Рішення № 56603935, 22.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/862/15-ц 22.03.2016 22.03.2016 22.03.2016

Провадження №22-ц/784/622/16

Справа № 467/862/15-ц Головуючий першої інстанції: Кологрива Т.М.

Провадження № 22-ц/784/622/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Гордійчук С.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 06 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ZPVLGA0000000988, за умовами якого останній одержав кредитні кошти у розмірі 54 950 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 6 березня 2018 року. У зв'язку з невиконанням позичальником обов'язків за кредитним договором станом на 16 квітня 2015 року виникла заборгованість по договору у розмірі 195379,30 доларів США, з яких: 48141, 80 доларів США - заборгованість за кредитом; 35304,70 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1007,56 доларів США - заборгованість по комісії; 101610, 53 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 11,48 доларів США - штраф (фіксована частина); 9303,23 доларів США штраф (процентна складова).

Крім того, 15 серпня 2014 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 02/ДЗ, яким зобов'язання за вищевказаним кредитним договором забезпечено порукою у розмірі 1 000 грн.

Посилаючись на викладене, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2008 року № ZPVLGA0000000988 у розмірі 195333, 38 доларів США, що, відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 квітня 2015 року, складає 4 254 361 грн. 11 коп., стягнути з відповідачки ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 1000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 просив відмовити у позові. В своїх письмових поясненнях зазначав про те, що між ним та банком кредитний договір укладався у м. Вільянську Запоріжської області, інший відповідач по справі ОСОБА_3 є невідомою йому особою, вважав, що позов заявлено з порушенням вимог щодо підсудності розгляду цивільних справ.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2016 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 195333, 38 доларів США, що еквівалентно 4254361 грн. 11 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1000 грн. Стягнуто на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відшкодування судового збору: з ОСОБА_2 - у розмірі 3644грн., з ОСОБА_3 - у розмірі 10 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 06 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ZPVLGA0000000988, за умовами якого останній одержав кредитні кошти у розмірі 54 950 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 6 березня 2018 року (а.с.11-13).

Пунктом 5.5. цього кредитного договору сторони погодили, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки встановлюється тривалістю 5 років.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 15 серпня 2014 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 02/ДЗ, за яким остання як поручитель зобов'язалась нести солідарну відповідальність по кредитним зобов'язанням ОСОБА_2 у розмірі 1 000 грн. (а.с. 14-15).

Судом встановлено, що свої обов'язки за кредитним договором ОСОБА_2 виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 16 квітня 2015 року виникла заборгованість за тілом кредиту у сумі 48141, 80 доларів США, що еквівалентно 1 048 528грн. 40коп., у тому числі прострочена -25334,44 доларів США, заборгованість за процентами у сумі 35304,70 доларів США, що еквівалентно 768 936грн. 37коп., у тому числі прострочена - 35159, 75 доларів США, заборгованість по комісії - 1007,56 доларів США.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів. Пунктами 2.3.3., 2.3.7. укладеного між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору також передбачено, що у випадку прострочення сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один місяць, Банк має право на пред'явлення вимог про дострокове погашення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що такі вимоги позивача про дострокове повернення кредиту були направлені ОСОБА_2 листом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17 березня 2015р. (а.с. 5).

Вказана вимога Банку відповідачами дотепер не виконана.

Передбачений ч 4 ст. 559 ЦК України строк на пред'явлення вимог до поручителя позивачем не пропущений.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 526, 554, 1050, 1054 ЦК України суд дійшов вірного висновку про стягнення даної заборгованості з ОСОБА_2, з яких 1000грн. 00 коп. підлягає стягненню в солідарному порядку з обох відповідачів.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктами 5.3., 6.4. укладеного між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом більш ніж на 30 днів Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 250гн. + 5 % від суми позову.

Тобто, розмір штрафу, визначений як процентна (5 % від суми позову) пов'язується не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення понад певний строк), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає самій сутності та правовій природі штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання. Тому колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення штрафу лише в сумі 250грн.

Пунктами 5.1., 8.4. укладеного між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, але не менше 1 гривні. Якщо кредит видавася в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті.

За такого, судом вірно встановлено, що у зв'язку з порушенням відповідачем передбачених договором строків сплати кредитної заборгованості Банк обґрунтовано нарахував йому пеню в розмірі 101610 доларів США, що еквівалентно 2 213 077грн.

Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення неустойки слід також врахувати наступне.

За правилами ст. 549 ЦК УКраїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 33, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача а джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Враховуючи, що розмір нарахованої Банком на підставі умов кредитного договору пені є надмірно великим порівняно з розміром простроченої заборгованості за кредитом і процентами та, враховуючи положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1 300 000 грн.

Посилання апеляційної скарги на порушення судом правил підсудності при вирішенні даного спору є безпідставними. Так, відповідно до ч.1 ст.113 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пред'явило даний позов до двох відповідачів один з яких - ОСОБА_3 - зареєстрована по АДРЕСА_1 Отже, враховуючи місце проживання відповідача ОСОБА_3 і наявність у позивача права вибору підсудності, судом було дотримано вимоги ЦПК щодо підсудності при вирішенні даного спору.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 є невідомою йому особою, не мають правого значення при вирішенні даного спору. Так, укладений між Банком та ОСОБА_3 договір поруки відповідно до положень ст. 204 ЦК України є правомірним, а умовами укладеного між Банком та ОСОБА_2 кредитного договору не передбачено погодження з позичальником укладання Банком договорів щодо забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором з іншими особами.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2016 року в частині стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором необхідно змінити, зменшивши розмір неустойки, що підлягає стягненню на користь позивача, та зазначивши про солідарне стягнення 1000грн. 00 коп. з обох відповідачів на виконання їх солідарного обов'язку по погашенню заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором.

В іншій частині оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2016 року в частині стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором - змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № ZPVLGA0000000988 від 06 березня 2008 року в загальній сумі - 3 139 659грн. 43коп. (три мільйона сто тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень сорок три копійки), з яких 48141, 80 доларів США, що еквівалентно 1 048 528грн. 40коп., заборгованості за тілом кредиту; 35304,70 доларів США, що еквівалентно 768 936грн. 37коп., заборгованості за процентами, 1007,56 доларів США, що еквівалентно 21 944грн. 66коп., заборгованості по комісії; 1 300 000грн. 00коп. пені, 250грн. 00коп. штрафу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» 1000грн. 00 коп. (одна тисяча гривень) на виконання солідарного обов'язку по погашенню заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ZPVLGA0000000988 від 06 березня 2008 року.

Рішення суду в частині стягнення з відповідачів на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відшкодування судового збору - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Суддя Т.С. Довжук

Суддя З.Л. Шолох