Ухвала суду № 56605414, 09.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2824/16

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.,

при секретарі - Ярахмедові Є.О.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківський прав, призначення опіки, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,

встановила:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опіки, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, в якому просить суд зобов'язати суб'єкта владних повноважень, а саме Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 17 лютого 2016 року позов ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, призначення опіки, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів визнано неподаним та повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою, ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права при винесенні ухвали.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 311 ЦПК України, однією з підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Повертаючи позов суд першої інстанції зазначив, що позивач об'єднав в одне провадження позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав, призначення опіки, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та зобов'язання суб'єкта владних повноважень, а саме Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради вчинити певні дії, що є недопустимим в силу ст. 16 ЦПК України, а тому, керуючись ст. 16, 121 ЦПК України, суд вважав позов неподаним та повернув позивачу.

Погодитись з такими висновками суду першої інстанції неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 121 ЦПК України, яка передбачає залишення позовної заяви без руху та повернення заяви суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Крім цього, відповідно до ч.3 заява повертається у випадках, коли:

1)позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;

2)заяву подано недієздатною особою;

3)заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

4)справа не підсудна цьому суду;

5)подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;

6)подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу.

Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Суд в своїй ухвалі взагалі не зазначив ні на підставі якого пункту та частини статті 121 ЦПК він прийняв рішення про повернення позову.

Суд першої інстанції при вирішенні справи також не з'ясував належним чином питання щодо цивільної юрисдикції суду (глава 2 ЦПК до якої відносяться статті 15-17 ЦПК) та підсудністю (про яку йдеться мова в п.4 ч. 3 ст. 121 ЦПК)

Відповідно до роз'яснення, наданого судам у п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" зазначено, що оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернувши належної уваги на вказані норми процесуального законодавства та постанову Пленуму, виніс ухвалу, відповідно до резолютивної частини якої позов ОСОБА_2 саме в частині позбавлення батьківських прав, призначення опіки, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів визнано неподаним та повернуто позивачу.

Відповідно до вимог ЦПК України саме ці позовні вимоги належать до юрисдикції загальних судів і підлягають розгляду за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси.

Щодо вимог позову про зобов'язання третьої особи - Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради подати до суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав, то суд не з'ясував чи є ця вимога щодо оскарження дій цього Органу, або це є забезпеченням чи витребуванням доказу, який є обов'язковим по даній категорії справ.

Вказаним обставинам суд належної уваги не надав, їх не перевірив та не надав їм оцінку у відповідності до вимог норм цивільно - процесуального законодавства.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що винесена ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року не може вважатися законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів до того ж суду першої інстанції для нового розгляду по суті заяви.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 311, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року скасувати, справу направити до того ж суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан