Ухвала суду № 56605945, 22.03.2016, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1355/16-ц

Провадження № 2-з/577/1/16

У Х В А Л А

"22" березня 2016 р. м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд в складі :

головуючого Кущенка М.Ф.

при секретарі Олійник В.П.

розглянувши заяву Публічного Акціонерного Товариства - ПАТ КБ Приватбанк про забезпечення його позову до ОСОБА_1 про стягнення 235957,63 грн. боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Конотопського міськрайонного суду 22.03.2016р. надійшла справа за позовом ПАТ КБ Приватбанк до ОСОБА_1 про стягнення 235957,63 грн. боргу. До позовної заяви прикладена заява в якій позивач просить забезпечити вказаний позов шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 74,4 кв.м. в АДРЕСА_1 шляхом заборони будь-яким способом укладати угоди, проводити реєстрацію та переєстрацію, здійснювати її відчудження. А також просить обмежити відповідача у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобовязань, заборонивши видачу йому паспорта та вжиття відповідних заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів, проїздних документів.

Перевіривши матеріали справи суд приходить до слідуючого висновку.

Згідно із положеннями ст. 153 ч.1 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб,які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.151 ч.1 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у розгляді справи, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Стаття 152 ЦПК встановлює різні види забезпечення позову в тому числі і арешт на власність, і заборону вчиняти певні дії.

Позивач до матеріалів позову приклав відомості із Державного реєстру речових прав, згідно яких трикімнатна квартира №3 в м. Конотопі по вул. Лазаревського,10 вартістю 15387 грн. станом на 08.09.200р. на праві власності належить відповідачу. Враховуючи індекс цін на день розгляду вказаного питання та величину заявленого боргу відповідача суд приходить до висновку, що мається відповідне співвідношення щодо величини боргу і вартості житла відповідача. В звязку із цим вказане питання щодо житла підлягає задоволенню, оскільки невжиття вказаного заходу може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Що стосується заборони права виїзду за межі України, то суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також в ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи , а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи . Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон № 3857-XII).

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).

Відповідно до ст. 8 Закону № 3857-XII вирішення спорів про відмову в оформленні паспорта чи продовження терміну його дії або тимчасове затримання паспорта чи його вилучення можуть бути оскаржені громадянином до суду за місцем його проживання. У разі відмови громадянину України у виїзді за кордон з підстав, передбачених пунктами 1, 6 ч. 1 ст. 6 цього Закону, він може оскаржити цю дію у судовому порядку за місцем свого проживання. Відмова у виїзді з України з підстав, передбачених пунктами 3 - 4 і 9 ч. 1 ст. 6 цього Закону, оскарженню не підлягає.

Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.

Пунктом 8 ст. 19 Закону від 3 квітня 2003 р. № 661-VI"Про Державну прикордонну службу України" (далі - Закон № 661-VI) встановлено, що на Державну прикордонну службу України (далі - ДПС) відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 124 Конституціїсудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (далі - ДВС), яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).

З набранням чинності з 9 березня 2011 р.Закону від 4 листопада 2010 р. № 2677-VI"Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. У зв'язку із цим суди розглядають подання державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржників у виконавчому провадженні.

Цивільний процесуальний кодекс України(далі - ЦПК) доповнено ст. 377-1, якою врегульовано вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Частинами 3 і 4 ст. 22Закону від 22 вересня 2011 р. № 3773-VI"Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI) передбачено, що виїзд та в'їзд з/та в Україну іноземця та особи без громадянства може бути за рішенням суду тимчасово відкладено до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України або тимчасово обмежується право виїзду з України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 6Закону № 3857-XIIпередбачено можливість обмеження виїзду з України громадян, щодо яких подано цивільний позов до суду, до закінчення провадження у справі. Однак питання тимчасового обмеження боржників у праві виїзду за межі України не є тотожними із видами забезпечення позову, передбаченого ст. 152 ЦПК. І серед видів такого забезпечення ст. 152 ЦПК не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України. В звязку із цим застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов'язань, суд не може. В звязку із цим в задоволенні і цієї вимоги слід відмовити, оскільки в іншому випадку це буде порушенням норм ЦПК, що свідчитиме про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень, порушення принципу верховенства права, проголошеного Конституцією, та вимог ст. 6 Конвенції щодо вирішення справи судом, встановленим законом.

.

Керуючись ст.ст.151,152,153, 208-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву задовільнити частково. Заборонити на період розгляду справи любими можливими способами відчуджувати квартиру №3 в м. Конотопі по вул. Лазаревського,10 Сумської області.

В задоволенні вимог щодо обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України відмовити.

Ухвала виконується негайно, а її оскарження не зупиняє її виконання.

Апеляційне оскарження ухвали суду може бути проведено шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяОСОБА_2