Ухвала суду № 56608945, 26.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 689/1983/15-ц

Провадження № 22-ц/792/145/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Гринчука Р.С.,

суддів: Грох Л.М., Марцинкевича А.М.,

секретар - Гриньова А.М.,

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника адвоката ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_5,

представника Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району, Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району про визнання правовстановлюючих документів недійними та визнання права власності на частину домоволодіння з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2015 року,

встановила:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4, виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району (далі виконком), Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району (діла сільська рада), зі збільшеними під час розгляду справи позовними вимогами про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №565421 від 25.04.2007 року, що видане Пасічнянською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області на ім'я ОСОБА_7 в частині визнання за ним права власності на ? частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Магнишівка, вул. Центральна, 84; визнання за ОСОБА_1 право власності на ? домоволодіння, розташованого за вказаною адресою; визнання за ОСОБА_2 право власності на 5/12 частини цього ж домоволодіння; визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.09.2015 року в частині видання ОСОБА_4 свідоцтва на ? частки у спадщині від земельної ділянки площею 1,475 га; визнання незаконним та скасування рішення виконкому Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району №22 від 29.03.2007 року в частині оформлення права особистої власності на ? частини житлового будинку, який розташований в с. Магнишівка, вул. Центральна, 84 за ОСОБА_7; визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування на 1/3 частину земельної ділянки площею 1,4756 га; визнання за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування на 1/6 частину вищевказаного домоволодіння; визнання за ОСОБА_8 права власності в порядку спадкування на 1/3 частину земельної ділянки площею 1,4756 га.

На обґрунтування позову зазначили, що вони мають право на частину домоволодіння, розташованого по вулиці Центральній, 84 в с. Магнишівка Ярмолинецького району Хмельницької області в порядку правового статусу майна колгоспного двору, однак ОСОБА_7, який помер в 2014 році, незаконно оформив право власності на це майно виключно на своє ім'я, чим порушив їх право на ? частку (по ? частці кожній) на спірний будинок з господарськими спорудами. Крім того, відповідач ОСОБА_4 на підставі заповіту, є єдиними спадкоємцем усього майна ОСОБА_7, хоча на час відкриття спадщини спадкодавець мав двоє дітей, малолітню ОСОБА_8 та повнолітню непрацездатну ОСОБА_2, які мають обовязкову частку у спадковому майні.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2015 року позов було задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області № 22 від 29 березня 2007 року в частині оформлення права особистої власності на ? частини житлового будинку, який розташований в с. Магнишівка, по вул. Центральній, 84, Ярмолинецького району, за ОСОБА_7.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 565421 від 25 квітня 2007 року, що видане Пасічнянською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області ОСОБА_7 в частині визнання за ОСОБА_7 права власності на ? частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Магнишівка, вул. Центральна, 84.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Магнишівка, вул. Центральна, 84, інвентарною вартістю 54968 грн. як на майно бувшого колгоспного двору.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Магнишівка, вул. Центральна, 84, інвентарною вартістю 54968 грн. як на майно бувшого колгоспного двору.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1\16 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Магнишівка, вул. Центральна, 84, інвентарною вартістю 54968 грн., яке належало ОСОБА_7, котрий помер 15 травня 2014 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на ? частину земельної ділянки площею 1,4756 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, яка належала ОСОБА_7, який помер 14 травня 2014 року, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 965005, виданого Ярмолинецькою районною державною адміністрацією 17 березня 2008 року, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010876500079.

Визнано за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування на 1/16 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Магнишівка, вул. Центральна, 84, інвентарною вартістю 54968 грн., яке належало ОСОБА_7, померлому 15 травня 2014 року.

Визнано за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування на ? частину земельної ділянки площею 1, 4756 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, яка належала ОСОБА_7, який помер 14 травня 2014 року, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 965005, виданого Ярмолинецькою районною державною адміністрацією 17 березня 2008 року, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010876500079.

Стягнуто з Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Стягнуто з виконавчого комітету Пасічнянської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області в дохід держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 366 грн. 63 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На думку апелянта суд невірно встановив фактичні обставини справи, однобічно та необєктивно дослідив докази, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, судом було вирішено питання щодо прав малолітньої ОСОБА_8, яка, однак, не була залучена до участі в справі в якості сторони; визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в порядку спадкування право на ? ч. земельної ділянки площею 1,4756 га за кожним, суд не прийняв до уваги тієї обставини, що в цій частині права вказаних осіб не порушено, оскільки їх право на землю передбачено у відповідному свідоцтві про право на спадщину за законом, однак позивачі не зверталися до нотаріуса з вимогою про оформлення права на спірне майно у передбаченому законом порядку; висновок суду про те, що домоволодіння, розташоване по вулиці Центральній, 84 в с. Магнишівка Ярмолинецького району Хмельницької області відносилося до колгоспного двору є помилковим і не ґрунтується на вимогах закону; в даному випадку строк позовної давності пропущений позивачами з неповажних причин, оскільки з 2007 року їм стало відомо про те, що ОСОБА_7 оформив на себе право власності на спірний будинок з господарськими спорудами, тому і перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з цього часу.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Позивачі та їх представник а також представник сільської ради в судовому засіданні заперечили проти доводів апелянта та підтримали рішення суду.

Крім того, представник сільської ради в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що спірне будинковолодіння відносилося до суспільної групи колгоспного двору станом на 15.04.1991 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно зясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судом встановлено, що домоволодіння № 84 по вулиці Центральній в с. Магнишівка Ярмолинецького району станом на 15.04.1991 року мало статус майна колгоспного двору (відносилося до суспільної групи господарства) і в ньому проживали та були зареєстровані ОСОБА_9, голова двору; ОСОБА_7, її син; ОСОБА_10, невістка голови двору з лютого місяця 1990 року фактично проживала, та ОСОБА_11, внучка голови двору, дочка ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з 08.08.1990 року.

Вказані обставини підтверджені належними та допустити доказами, у відповідності із вимогами ст.ст. 58, 59 ЦПК України, оцінка яких проведена судом з дотриманням ст. 212 ЦПК України.

Зокрема, зі змісту довідки сільської ради від 21.04.2015 року, №124, виданої на підставі записів погосподарської книги 1991-1996 років вбачається, що станом на 15.04.1991 року по особовому рахунку № 265 в с. Магнишівка головою колгоспного двору була ОСОБА_9, разом з нею в цьому господарстві були зареєстровані та проживали її син, ОСОБА_7, невістка, ОСОБА_10 та внучка, ОСОБА_11 Відповідні дані також містяться і у витягах з погосподарських книг та довідці сільської ради №304 від 04.09.2015 року.

Ці документи містять обєктивні, неспростовані відповідачем дані, відповідають іншим матеріалам справи, тому вони правомірно були прийняті судом до уваги.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року №112/5, згодом аналогічними Вказівками по веденню господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року за №5-24/26 та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25.05.1990 року, № 69.

Згідно зі змістом цих Вказівок суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сімї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, приймаючи до уваги також вимоги п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 року, № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, висновки суду про те, що спірне будинковолодіння мало статус майна колгоспного двору, а його членами були, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

При цьому слід зазначити також, що, як вбачається з матеріалів справи, голова двору ОСОБА_9 була членом колгоспу „Вітчизна та працювала колгоспником, членом ланки. Крім вищевказаних доказів, ці обставини також підтверджуються виписками з погосподарської книги (а.с. 56, 128).

Відповідно до ч. 1 ст. 563 ЦК Української РСР 1963 року у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі смерті члена колгоспного двору спадкування майна двору не відкривається.

Згідно з ч. 1 ст. 120, ст. 123 ЦК УРСР у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином станом на 15.04.1991 року домоволодіння № 84 по вулиці Центральній в с. Магнишівка Ярмолинецького району належало в рівних часток усім її членам, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, тобто по ? частці кожному.

Вирішуючи питання щодо права ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на обовязкову частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_7, суд правильно виходив з того, що, незважаючи на заповіт, відповідно до якого спадкодавець ОСОБА_7 заповів усе своє майно своїй сестрі, ОСОБА_4, його діти, одна з яких є повнолітньою непрацездатною особою (інвалід 2-ї групи), а інша малолітньою особою, мають право на обовязкову частку відповідно до ч. 2 ст. 1241 ЦК України.

При цьому та обставина, що у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 15.09.2015 року міститься вказівка про те, що ОСОБА_4 є спадкоємцем ? частини майна ОСОБА_7, за виключенням ? частини майна, на яке не видано свідоцтво про право на спадщину за законом не дає підстав для відмови у позові в частині визнання за дітьми спадкодавця права на спадкове майно в судовому порядку.

Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 в повному обємі заперечила проти позовних вимог, зокрема і тих, що стосуються майнових прав ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_7, що дає підстави для звернення до суду за захистом цих прав. Також слід відзначити, що вказівка у свідоцтві про право на спадщину про те, що на ? частку спадкового майна не видано свідоцтво про право на спадщину за законом не гарантує дотримання майнових прав дітей покійного ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом вірно встановлено, що позивачами не пропущений строк позовної давності, оскільки про порушення свого права вони дізналися лише навесні влітку 2015 року. Та обставина, що ОСОБА_1 була присутня при обмірі працівниками БТІ спірного будинку в 2007 році на дає підстав для висновку про те, що вона з тієї пори знала або повинна була дізнатися про порушення свого права, за захистом якого звернулася до суду. Як слідує з її пояснень, про порушення свого права з боку відповідача ОСОБА_4 їй стало відомо під час ознайомлення з інвентарною справою в 2015 році, що не було спростовано в суді протилежною стороною.

Саме по собі оформлення права власності на спірне майно за бувшим чоловіком в 2007 році, не призвело до порушення права ОСОБА_1 щодо цього майна, оскільки фактично вона з 1990 року по 2013 рік безперешкодно проживала в будинку, вільно користуватися ним та господарськими спорудами. Тому твердження про те, що порушення прав позивача тривало з 2007 року є безпідставним.

Прийшовши до вищевказаних висновків суд першої інстанції, діючи у відповідності з ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, правомірно визнав частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.04.2007 року, видане на ім'я ОСОБА_7

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до 14 років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

На підставі вказаної норми закону захист прав малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 в суді були захищені законним представником, її матірю ОСОБА_1

Та обставина, що безпосередньо малолітня ОСОБА_8 не була залучена до справи в якості сторони не призвела до порушення її прав а також прав інших учасників процесу, не виплинула на правильність вирішення справи судом.

Судові витрати між сторонами були розподілені судом у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України.

Не спростовують висновків суду також інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

___________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12 Доповідач Гринчук Р.С.

Категорія № 2,5