Рішення № 56607221, 15.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/10344/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/789/277/16 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника ОСОБА_1 - адвоката Бориса С.А.; представника Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі Калашник Н.Я.; представника Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Пастух Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 і Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі, третя особа - Тернопільська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі (надалі - УПФ України у м. Тернополі), третя особа - Тернопільська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про стягнення безпідставно отриманих коштів, моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Зазначала, що вона працює листоношею у Тернопільській дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" та протягом 1999-2014 року видавала пенсію ОСОБА_5 за довіреностями і дана пенсіонерка пенсію отримувала та жодних претензій відносно неї немає. У грудні 2014 року відповідач з'ясував, що ОСОБА_5 ще у 1999 році виїхала на постійне місце проживання у США, а тому почав вимагати повернення виданої листоношею пенсії, як виданої без належних доручень пенсіонера. 15 грудня 2014 року позивачем за рахунок особистих коштів була повернута відповідачу пенсія ОСОБА_5 у сумі 116409,90 грн. Вважаючи, що вона без будь-якої правової підстави, помилково перерахувала фактично отриману пенсіонером пенсію на рахунок відповідача, просила задовольнити позов.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 грудня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто із УПФ України у м. Тернополі на користь ОСОБА_1 суму безпідставно набутих коштів в розмірі 65 573 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 68 коп., 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 73 коп. судового збору, що сплачений позивачем при зверненні із позовом в суд, а також 1 000 (одну тисячу) грн. витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 та УПФ України у м. Тернополі подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повній мірі. В обгрунтування зазначає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку про те, що пенсійні виплати, здійснені в періоди, за які ОСОБА_1 не додано до матеріалів справи довіреностей, не підлягають до стягнення, оскільки це не було предметом спору. Також, суд, всупереч нормам законодавства, взяв за основу посадову інструкцію, підписану ОСОБА_1 05.02.2014 року та договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.07.2009 року, не звернувши увагу на дату їх укладення з якої, відповідно, за ними настають цивільні права та обов'язки. Безпідставно, через відсутність апостиля, судом не взято до уваги заяву ОСОБА_5 про те, що вона отримувала належну їй пенсію через довірених осіб в Україні протягом 1999-2014 років. Крім того, судом було безпіставно відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди в повній мірі, а в резолютивній частині не було відображено про задоволення чи відмову в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди. Позивач вважає помилковим висновок про участь адвоката лише у судовому засіданні та не врахування інших дій поза судовим засіданням, що призвело до невірно визначеного розміру витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі УПФ України в м.Тернополі просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 до УПФ у м. Тернополі про стягнення безпідставно набутого майна у розмірі 65 573,68 грн., судового збору у розмірі 655,73 грн. і витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5, яка підтверджує її бажання отримувати пенсію за довіреністю, у зв'язку з чим ОСОБА_1 мала право виплачувати пенсію ОСОБА_5 її довіреній особі лише протягом року з дня видачі довіреностей, тобто з 13 березня 2006 року по 13 березня 2007 року та з 23 жовтня 2013 року по 23 жовтня 2014 року. Квитанція про оплату послуг адвоката складена у довільній формі і засвідчена лише підписами ОСОБА_1 і адвоката Бориса С.А. та печаткою адвоката, тобто не є квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, а тому не може вважатися належним доказом понесення витрат на правову допомогу у розмірі, заявленому до стягнення.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої апеляційні скарги в їх межах, апеляційних скарг протилежних сторін не визнали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі - до відхилення, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що безпідставно набутими відповідачем є кошти, котрі позивачем виплачені пенсіонеру за час дії довіреностей, та що позивачкою не представлено доказів, які б свідчили про заподіяння їй моральної шкоди і підтверджували її моральні страждання.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду не у повній мірі відповідає вимогам вищенаведеної норми, а тому колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 було призначено пенсію за віком органами праці та соціального захисту населення з 24 січня 1996 року.

За період з березня 1999 року по жовтень 2014 року відповідачем нараховано ОСОБА_5 кошти на виплату пенсії у розмірі 116 409, 90 грн.

ОСОБА_1 працює листоношею ВПЗ № 1 поштампу із 12.07.1980 року по даний час (наказ про прийом на роботу № 67 від 12.07.1980 року) і виконувала обов'язки по видачі пенсії ОСОБА_5(а.с.4) Згідно із довідкою, виданою Тернопільською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" за період з 1999 року по 2011 рік неможливо встановити дату виплати пенсії та листоношу, яка на час відпустки листоноші ОСОБА_1 проводила виплату пенсії гр. ОСОБА_5 через "плаваючий" графік роботи. За період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці: 19.11.2012-12.12.2012 р.; 10.04.2013-06.05.2013 р.; 18.11.2014-11.12.2014 р. У 2012 та 2014 роках виплата пенсії ОСОБА_5 проводилась 17 листопада листоношею ОСОБА_1 У 2013 році виплату пенсії ОСОБА_5 здійснила підмінна листоноша ОСОБА_7 (звільнена 10.06.2013 р.). (а.с.101)

Згідно із довіреністю від 13 березня 2006 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_8 (паспорт НОМЕР_1, виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 07 травня 1998 року) одержувати належне їй майно, гроші, цінні папери від усіх осіб, установ, підприємств і організацій, в тому числі із Ощадних та інших банків, пошти та телеграфу. Для цього ОСОБА_8 надано право подавати від імені ОСОБА_5 заяви, одержувати документи, довідки, розписуватись за неї і виконувати всі дії, пов'язані з цією довіреністю. (а.с.7)

Як вбачається із нотаріально посвідченої довіреності, нотаріусом м. Чікаго Штату Іллінойс, США Сорокою А. від 23 жовтня 2013 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_8 (паспорт НОМЕР_1, виданий Тернопільським МУ УМВС України в Тернопільській області 07 травня 1998 року), що мешкає в АДРЕСА_1, одержувати належне їй майно, гроші, цінні папери від усіх осіб, установ, підприємств і організацій, в тому числі із Ощадних та інших банків, пошти та телеграфу. Для цього ОСОБА_8 надано право подавати від імені ОСОБА_5 заяви, одержувати документи, довідки, розписуватись за неї і виконувати всі дії, пов'язані з цією довіреністю. Термін дії довіреності - п'ять років. (а.с.8)

Згідно із заявою ОСОБА_5 від 24.11.2014 року, яка засвідчена офіційною печаткою (official seal) державного нотаріуса штату Іллінойс Крістін Пилипович (Christine Pylypowycz) заявниця стверджує, що немає жодних претензій фінансового характеру до ОСОБА_1 (а.с.10)

Як вбачається із заяви ОСОБА_5 від 11.11.2015 року, яка засвідчена офіційною печаткою (official seal) державного нотаріуса штату Іллінойс Терезою Дачнівською (Theresa Dachniwskyj) усі роки, а саме: з 1999 по 2014 рік заявниця отримувала пенсію у повному розмірі. Недостач чи невиплат пенсії не було. (а.с.96)

Відповідно до акту № 24 перевірки правильності виплати пенсій відділення поштового зв'язку № 46001 від 12.12.2014 року за період з 01.11.2013 р. по 31.10.2014 р. проведена виплата пенсії ОСОБА_5 без проведення належної ідентифікації особи та наявності довіреності. (а.с.56)

Як вбачається з інформації Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області № 02/15902 від 06 листопада 2014 року, ОСОБА_5 вибула 06 лютого 1999 року в США на постійне місце проживання. (а.с.45-46)

На підставі розпорядження УПФ України в м.Тернополі від 01 грудня 2014 року з 01 січня 2015 року ОСОБА_5 було припинено виплату пенсії у зв'язку з виїздом за межі України на постійне проживання у США. Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 15 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, визнано протиправними дії УПФ України у м.Тернополі щодо відмови ОСОБА_5 у відновленні виплати пенсії за віком. Зобов'язано УПФ України у м.Тернополі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_5 з 01 січня 2015 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У постанові, зокрема, зазначено, що з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Відповідно до квитанції № 157 від 15.12.2014 року ОСОБА_1 перерахувала на рахунок УПФ в м.Тернополі кошти в сумі 116 409 грн. 90 коп.(а.с.9)

За вимогами ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст. ст. 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 жовтня 2013 року, яка прийнята за результатом перегляду судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, у справі № 6-88цс13, та в силу імперативних положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою у правозастосуванні.

З урахуванням наведених положень твердження в апеляційній скарзі УПФ України в м.Тернополі, що позивачка з березня 1999 року по жовтень 2014 року неправомірно виплачувала пенсію ОСОБА_5, у якої не було права на пенсію, та без відповідних доручень пенсіонера, а тому позивачка підставно відшкодувала УПФ України в м.Тернополі зайво сплачену суму пенсій, не може братися судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки ОСОБА_1 виступала лише у ролі виконавця послуги з передачі пенсії ОСОБА_5, про отримання якої в повному обсязі протягом всього спірного періоду остання не заперечила.

Згідно із посадовою інструкцією листоноші, затвердженою директором ТД УДППЗ "Укрпошта", листоноша по доставці пенсій, допомог, поштових переказів, кореспонденції, преси є матеріально-відповідальною особою та несе відповідальність за збереження грошових сум, товарів, поштових цінностей, невиплату сум пенсій та допомог, переказів, що сталися з його вини в повному розмірі перед споживачами згідно з діючими законодавчими актами. (а.с.84) Однак, обставин невиплати пенсій пенсіонеру ОСОБА_5 з вини позивача судом не встановлено і пенсіонер жодних вимог щодо неправильності виплат пенсій у спірний період до УПФ України в м.Тернополі не заявила.

Посилання УПФ України в м.Тернополі про відсутність у ОСОБА_5 права на отримання пенсії, не можуть прийматися до уваги колегією суддів, оскільки такі правовідносини склалися виключно між пенсіонером та УПФ у м. Тернополі.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №№1058-ІV, ст. 102 Закону України «Про пенсійне страхування» №1788-ХІІ від 05.11.1991р. пенсіонери зобов'язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричинили зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Доводи УПФ України в м.Тернополі, що позивач добровільно відшкодувала йому шкоду, спричинену нею у вигляді сум пенсії, надміру виплачених неустановленій особі, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки як із пояснень свідка ОСОБА_8 так і з письмових пояснень пенсіонера ОСОБА_5 вбачається, що останньою суми пенсій протягом 1999-2014 року були отримані.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У даному випадку, рух грошей від ОСОБА_1 до УПФ у м. Тернополі здійснений за обставин, з яких випливає відсутність правової підстави: по-перше, він не грунтується на прямій вказівці закону; по-друге, суперечить меті правовідношення, з якого такий рух коштів був здійснений.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 116409,90 грн безпідставно набутих коштів суд припустився помилки у застосуванні норм матеріального права та невірно вирішив зазначені позовні вимоги.

Наведене є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення згідно із п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України та ухвалення нового рішення, яким слід стягнути з відповідача 116409,90 грн безпідставно набутих коштів на користь позивача.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно із ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Відповідно до вимог ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Позивачем заявлено позов про повернення майна, набутого без відповідної правової підстави, однак положеннями ст.1212-1215 ЦК України не передбачено відшкодування набувачем моральної шкоди потерпілому, відтак, підстави для задоволення зазначених вимог відсутні, а тому рішення у цій частині вимог слід скасувати з відмовою у позовних вимогах про стягнення моральної шкоди з інших підстав.

У відповідності до п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року № 10 розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Однак, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Стаття 1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року № 4191-VI вказує, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Витрати на правову допомогу складатимуться із: участі у судових засіданнях адвоката - 2,2 год; надання консультацій - 1 год.; написання позовної заяви, заяви в УПФ у м.Тернополі про повернення безпідставно отриманих коштів, написання заяви про усунення недоліків та клопотань - 3 год, що сумарно складає 7 год. 1218 грн. х 40 % = 487,20 грн., де 1218 - сума мінімальної заробітної плати, встановлена на час подання позовної заяви до суду, 40 % - граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. 487,2 грн. х 7 год. = 3410,40 грн, котра підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам у сумі 3000 грн.

Відповідно до вимог ч.5 ст.88 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат у вигляді судового збору, стягнувши його з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеного позову у сумі 2504,92 грн.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 грудня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути із Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі (вул.Руська,17 м.Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ 21157094) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 116409,90 грн (сто шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто грн 90 коп) безпідставно набутих коштів. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі (вул.Руська,17 м.Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ 21157094) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) 2504,92 (дві тисячі п'ятсот чотири грн 92 коп) судового збору та 3000 грн (три тисячі грн) витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.І. Дикун

Судді: Т.С. Парандюк

Н.М. Храпак

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун