Ухвала суду № 56608378, 17.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 668/12710/14-ц Головуючий в І інстанції Булах Є.М.

Провадження №22-ц/791/700/16 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3СекретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 22 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним вище позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_7, який є власником квартири АДРЕСА_2, що знаходиться поверхом вище, неодноразово здійснював залиття її квартири. Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 03 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 16 квітня 2014 року, встановлено вину мешканців квартири відповідача в неодноразовому залитті квартири ОСОБА_6 та стягнуто на користь останньої матеріальну шкоду у сумі 4463,00 грн.

Окрім матеріальної шкоди, повязаної із залиттям квартири, позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у негативних емоціях, переживаннях з приводу пошкодженого майна та неможливість користуватися ним, відмови відповідача відшкодувати завдані збитки, необхідності проведення ремонту. Перебування у емоційно напруженому нервовому стані спричинило стурбованість, нервовість, безпідставні прояви агресії, безсоння, погіршення самопочуття та призвело до порушення нормальних звязків з оточуючими, змінило звичний уклад життя.

На підставі викладено, після зменшення позовних вимог, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_7 на свою користь 24360,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 22 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири у сумі 2000,00 грн., а також витрати на оплату судового збору у сумі 250,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діючий в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Стягнути на користь позивачки 24360,00 грн. відшкодування моральної шкоди, розмір якої встановлено експертом з урахуванням вини відповідача у формі грубої необережності.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить не брати до уваги доводи викладені в ній та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 03.03.2014 року яке набрало законної сили 16.04.2014 року (справа №668/9438/13ц), з відповідача, як власника квартири АДРЕСА_3 стягнуто на користь позивачки ОСОБА_6 відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири в сумі 4463 грн.

Рішенням суду встановлено, що з вини мешканців квартири відповідача відбувалось неодноразове залиття квартири позивача, що підтверджується актами огляду квартири від 17.04.2013 р., 18.04.2013 р., 22.08.2013 р. Причиною залиття 18.04.2013 року є пошкодження (несправність) труби по стояку в кухні квартири відповідача, по іншим актам причину залиття не встановлено, встановити її шляхом обстеження (з розривом в часі) не вбачається за можливе (а.с.72-74).

В силу вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, чинним рішенням суду встановлено факт залиття квартири позивачки та обовязок відповідача відшкодувати заподіяну внаслідок цього шкоду.

На підтвердження доводів щодо розміру заподіяної моральної шкоди, в ході розгляду справи за клопотанням позивача 25.12.2014 року проведено судову психологічну експертизу №109-2014, згідно висновків якої ОСОБА_6 внаслідок досліджених в матеріалах справи подій перенесла легко виражений стресовий стан, який супроводжувався порушеннями настрою, негативними переживаннями, порушеннями сну, погіршенням соматичного стану здоровя. Згідно зазначених висновків експертизи досліджена з матеріалів справи ситуація є для ОСОБА_6 психотравмуючою: коефіцієнт «сумарного стресового еквівалента» відповідає легко вираженому ступеню та може дорівнювати: а) при простій необережності дій відповідача 12180 грн.; б) при грубій необережності дій відповідача 24360 грн.; в) при непрямому умислі 36540 грн.; г) при прямому умислі 48720 грн. (а.с.46-48).

При дослідженні висновку експерта суд виходить з того, що згідно зі ст.62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

З висновку експерта вбачається, що, зокрема, в його основу покладено особисту бесіду з викладенням обставин сприйняття позивачкою залиття її квартири та реакції у вигляді порушення сну, підвищення тиску тощо, хоча вказані обставини не перевірялися та не підтверджені відповідними доказами. В основу експертного висновку також покладено відомості про лікування позивачки в кардіологічному відділенні лікарні ім.. Лучанського з 21.08. по 01.09.2014 року, хоча залиття відбулось у 2013 році. Отже, лікування відбулось більше, ніж через рік після залиття і не встановлена наявність обовязкового причинного звязку між залиттям квартири та погіршенням стану здоровя позивачки через тривалий проміжок часу.

Згідно довідки КП «Херсонська міська клінічна лікарня ім.. Лучанського» ОСОБА_6 в 2013 році стаціонарного лікування не отримувала, за медичною допомогою не зверталася, обстежень не проходила (а.с.190).

Окрім того, з матеріалів справи не вбачається дослідження та вивчення при проведенні експертизи загального стану здоровя позивачки та його вплив на стан ОСОБА_6 на момент проведення експертизи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що повністю погодитись із висновками експертизи не можна.

Окрім того, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, який правильно не взяв до уваги доводи позивача, щодо вини відповідача у формі грубої необережності. Чинним рішенням суду встановлено причину лише одного залиття, інші встановити не виявилось можливим. За таких обставин факти грубої необережності відповідача внаслідок невжиття відповідних заходів по збереженню в належному стані комунікацій в його квартирі, як причини неодноразового залиття квартири позивачки, не можна вважати доведеними та встановленими чинним рішенням суду.

Окрім того, згідно наданої в ході апеляційного розгляду довідки ОСББ «Мудрість» від 10.03.2016 року у 2008 році відбулася заміна всіх систем водопостачання та водовідведення по стояках та в квартирах будинку №43 по вул.. Безродного в м. Херсоні, в тому числі і в квартирі №64, де власник ОСОБА_7 Щодо питань експлуатації квартири ОСОБА_7 відповідно реагує (а.с.232).

За таких обставин, посилання позивача ОСОБА_6 на грубу необережність з боку відповідача безпідставні та не доведені належними і допустимими доказами, а судом не встановлені.

Окрім того, з матеріалів справ вбачається, що відповідач ОСОБА_7 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, страждає онкологічним захворюванням, згідно довідки з місця проживання зареєстрований та проживає в квартирі один (а.с.28-32,230).

Згідно довідки Головного управління пенсійного фонду України від 10.03.2016 року ОСОБА_7 отримує пенсію, як інвалід 3 групи в сумі 2416,50 грн.(а.с.231).

Відповідно до вимог ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

За правилами п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходив з того, що внаслідок пошкодження її майна позивачка зазнала душевних страждань, була вимушена докладати зусиль для відновлення належного стану квартири.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом враховано характер правовідносин, глибину та тривалість моральних страждань, характер дій винної особи, необхідність докладати позивачем зусиль для відновлення належного стану квартири, також судом враховані вимоги розумності і справедливості. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначений судом, колегія суддів вважає максимально адекватним завданій шкоді з урахуванням матеріального становища винної особи.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, визначеної за висновком експертизи та стягнення з відповідача 2000 грн.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності розміру грошового відшкодування моральної шкоди завданій шкоді, колегією суддів не приймаються.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди відсутні.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого в інтересах ОСОБА_6,- відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 22 грудня 2015 року,- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий П.Я.Ігнатенко

Судді: Л.П.Воронцова

ОСОБА_3