення запасних частин до авіаційних двигунів, знятих під час ремонту, що проводився за межами митної території України та при поверненні майна у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг з ремонту обладнання, який здійснювався за межами митної території України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті 13.07.2011 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі у відношенні ПАТ "Мотор Січ": №0001660802, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за березень 2011 року на 5962483 (п'ять мільйонів дев'ятсот шістдесят дві тисячі чотириста вісімдесят три) гривні та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 (однієї) гривні; №0001650802, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень 2011 року на 10202759 (десять мільйонів двісті дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень й застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 (однієї) гривні.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані позивачем до перевірки документи є первинними у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення операцій, і , відповідно, право платника податку на включення до податкового кредиту вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані позивачем при здійсненні господарської діяльності.

Крім того, зазначив, що позивачем дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту. З огляду на наявність в Податковому кодексі України вищенаведених спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу по зменшенню податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитненні зазначених товарів, є неправомірними.

Також суд зазначив, що з урахуванням положень ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, тоді як у даному випадку, податковий орган не довів обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначав, що судом першої інстанції не прийнято до уваги факт того, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах. Тільки та господарська операція, яка фактично відбулась, створює відповідні правові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Відповідач зазначає, що господарські операції позивача з його контрагентами - ТОВ "Юкун", ТОВ "Мультіфлекс", ТОВ "Річбуд", ПП "Віза- Сервіс", ТОВ "Співдружність Буд", ТОВ "ЗМТК", ТОВ "МеталТехГруп", ТОВ "ТД "Технол", ПП "Спецбудкомплект-плюс", ТОВ "Електротехснаб", ТОВ "Торговий дім Інвестресурс", ТОВ "БК Регіон-Буд", ТОВ "ТПП "Спектр", ПП "Соутех", ТОВ "Фірма Сд, ЛТД" ТОВ "Інтерн-Юг", УРАА "СП Промзапал" не містили у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) надання послуг (робіт). А відтак, такі операції мають ознаки безтоварності, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а мають на меті лише формування платником податкового кредиту та валових витрат.

Так, у позивача відсутні товарно-транспорті накладні на підтвердження здійснення перевезення придбаного товару, а у контрагентів позивача відсутні основні засоби виробництва, трудові ресурси, транспортні засоби, підприємства не знаходяться за місцем реєстрації.

Крім того вказує, що при формуванні податкового кредиту позивачем протиправно враховано ПДВ у розмірі 27195,11 гривень, який сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України обладнання за характером угоди 84, згідно з якою не передбачено розрахунки за товар.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Вказав, що до перевірки надано всі необхідні первинні документи для підтвердження реальності здійснення господарських операцій по кожному з укладених ним договорів. Крім того, а Акті перевірки будь-яких зауважень щодо оформлення первинних документів податковим органом зроблено не було.

Зазначив, що посилання відповідача на відсутність доказів перевезення товару (товарно-транспортних накладних), придбаного позивачем, вважає необґрунтованими з огляду на те, що на підтвердження фактичної наявності та переміщення товару позивачем надано первинні документи - належним чином складені податкові та видаткові накладні, які містять всі достатні та необхідні реквізити. Крім того, наявність або відсутність окремих первинних документів, помилки у них, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Щодо висновку податкового органу про фіктивну діяльність контрагентів позивача, зазначає, що не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже податкове законодавство не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

У судовому засіданні сторони по справі доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, підтримали в повному обсязі.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Мотор Січ» та контрагентами - ТОВ "Юкун", ТОВ "Мультіфлекс", ТОВ "Річбуд", ПП "Віза- Сервіс", ТОВ "Співдружність Буд", ТОВ "ЗМТК", ТОВ "МеталТехГруп", ТОВ "ТД "Технол", ПП "Спецбудкомплект-плюс", ТОВ "Електротехснаб", ТОВ "Торговий дім Інвестресурс", ТОВ "БК Регіон-Буд", ТОВ "ТПП "Спектр", ПП "Соутех", ТОВ "Фірма Сд, ЛТД" ТОВ "Інтерн-Юг", УРАА "СП Промзапал" було укладено договори: з ТОВ "Співдружність Буд" - № 26.11 (УСиСР) від 11.01.2011, №38.11 (УСиСР) від 10.02.2011, №55.11 (УСиСР) від 07.02.2011, №77/3188/08-Д (УСиСР) від 04.04.2008, №169 (УСиСР) від 28.12.2009, №87 (УСиСР) від 20.07.2009, №10 (УСиСР) від 21.01.2009, №91 (УСиСР) від 01.06.2010, №89 (УСиСР) від 18.05.2010, №111 (УСиСР) від 02.07.2010, №36 (УСиСР) від 19.02.2010, №48 (УСиСР) від 02.03.2010, №2 (УСиСР) від 04.01.2010, №215 (УСиСР) від 20.12.2010, №209 (УСиСР) від 07.12.2010, №159 (УСиСР) від 11.10.2010, №193 (УСиСР) від 03.11.2010, №157 (УСиСР) від 23.09.2010, №149 (УСиСР) від 10.09.2010, №147 (УСиСР) від 03.09.2010, №130 (УСиСР) від 27.07.2010, №132 (УСиСР) від 02.08.2010, №131(УСиСР) від 29.07.2010, №3 (УСиСР) від 04.01.2010, №134 (УСиСР) від 04.08.2010, №155(УСиСР) від 17.09.2010, №122 (УСиСР) від 15.07.2010, №39 (УГЄ) від 25.02.2010, №52 (УСиСР) від 12.03.2010, №14.11 (УСиСР) від 04.01.2011, №58.11 (УСиСР) від 08.02.2011, №54.11 (УСиСР) від 07.02.2011, №146 (УСиСР) від 03.11.2009; з ПП "Спецбудкомплект-плюс" - №01-02 Д(УСиСР) від 15.02.2010, №03-07-10 Д(УСиСР) від 14.07.2010, ; з ПП "Соутех" - №1-01-2009 (ио) від 05.01.2009, №1-01-2009(ио) від 05.01.2009; з ТОВ "Інтерн-Юг" - №0371/09-Д/УЗ) від 17.12.2008; з ПП "Віза - Сервіс" - №4913/08-Д(УЗ) від 07.08.2008; з ТОВ "Торговий дім Інвестресурс" - №1059/10-Д (УЗ) від 21.01.2010; з ТОВ "ЮКУН" - №94(УСиСР) від 26.02.2010, №ко879/04-Д від 16.04.2004, №3941/10-Д (УЗ) від 01.04.2010; з ТОВ "МеталТехГруп" - №6029/09-Д (УЗ) від 13.10.2009; з ТОВ "Річбуд" - №2000/10-Д (УЗ) від 23.02.2010; з ТОВ "Мультіфлекс" - №0662/11-Д (УЗ) від 15.12.2010, №08/04-2010 (УЗ) від 08.04.2010; з УРАА "СП Промзапал" - №140/0347/08-Д (УЗ8487) від 23.11.2007; з ТОВ "Електротехснаб" - 0596/10-Д(УЗ) від 24.12.2009; з ТОВ "ЗМТК" - №114/12-10Д (кт) від 16.02.2010 (т.3 а.с.1-149). На підтвердження виконання даних договорів були оформлені податкові накладні (т. 4 а.с. 1-180, т.5 а.с. 1- 232, т.6 а.с.1-217).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Мотор Січ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ з напрямом відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 104/08-02/14307794 від 25.06.2011 р., який містить наступні висновки:

1) перевіркою тимчасово не підтверджується бюджетне відшкодування за березень 2011 року в сумі 28741463 гривень по постачальникам у зв'язку з неотриманням зустрічних перевірок та остаточного з'ясування питання щодо включення до податкових зобов'язань сум ПДВ по ланцюгу постачання;

2) на порушення пп.пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 ПК, "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого Наказом ДПА України №1002 від 24.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1402/18697, п. 4.1 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого Наказом ДПА України №41 від 25.01.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935 (далі - Порядок №41), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на загальну суму 5962483 гривень;

3) порушення абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 4.6.7 п. 4.6 ст. 4 Порядку №41, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 10202759 гривень (р.24) у зв'язку з невідображенням результатів попередньої перевірки.

Податковий орган в акті перевірки також зазначив, що господарські відносини ПАТ «Мотор Січ» з його контрагентами не мають реального товарного характеру та здійснювались з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. У підприємств-постачальників ТОВ "Юкун", ТОВ "Мультіфлекс", ТОВ "Річбуд", ПП "Віза- Сервіс", ТОВ "Співдружність Буд", ТОВ "ЗМТК", ТОВ "МеталТехГруп", ТОВ "ТД "Технол", ПП "Спецбудкомплект-плюс", ТОВ "Електротехснаб", ТОВ "Торговий дім Інвестресурс", ТОВ "БК Регіон-Буд", ТОВ "ТПП "Спектр", ПП "Соутех", ТОВ "Фірма Сд, ЛТД" ТОВ "Інтерн-Юг", УРАА "СП Промзапал" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від зазначених підприємств до контрагентів не підтверджено.

13.07.2011, на підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001660802, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ за березень 2011 року на 5962483 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні;

- №0001650802, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за березень 2011 року на 10202759 гривень й застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1 гривні (т.1 а.с. 20-22).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів, якими у даному випадку є документи первинного бухгалтерського обліку.

При цьому, як свідчать матеріали справи, доказів підробки документів, наданих позивачем, податковим органом не встановлено.

Крім того, доказів наявності судових вироків про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів з підстав встановлення в їх діях складу злочину при вчиненні господарських операцій відповідачем надано не було.

Посилання апелянта на відсутність доказів транспортування товару суд апеляційної інстанції вважає неспроможними з огляду на те, що, по-перше, зазначених зауважень до акту перевірки від № 104/08-02/14307794 від 25.06.2011 р. податковим органом внесено не було, по-друге, на підтвердження фактичної наявності та переміщення товару позивачем надано первинні документи - належним чином складені податкові та видаткові накладні, які містять всі достатні та необхідні реквізити. Крім того, наявність або відсутність окремих первинних документів, помилки у них, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Відповідач також послався на податкову інформацію, яка міститься в актах перевірок контрагентів позивача, щодо наявності у останніх ознак фіктивної підприємницької діяльності з огляду на відсутність основних засобів виробництва, трудових ресурсів, відсутність транспортних засобів, незнаходження за місцем реєстрації.

Щодо зазначеного колегія суддів вказує, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом обставин, які б могли свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, що повинно підтверджуватись вироком суду у кримінальній справі, платник податків не може зазнавати негативних наслідків, зумовлених посиланнями на діяння інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, отже і наявність підстав для формування податкового кредиту та формування податкових зобов'язань по операціям з подальшої реалізації придбаних товарів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в діях позивача відсутні порушення пп. 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України.

Крім зазначеного вище, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, податковий орган також послався на те, що при формуванні податкового кредиту позивачем протиправно враховано ПДВ у розмірі 27195,11 гривень, який сплачений митним органам при ввезенні на митну територію України авіадвигунів, які вийшли з ладу, а отже підлягали гарантійному ремонту чи заміні.

Колегія суддів з такими доводами погодитись не може з огляду на наступне.

Так, в наданих позивачем вантажних митних деклараціях вказано тип угоди 84 - "інше", що згідно Порядку ведення відмовних класифікаторів з питань митної статистики, що затверджений Наказом Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007 року, означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей або з заміною одних матеріальних цінностей на інші (що і було зроблено позивачем на підставі рекламаційних актів).

Посилаючись на норми п.193.1 ст.193 Податкового кодексу України, згідно яких об'єктом оподаткування ПДВ є операції з придбання товарів, податкова вважає, що підстави для сплати ПДВ були відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для визначення платнику податкових зобов'язань за зазначеною операцією відсутні, виходячи з такого.

Згідно ч.1 ст.81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав товар за вантажно-митними деклараціями (далі-ВМД) №112000011/2011/000785, який поставлено на підставі контракту №178-17/02 від 17.12.2001, укладеного між позивачем та "Connecteurs Electriques DEUTSCH" Groupe CompagnieDEUTSCH; №№112000011/2011/000510, 112000011/2011/000513, 112000011/2011/ 000609, який поставлено на підставі контрактів №1323/658-Е05-172-ІN356, №1323/658-Е05-192-ІN356 та №1323/658-Е05-158-ІN356 від 11.11.2005, укладених між позивачем та Air Officer Commanding; №112000011/2011/000786, який поставлено на підставі контракту №ПП-1323/658-Е01-121-Со 170 від 21.05.2001, укладеного між позивачем та BAIRD SERVICE CIA LTDA; №112000011/2011/000773, який поставлено на підставі контракту №1323/658-Е06-004-KR410 від 21.03.2006, укладеного між позивачем та LG INTERNATIONAL CORP.; №112000011/2011/000659, який поставлено на підставі контракту №МЕ/002/2006 від 20.07.2006 укладеного між позивачем та авіаційною компанією "Грін Флаг", Республіка Судан, (товар отримано від MOTOR SICH MIDDLE EAST FZE); №112000011/2011/000776, який поставлено на підставі контракту №1323/658-Е07-348-RU643 (ВТД) від 30.01.2008, укладеного між позивачем та (мовою оригіналу) ОАО "Нефтеюганский ОАО" Аеропорт (т.2 а.с.1-108). Під час митного оформлення вказаного товару ПАТ «Мотор Січ» оформлено митні декларації, які підтверджують сплату податку, на підставі якої суми податку віднесено до податкового кредиту.

Як пояснює позивач, та не спростовує відповідач, митне оформлення матеріальних цінностей було здійснено позивачем відповідно до ст.70-86 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574 «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію» та інструкції про її заповнення.

Відносно правовідносин, які існували у 2011 році, необхідно вказати, що згідно п.206.1 ст.206 Податкового Кодексу України, якою врегульовано порядок сплати ПДВ, "при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до бюджету платниками податку до\або на день подання митної декларації……."

Відповідно до ст. 17 закону України "Про єдиний митний тариф", мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону та ставок Єдиного митного тарифу України, які є чинними на день подання митної декларації.

Таким чином, згідно законодавства, що діяло на момент митного оформлення спірного вантажу, особою, відповідальною за нарахування податку на додану вартість та мита, було визначено митний орган.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, на момент декларування товару, що був ввезений позивачем на митну територію України, платник податків не мав зауважень митних органів щодо неправильності визначення ПДВ.

Відповідно до підпункту 54.3.3 ст.54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно норм п.54.5 ст.54 Податкового Кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму у порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо сплати ПДВ та ввізного мита, то відповідно до пунктів 54.3, 54.5ст.54 Податкового Кодексу України контролюючі органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковою сплатою ПДВ.

Також слід зазначити, що згідно до підпункту 54.3.6 ст.54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Таким чином, податковий орган зобов'язаний був встановити і завищення податкових зобов'язань з ПДВ, що в даному випадку виключало донарахування податкових зобов'язань.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо спірного податкового повідомлення-рішення №0001650802 від 13.07.2011 р., на загальну суму 10202759 грн. та штрафними санкціями на суму 1 грн.

Так, перевіркою показників податкової декларації за березень 2011 року встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації за березень 2011 року), на суму 10202759 грн., у зв'язку з невідображенням результатів попередньої перевірки, а саме: за результатами позапланової перевірки з питань підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року (акт №25/08-02/14307794 від 21.02.2011 року) встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 абз. «б» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до завищення суми від'ємного значення листопада 2010 року, у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 10202759 грн. (за результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В4 №0000610802 від 12.03.2011 року).

Отже, податковий орган в акті перевірки №104/08-02/14307794 від 25.06.2011 р., висновки якого оскаржуються у даній справі, послався на порушення позивачем при відображенні в податковій звітності суми від'ємного значення по ПДВ, спираючись як на доказ порушення на акт перевірки №25/08-02/14307794 від 21.02.2011 р.

Проте, висновки вказаного акту №25/08-02/14307794 від 21.02.2011 р. були оскаржені позивачем до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2011 р. у справі №2а-0870/6318/11 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.03.2011 р. №0000610802 та №0000620802. Вказане рішення суду ухвалами апеляційного та касаційного судів визнано законним та обґрунтованим та на час розгляду справи набрало законної сили.

Названими рішеннями суду першої інстанції та апеляційної інстанції встановлено протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування за попередні періоди.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності висновку податкового органу про завищення залишку від'ємного значення на суму 10202759 грн., а відтак і про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001650802 від 13.07.2011 р.

Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС з огляду на законність постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № 2а-0870/12052/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 12.03.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун