Рішення № 56604416, 18.03.2016, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/11721/15-ц

Провадження № 2/520/91/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2016 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

в с т а н о в и в:

26.08.2015 року позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до суду із позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № BLaЖГА00060473 від 09.08.2011 року у розмірі 42366,59 грн. При цьому, позивач посилається на те, що 09.08.2011 року між сторонами було укладено кредитний договір № BLaЖГА00060473, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 10 500,00 грн., термін повернення кредиту 09.08.2014 року. Процентна ставка за договором встановлена на рівні 15,00 % річних. Позивач відповідно до умов договору виконав свої зобовязання по наданню кредитних коштів, однак відповідачем умови договору не виконуються, ним порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в звязку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

До судового засідання представник позивача не зявився, надав до суду заяву, в якій просить позов задовольнити та проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні 28.10.2015 року позовні вимоги не визнав, та пояснив, що не згодний із розрахунок заборгованості, наданим позивачем. У судовому засіданні 28.01.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 надав письмові заперечення на позовну заяву та вказав, що Банком не надано доказів на підтвердження виконання своїх зобовязань по наданню коштів за договором, а також зазначив, щонаданий Банком розрахунок заборгованості не може бути доказом по справі, так як не засвідчений належним чином. В подальшому до судових засідань ані відповідач ОСОБА_4, ані його представник адвокат ОСОБА_3 не з'явилися, повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 09.08.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № BLaЖГА00060473, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 10 500,00 грн., термін повернення кредиту 09.08.2014 року. Процентна ставка за договором встановлена на рівні 15,00 % річних та 1,75 % комісія за управління кредитом /а.с. 4-17/.

Відповідно до п. 2.4.2. Договору, проценти та комісію за управлінням кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення кредиту відповідно до платежів, передбачених в Графіку погашення заборгованості за кредитом, наведеному у Додатку № 1 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобовязання по наданню кредитних коштів відповідачу, на підтвердження чого судом досліджено наданий Банком меморіальний ордер № 398061 від 09.08.2011 року.

Таким чином, доводи представника відповідача про відсутність доказів на підтвердження виконання Банком зобовязань по наданню коштів за договором, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 1.2. загальної частини кредитного договору, банк надає позичальнику грошові кошти в національній валюті України в сумі, зазначеній в п.1 спеціальної частини договору, у формі відкличної не відновлюваної кредитної лінії, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити банку плату за користування кредитними коштами, комісії та можливі штрафні санкції, в порядку і на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і що становитимуть невідємну частину цього договору.

Пунктами 4.2., 4.3. загальної частини кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником обовязку, передбаченого п. 3.3.3. загальної частини договору, при тому, що прострочення виконання боргових зобовязань за договором перевищило 60 (шістдесят) календарних днів, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку штраф у розмірі 25,00 % від суми кредиту. У випадку прострочення позичальником сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за графіком, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, що розраховується від невиконаних боргових зобовязань. Пеня становиться 0,50% і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів).

Однак, відповідач ОСОБА_4 не виконав зобовязання по поверненню суми отриманого кредиту та оплати відповідної плати за користування кредитом, чим порушив умови кредитного договору. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 15.08.2015 року заборгованість відповідача становить 42366,59 грн., з яких: 6000,01 грн. - кредит; 1814,55 грн. відсотки; 2998,19 грн. комісія за РО; 31552,72 грн. плата за пропуск платежів /а.с. 3/.

Суд не приймає до уваги заперечення сторони відповідача щодо неналежності наданого Банком розрахунку заборгованості, оскільки вказаний розрахунок посвідчений уповноваженою особою Банку, якою було предявлено даний позов. При цьому суд зазначає, що на підтвердження заперечень щодо суми заборгованості, стороною відповідача не надано будь-якого розрахунку та не визначено яку саме частину заборгованості ОСОБА_2 визнає.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, позивач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» має право вимагати від відповідача виконання умов кредитного договору, зокрема повернення кредиту, сплати відсотків і комісії на умовах договору.

Разом з тим, із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України вбачається, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, розяснено, що положення частини третьої ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, суд вважає можливим застосувати норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшити розмір неустойки, яка включена до суми заборгованості за кредитним договором № BLaЖГА00060473 від 09.08.2011 року до 3 155,27 грн., враховуючи те, що він значно більший від розміру кредитного зобов'язання, та таке зменшення відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

При цьому суд зазначає, що за пред'явлення позову ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" не сплачувало судовий збір, оскільки відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» /в редакції, що діяла на дату подання позову/, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, повязаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації у банку, від сплати судового збору було звільнено.

Відповідно до п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» /в редакції, що діяла на дату подання позову/ ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягнення з відповідача у розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 526, 530, 536, 551, 611, 612, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк /ЄДРПОУ 19017842/ заборгованість за кредитним договором № BLaЖГА00060473 від 09.08.2011 року у розмірі 13968,02 грн. /тринадцять тисяч девятсот шістдесят вісім гривень 02 копійки/, з яких: 6000,01 грн. - кредит; 1814,55 грн. відсотки; 2998,19 грн. комісія за РО; 3155,27 грн. плата за пропуск платежів.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн. /двісті сорок три гривні 60 копійок/.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.

Суддя Васильків О. В.