Постанова № 56605766, 21.03.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/177/16-а

Провадження № 2-а/591/85/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді -Прокудіної Н.Г.

при секретарі - Різниченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що вона являється інвалідом III групи, у зв'язку із чим отримує пенсію по інвалідності, перебуваючи на обліку у відповідача починаючи з 2011 року. З 01.04.2015 року відповідач призупинив виплату їй пенсії по інвалідності, яке, на письмове звернення позивача, мотивоване тим, що з 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 року № 213-УІП «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам, зокрема, змінено ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, виходячи із наступного.

Законом України від 02.03.2015 № 2-13-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, було внесено зміни в ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, починаючи з 01.04.2015 року абзац 2 та абзац 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 105 8-ІV прописують, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни: гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Однак, відповідні зміни норми ст. 47 Закону України № 1058-1V не можуть застосовуватись до виплати пенсії по інвалідності, яка не є спеціальною пенсією, призначеною згідно Закону України «Про державну службу», а є пенсією по інвалідності призначеною їй, ОСОБА_1, не у зв'язку з тим, що вона працює на державній службі згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої жодного разу не перераховувався, виходячи з отримання нею заробітної плати на посаді державного службовця.

Позивач вважає, що, не дивлячись на те, що в даний час вона перебуває на посаді державного службовця, однак не одержує спеціальну пенсію згідно Закону України «Про державну службу», а сам факт перебування на посаді державного службовця не дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», тому просила суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Сумах щодо призупинення виплати їй пенсії по інвалідності та зобов'язати відповідача продовжити здійснювати

нарахування та виплату такої пенсії по інвалідності на призначений строк, починаючи з 01.06.2015 року, тобто з дати її призупинення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд в позові відмовити, мотивуючи це тим, що з 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213- VIII від 02.03.2015 року, якими зокрема, встановлюється особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону № 213-У111 від 02.03.2015 року визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема Законом України «Про державну службу» пенсії, призначені відповідно до цього Закону не виплачуються. Оскільки, ОСОБА_1 працює на посаді державного службовця, тобто на посаді яка дає право на призначення пенсії у порядку та умовах, передбачених законом України «Про державну службу» і отримує пенсію по інвалідності III групи загального захворювання, виплата такої пенсії у період роботи на посаді державного службовця припиняється. Тому пенсія по III групі інвалідності не виплачується.

Суд, заслухав учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно Пенсійного посвідчення НОМЕР_1 виданого 26.04.2013 року Пенсійним фондом України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію як інвалід ІІІ групи загальне захворювання (а.с.7). Як слідує із посвідчення третя група інвалідності загальне захворювання встановлена ОСОБА_1 безстроково.

Обставини щодо перебування позивача на державній службі та припинення виплати їй пенсії по ІІІ групі інвалідності сторонами не заперечувались, а відтак у в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що узгоджується з правилами ч.3 ст.72 КАС України.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати їй пенсії по ІІІ групі інвалідності такими, що порушують його права звернувся до суду із даним позовом.

Статтею 6 КАС України визначено право особи на судовий захист, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Законом України від 02.03.2015 № 2-13-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, було внесено зміни до ч. 1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами): абзац другий частини першої статті 47 замінено п'ятьма абзацами, перший абзац має такий зміст:"Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України"Про статус народного депутата України","Про державну службу","Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Спеціальні пенсії поширюються на державних службовців, народних депутатів та їх помічників, суддів, прокурорів, працівників прокуратури, митників, журналістів, наукових і науково-педагогічних працівників, працівників дипломатичної служби, Кабінету Міністрів України та Національного банку, органів місцевого самоврядування, судової експертизи,

тощо. Призначення таких пенсій регламентують спеціальні закони та специфічні умови призначення таких виплат.

Суд вважає, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підставою для повідомлення позивачу про відмову може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

Проте для повного захисту порушеного права слід вийти за межі позовних вимог, в силу приписів ст. 11 КАС України, та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 29.12.2015 року.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що позивачем доведено частково обставини викладені ним у позовній заяві, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат суд керується правилами ч.1 ст. 94 КАС України, а оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, тому суд присуджує на користь позивача усі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково .

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2015 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 повернення судового збору в розмірі 551,20 грн..

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня ї ї проголошення.

Повний текст виготовлено та підписано 21 березня 2016 року.

Суддя Н.Г.Прокудіна