Рішення № 56608726, 17.03.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9379/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2016 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Демінської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Кшановської Є.З.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Хмельницької міської ради (третя особа, котра не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ДАБІ України) про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на будинковолодіння, виділ частки з майна, визначення порядку користування прибудинковою земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

Позивач в травні 2015 року звернулась до суду з вище вказаним позовом, в якому, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог, просить припинити право спільної часткової власності позивача на 13/50 частки будинковолодіння № 47 по вул. Вінницька у м. Хмельницький; виділити в натурі 13/50 частки, належної їй на праві власності, що складається з приміщень: коридор 7,3 кв.м, житлова кімната 16,2 кв.м, житлова кімната 12,6 кв.м, загальною площею 36,1 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м, відповідно висновку № 294/015 судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.2015 року (додаток № 9), а також визначити порядок користування прибудинковою земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння по вул. Вінницька 47 у м. Хмельницький відповідно до першого варіанту (додаток № 11) висновку № 294/015 судової будівельно-технічної експертизи від 30.09.20154 року. Заявлені вимоги мотивує тим, що за договором дарування від 2.02.2005 року набула у власність частку будинку 13/50, до якої увійшли житлові приміщення 1-3, 1-4, 1-5. Співвласниками будинку (решти 37/50) є відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за будинковолодіння закріплена земельна ділянка площею 0,09 га згідно рішення Хмельницької міської ради від 10.11.1992 року № 113 «Про приватизацію земельних ділянок» та наказу № 56-з від 26.04.1990 року Хмельницького Совхозу ім. Щорса. Будинок має два входи-виходи, але не поділений в натурі, а добровільно досягти домовленості з відповідачами про порядок володіння і користування та розподіл в натурі досягти не вдається, тому звернулась з даним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені позовні вимоги підтримали і просять задовольнити.

В ході розгляду справи представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти позову заперечував, зазначаючи, що 6.09.1997 року помер ОСОБА_5, після смерті якого відповідачі успадкували належну йому частку 37/50 в спірному будинку, загальна площа якого становить 97,8 кв.м, отже, їхня частка становить в будинку 72,372 кв.м загальної площі, з яких 52,318 кв.м належать до житлової площі будинку, а позивачу належить 25,428 кв.м загальної площі, з них 18,382 кв.м житлової площі. Позивач користується на даний час кімнатами 1-4 і 1-5 та кухнею 1-3, загальною площею 36,1 кв.м, житловою площею 28,8 кв.м. Відповідачі вважають, що позивач незаконно користується належною їм на праві власності загальною житловою частиною будинку розміром 10,7 кв.м, тому не заперечують щодо вилучення у неї кімнати 1-5 площею 12,6 кв.м та залишення їй кімнати 1-4 і кухні 1-3. Висновки експертизи не відповідають дійсним обставинам справи, так як ґрунтуються на користуванні позивачем неналежною їй частиною будинку, а також оскільки експертом було включено до розрахунків прибудови відповідачів до будинку, яка не здана в експлуатацію, а також не включено в розрахунок площу мансарди позивача. Крім того, право власності у ОСОБА_6 на земельну ділянку на підставі рішення № 113 не виникло, так як державного акта на неї він не отримав і встановлення меж в натурі землевпорядною організацією не здійснено. Даним рішенням закріплено за будинковолодіння земельну ділянку площею 0,32 га, з яких для ведення підсобного господарства земельна ділянка займає площу 0,22 га, що не відповідає плану експерта. Право на земельну ділянку, що виділялася рішенням № 113, не успадковувалось. Наведені позивачем обставини вже були предметом розгляду судової справи № 2-81/2009. Відповідно до земельно-шнурової книги с. Лезневе та радгоспу ім. Щорса за домоволодінням по вул. Вінницька 47 закріплено земельну ділянку в 1000 кв.м для обслуговування будинку, при цьому оскільки в цю площу входила земельна ділянка 400 кв.м, яка належала померлому ОСОБА_6 і відносилась до земель для ведення особистого селянського господарства, тому не має бути внесена експертом для обрахування землі для обслуговування будинку. Площа земельної ділянки, яка знаходиться в спільному постійному користуванні, становить 0,05 га. Експертом також, на думку відповідачів, хибно розраховано вартість часток, не розглянуто варіанта виділення кімнати 1-5 відповідачам. Крім того, відповідач вже приватизувала частину земельної ділянки площею 0,04 га для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням адреси по вул. Коротченка, без погодження меж з відповідачами, вдруге по даному виду землекористування.

В судове засідання, в якому було ухвалено рішення суду, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не зявилися, свого представника не направили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомили. За таких обставин суд вважає за можливе судовий розгляд справи закінчити за їх відсутності в судовому засіданні з урахуванням раніше наданих представником відповідачів усних та письмових пояснень.

В судовому засіданні представник співвідповідача Хмельницької міської ради пояснила, що в частині вимог щодо припинення права спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою проти позову не заперечує, а проти виділення частки в спірному будинку заперечує, оскільки в будинку наявні самочинні добудови обох сторін. В судове засідання, в якому було ухвалено рішення суду, представник співвідповідача не зявилась, в матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи за ї відсутності.

Представник третьої особи ДАБІ України в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, тому суд вважає за можливе судовий розгляд провести за його відсутності в судовому засіданні.

Заслуханий в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_7 з приводу виконаного у справі експертного висновку пояснив, що за фактичним землекористуванням було визначено, що співвласники будинку користуються земельною ділянкою площею 904 кв.м. Межі земельної ділянки встановлені, оскільки дві сусідні з нею земельні ділянки до земельного кадастру, а третя має огорожу на бетонному фундаменті. Частки було обраховано по сукупній вартості житлового будинку і прибудинкових споруд, відхилення становить менше 5%. Мансарда і самовільні прибудови пр. виконанні висновку не враховувались, оскільки їх немає в матеріалах інвентаризаційної справи. Разом з тим, якби на земельній ділянці не було самочинного будівництва, були б інші варіанти встановлення порядку користування нею.

Заслухавши позивача, представників сторін, судового експерта, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних мотивів.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19.11.2009 року у цивільній справі № 2-81/2009 р. у справі між тими ж сторонами встановлено наступні обставини.

Відповідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 113 від 10.11.1994 року ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,32 га по вул. Вінницькій, 47 в м. Хмельницькому, із якої 0,10 га для обслуговування житлового будинку та 0,22 га ведення особистого підсобного господарства. Право власності у ОСОБА_6 не виникло, так як він Державного акта на дану земельну ділянку не отримав та встановлення меж земельної ділянки в натурі землевпорядними організаціями проведено не було.

Після смерті ОСОБА_6 в 2001 році спадкова справа не заводилась, в зв'язку із чим право ОСОБА_6 на вищевказану земельну ділянку не успадковувалось, у тому числі його дружиною ОСОБА_8 та позивачкою.

Відповідно договору дарування від 2.02.2005 року Сабатович 3.І. подарувала ОСОБА_1 13/50 частин житлового будинку по вул. Вінницькій, 47 в м. Хмельницькому.

Посилання позивачки на довідку комітету самоорганізації населення мікрорайону Лезнево № 432 від 22.09.2009 року відповідно до якої земельна ділянка, яка закріплена за будинком № 47 по вул. Вінницькій складається із 0,08 га по вказаній адресі, 0,13 га по провулку Тупіковому, 8/1 та решта між будинками № 50 та № 54 по вул. Вінницькій із посиланням на наказ № 56-з від 26.04.1990 року по радгоспу ім. Щорса, є безпідставним, так як відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 30.12.1962 року село Лезнево Красилівського району було включено у смугу міста Хмельницького, тому землі існуючої забудови даного села знаходяться у розпорядженні Хмельницької міської ради з 30.12.1962 року та жодних повноважень на розпорядження ними вона директору радгоспу ім. Щорса не надавала.

Дане рішення Хмельницького міськрайонного суд залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27.01.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено також, що згідно вище вказаного договору дарування, його сторони домовились, що у власність обдаровуваної переходить частина будинку, що складається із кухні 1-3 площею 7,3 кв.м, житлової кімнати 1-4 площею 16,2 кв.м, житлової кімнати 1-5 площею 12,6 кв.м; загальна площа відчужуваної частини будинку становить 36,1 кв.м, житлова 28,8 кв.м.

Співвласниками іншої частини будинку є відповідачі: ОСОБА_3 в частці 37/250, ОСОБА_5 в частці 74/250, ОСОБА_4 в частці 74/250, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно Хмельницького БТІ від 18.01.2005 року та свідоцтвами про право на спадщину за законом, копії котрих наявні у справі.

Таким чином, позивач та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 є співвласниками спірного домоволодіння на праві спільної часткової власності.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Разом з тим, як вбачається висновку виконаної у справі експертизи, пояснень експерта в судовому засіданні, технічного паспорта на будинок 47 по вул. Вінницька у м. Хмельницький на імя відповідачів, виготовленого 21.12.2015 року, у складі спірного будинку наявне самочинне будівництво, зокрема, самочинна прибудова а до будинку А-1. Самочинно збудована, переобладнана площа, згідно даних техпаспорта, становить 71,0 кв.м.

У відповідності до висловленої Верховним Судом України в постанові від 4.12.2013 року по справі № 6-130цс13 правової позиції, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений обєкт, а і обєкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого обєкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій обєкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти не є обєктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України), а тому не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно із нормами ст. ст. 364, 367 ЦК України.

Крім того, у відповідності до висловленої Верховним Судом України в постанові від 30.09.2015 року по справі № 6-286цс15 правової позиції, пунктом 2.3 глави 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток обєктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, передбачено, що не підлягають поділу обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна. Питання щодо поділу обєктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України. Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти нерухомого майна.

За таких обставин не може бути взятий до уваги і висновок експерта № 294/015 від 30.09.2015 року у даній справі щодо того, що з технічної точки зору виділ бажаної позивачем частки в майні є можливим.

Таким чином, в задоволенні позовної вимоги про виділ в натурі частки в спірному будинку слід відмовити.

Вимоги щодо припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на будинковолодіння № 47 по вул. Вінницька у м. Хмельницький та визначення порядку користування прибудинковою земельною ділянкою є похідними від вимоги про виділення частки і задоволенню таким чином також не підлягають.

При цьому суд також враховує і встановлені вище вказаним рішенням суду обставини про те, що посилання ОСОБА_1 в частині закріплення земельної ділянки за Вінницькою 47 на наказ № 56-з від 26.04.1990 року по радгоспу ім. Щорса є безпідставним, так як відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 30.12.1962 року село Лезнево Красилівського району було включено у смугу міста Хмельницького, тому землі існуючої забудови даного села знаходяться у розпорядженні Хмельницької міської ради з 30.12.1962 року та жодних повноважень на розпорядження ними вона директору радгоспу ім. Щорса не надавала.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 8, 10, 11, 60, 61, 88, 212 215 ЦПК України, ст. 316, 317, 364, 376 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Хмельницької міської ради (третя особа, котра не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ДАБІ України) про припинення права спільної часткової власності, визнання права власності на будинковолодіння, виділ частки з майна, визначення порядку користування прибудинковою земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя: