Ухвала суду № 56603049, 15.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/8/11 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/218/16 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О. Ф.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Ніткевича А.В.,

секретар: Бохонко Е.Р.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представників ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 03 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про реальний поділ будинковолодіння АДРЕСА_1 та визнання права власності на підставі заповіту за ОСОБА_5 на квартиру №1, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про виділення йому у власність в натурі в порядку поділу за правом спадкування, частини квартири №1 у будинку АДРЕСА_1, та за зустрічним позовом відповідача ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання за ним 1/4 ідеальної частки у праві власності за заповітом квартири №1 у будинку АДРЕСА_1, -

ВСТАНОВИЛА:

Окаржуваним рішенням уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру №1 у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 70, 3 кв. м та житловою площею 42,0 кв. м, що складається з наступних приміщень: - веранди (1-1) площею 4,6 кв.м; коридора (1-2) площею 4,8 кв.м; кухні (1-3) площею 14,2 кв.м; житлової кімнати (1-4) площею 14,3 кв.м; житлової кімнати ( 1-5) площею 16,8 кв.м; житлової кімнати ( 1-6) площею 10,9 кв.м; ванної кімнати (1-7) площею 4 кв.м; вбиральні (1-8) площею 0,7 кв.м; підвалу ( 1) площею 12,1 кв.м; східців бетонних площею 3,2 кв.м; господарської будівлі літньої кухні площею 24,3 кв.м. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про виділення у власність в натурі, в порядку поділу за правом спадкування, частини квартири №1 у будинку АДРЕСА_1 у вигляді житлової кімнати площею 14,3 кв. м., відмовлено за безпідставністю. У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 про визнання за ним ? ідеальної частки у праві власності за заповітом на квартиру №1 у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 70,3 кв.м та житловою площею 42,0 кв.м відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що подав до суду не зустрічну позовну заяву, а саме заяву про уточнення позовних вимог, а тому суд ухвалою від 3.11.2014 року відмовив йому в реалізації свого права збільшення чи зменшення позовних вимог, на уточнення позовних вимог. Стверджує, що оскільки підставою розподілу спірного будинку є заповіт ОСОБА_8 від 05.12.2002 року, то первісні та зустрічні позовні вимоги є взаємопов»язаними, випливають з одних і тих самих правовідносин, та їх спільний розгляд є доцільним. Зазначає, що він та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, подавши до нотаріуса відповідні заяви, а тому висновки суду про їх відмову від вимог на спадкове майно суперечать законодавству та обставинам справи. Крім того, посилається на те, що крім квартири №1 до складу спадщини входять і підвальне приміщення, що позначене цифрою 1- 12,1 кв.м, літня кухня, що позначена літерою В - 24,3 кв.м та земельна ділянка, на якій розміщений будинок, які також підлягають розподілу. Стверджує, що підвал, площею 12,1 кв.м та літня кухня площею 24,3 кв.м є окремими об»єктами, а тому не є частиною квартири №1. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 стверджує про порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суду необхідно було встановити обсяг спадкового майна та провести його поділ між спадкоємцями в ідеальних частках: ОСОБА_3 -1/4 частини, ОСОБА_2 -1/4 частини, ОСОБА_5 - ? частини. Зазначає, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25.06.2013 року встановлено, що приміщення поверху будинку по АДРЕСА_1 визначено як квартира №1 і є спадковим майном, на 1/4 частки якого має право ОСОБА_3 Посилається на те, що другий поверх спірного будинку належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як майно, яке було створене ними за власні кошти та власними зусиллями, а тому не може включатися в склад спадщини. Вважає, що його довірителю повинна належати 1/4 ідеальна частка у приміщенні першого поверху, тобто квартири №1. Просить рішення суду в частині повного задоволення первісного позву та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4 на підтримання поданих ними апеляційних скарг, що аналогічні їх доводам, пояснення представників ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо заперечення вимог апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід відхилити в зв"язку з наступним.

Судом встановлено такі обставини.

Рішенням міської ради депутатів трудящих № 1766 від 24.11.1953 року, задоволено заяву ОСОБА_8 про відвід йому садибної ділянки для індивідуальної забудови - одноповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 600 кв.м. (т.2, а.с.108)

08.02.1954 року житловим управлінням виконкому міської ради та ОСОБА_8 укладено договір на право забудови будинку і безтермінового користування земельною ділянкою, відповідно до якого, останній зобов»язався побудувати житловий будинок площею 42,3 кв.м з трьома кімнатами, коридором та кухнею. (т.2, а.с.109-111)

Згідно з актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального будинковолодіння від 12.12.1957 року, будинок АДРЕСА_1, загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 42,3 кв.м, із трьох житлових кімнат, прийнятий в експлуатацію. (т.2, а.с.112-113)

15.05.1958 року будинок АДРЕСА_1 зареєстрований, як особиста власність ОСОБА_8 (т.2, а.с.117)

Відповідно до довідки № 221 від 15.05.1958 року, виданої міським БТІ, будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстровано, як особиста власність ОСОБА_8 (т.2, а.с.115)

Згідно з актом від 2001 року, складеним комісією ЖЕК №204, будинок АДРЕСА_1 є одноповерховим, складається із трьох житлових кімнат площею 42,0 кв.м (10,9; 16,8; 14,3) кв.м, коридора площею 4,8 кв.м, кухні площею 14,2 кв.м. Загальна площа будинку становить 61 кв.м. (т.1, а.с.95)

Аналогічні дані відображені в плані першого поверху будівлі без врахування добудованих в ході реконструкції приміщень. (т.1, а.с.104, 242, 246)

З заяви ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_3 від 15.02.2002 року вбачається, що квартира №1, яка знаходиться на першому поверсі, складається з 3-ох житлових кімнат площею 10,9; 16.8; 14.3 кв.м, кухні площею 14,2 кв.м; коридорів площею 4, 4 та 5,15 кв. м; ванної площею 4,8 кв.м та туалету площею 0,7 кв.м. (т.1 а.с.224-225), що не відповідає площі забудови.

Згідно з витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 1686272 від 09 жовтня 2003 року ОСОБА_8 є власником будинку АДРЕСА_1. До реконструкції будинок складався з трьох житлових кімнат площею 40,1 кв.м та однієї кухні. Будинок складається з семи житлових кімнат та трьох кухонь. Житлова площа будинку 105,4 кв.м. (т.1, а.с.30)

Відповідно до заповіту ОСОБА_8 від 05.12.2002 року останній зробив таке розпорядження: належний йому на праві приватної власності житловий будинок разом з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 заповів: ? частину своїй доньці - ОСОБА_5, а ? частину в рівних частинах своїм синам - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.25)

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. (т.1, а.с.26)

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25.06.2013 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру №3 по АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, яка знаходиться на другому поверсі будинку по АДРЕСА_1 та складається з: кухня (3-1) площею 6,8 кв.м, житлова кімната (3-2), площею 17,8 кв.м, житлова кімната (3-3), площею 14,9 кв.м, санвузол (3-4), площею 3,1 кв.м, тамбур (1), площею 2,2 кв.м, а також на першому поверсі будинку - металеві східці під літ.А, площею 10,6 кв.м, господарські будівлі - вбиральню під літ.Ж, двоповерхову господарську будівлю, що складається з розташованого на першому поверсі сарая-літньої кухні під літ. «Є» -площею 33,2 кв.м, розташованої на другому поверсі теплиці під літ.З, площею 33,2 кв.м, зблокований з будинком гараж, під літ. «Е», площею 16,8 кв.м, ворота металеві, позначені цифрою «3». Об»єднаний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Підвал, що позначений цифрами 2, площею 4,5 кв.м, та 3, площею 5 кв.м, у будинку по АДРЕСА_1, залишено у спільному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Зобов»язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_5 у користуванні підвальними приміщеннями, позначеними цифрами 2, площею 4,5 кв.м, та 3,площею 5 кв.м, у будинку АДРЕСА_1. (т.2, а.с.91-97)

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25.06.2013 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру №2 по АДРЕСА_1, загальною площею 60,8 кв.м, житловою площею 28,4 кв.м, яка складається: на першому поверсі - сходова клітка (2-1) площею 8,6 кв.м, санвузол (2-2), площею 4,8 кв.м; на другому поверсі - кухня (2-5) площею7,4 кв.м, житлова кімната (2-6), площею 15,9 кв.м, житлова кімната (2-7), площею 12,5 кв.м, коридор (2-3), площею 11,6 кв.м, а також на господарські будівлі - двоповерхову господарську будівлю, що складається з розташованого на першому поверсі гаража під літ. «Б» площею 25,2 кв.м, розташованої на другому поверсі теплиці, площею 25,2 кв.м, ворота металеві, позначені цифрою «1». Об»єднаний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов»язано ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати огорожу та білизняні шнурки коло вікна спальні, забрати чавунний котел з-під вікна спальні - кімнати першого поверху під літ. 1-4 площею 14,3 кв.м у АДРЕСА_1. (т.2, а.с.5-11)

Задовольняючи позов ОСОБА_5 та відмовляючи в задоволені позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, підтвердивши це заявою про прийняття спадщини від 06 лютого 2003 року та фактичним своїм проживанням як до смерті спадкодавця так і після його смерті утримуючи спадкове майно починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_1, та, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не довели обґрунтованості своїх вимог.

Висновки суду відповідають обставинам справи та дослідженим доказам.

Так, судом правильно взято до уваги, що первісна площа збудованого ОСОБА_8 будинку по АДРЕСА_1 становила: загальна площа - 61,9 кв.м. та житлова площа - 42,3 кв.м. Однак позивачі за зустрічним позовом, заперечуючи факт добудови до вказаного будинку ОСОБА_8, просили визнати площу будинку для спадкування, в залежності від встановлених судом обставин, в розмірах - загальною площею 70,3 кв.м та житловою площею 42,0 кв.м, а в інших випадках загальною площею 105,4 кв.м. При цьому, жоден з позивачів не зміг пояснити розбіжності в розмірах та у чому вони полягають.

Також відповідає встановленим обставинам висновок суду, що сторони по справі, як і їх батько - ОСОБА_8, проживали в окремих квартирах, право власності на які не зареєстровано на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Покликання апелянтів та те, що порушено їх право на спадкове майно - квартиру №1 будинку АДРЕСА_1 не може прийматись до уваги огляду на такі обставини.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 22.02.2006 року задоволено позов ОСОБА_5 та визнано недійсним розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської рад №246 від 01.03.2002 року в частині визначення ОСОБА_3, ОСОБА_2 власниками квартир, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1. (т.3, а.с.2-3)

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17.07.2006 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відхилено та постанову Франківського районного суду м.Львова від 22.02.2006 року залишено без змін. (т.3, а.с.4-5)

Ухвалою вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2008 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Франківського районного суду м.Львова від 22.02.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17.07.2006 року залишено без змін. При цьому судом встановлено, що згідно матеріалів справи власником будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_8, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1, заповівши належне йому майно позивачці та відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 На момент смерті ОСОБА_8 право власності на спірний будинок врегульовано не було. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано виходили з того, що на момент прийняття розпорядження Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради № 246 від 01.03.2002 року, власник будинку ОСОБА_8 звертався до вказаної райадміністрації з питанням про технічну можливість завершення самовільно розпочатого розширення будинку АДРЕСА_1 за рахунок надбудови та прибудови, використання трьох ізольованих квартир, а не з питанням про визначення режиму власності квартир. Судом правильно встановлено, що ОСОБА_8 не вчиняв жодних правочинів, спрямованих на зміну власників будинку АДРЕСА_1, відповідно, розпорядження №246 від 01.03.2002 року в частині визначення власників квартир та іншого майна, прийнято всупереч компетенції Франківської районної адміністрації Львівської міської Ради (т.3, а.с.6-8).

Відповідно до рішення Франківського районного суду м.Львова від 25.06.2013 року, яким задоволено позов ОСОБА_2, та рішення Франківського районного суду м.Львова від 25.06.2013 року, яким задоволено позов ОСОБА_3, станом на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 належав на праві власності одноповерховий будинок АДРЕСА_1 (в даний час позначений на плані - квартира №1). Судом приймається до уваги, що позивач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 не претендує на приміщення першого поверху, яке є спадщиною за померлим ОСОБА_8 (т.2, а.с.8, 9, 94, 95)

Однак відповідно до заповіту ОСОБА_8 спадковим майном є не квартира, а будинок АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_8, і який складається з семи житлових кімнат та трьох кухонь, житловою площею 105,4 кв.м. (т.1, а.с.25, 30)

А відтак, враховуючи житлову площу будинку - 105,4 кв.м, житлову площу квартир, право власності на які визнано судовими рішеннями за ОСОБА_2 - 28,4 кв.м, ОСОБА_3 - 32,7 кв.м, ОСОБА_5 - 42,01 кв.м, слід визнати, що такі набули у власність майно фактично пропорційно до часток, визначених заповітом ОСОБА_8

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.154 ЦПК України суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки відсутні підстави для подальшого застосування заходу забезпечення позову - арешту нерухомого майна - будинку АДРЕСА_1, реєстраційний №2259276, накладеного ухвалою Франківського районного суду м.Львова, від 28.07.2005 року (т.1, а.с.61), забезпечення позову слід скасувати.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 03 липня 2015 року залишити без змін.

Скасувати захід забезпечення позову - арешт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1, реєстраційний №2259276, накладений ухвалою Франківського районного суду м.Львова, від 28.07.2005 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Ніткевич А.В.